Українці святкують Великдень.

Сценарій для старшокласників

 (Святково прибрана світлиця. На покутті ікони, на столі паска, ковбаси, крашанки, бабки, писанки, печиво. Стіни в рушниках. На дверях — уквітчана гойдалка.)

Учитель. Великдень — дуже велике і шановане свято у християнській релігії. Воно пов'язане із воскресінням Ісуса Христа, тому й має назву Великий день, або Великдень.

Учень. Великдень українці завжди святкували радісно, піднесено. Готувалися до нього заздалегідь. Упродовж тижня наводили лад у господарстві: прибирали, мазали хати, розмальовували стіни зсередини, інколи й знадвору. Прикрашали покуть, вивішували найкращі рушники.

(Діти виконують пісню «Це наша хата».)

Учениця. За 6 днів до Великодня, за християнським ученням, Ісус Христос зі своїми учнями йшов до Єрусалима. Дорогою зустрічний люд гучно Його вітав, кидаючи пальмове гілля до Ісусових ніг. Оскільки пальми в нас не ростуть, їх замінила верба. Під час богослужіння у Вербну неділю освячується вербова лоза. Принісши її додому, люди злегка б'ють одне одного гілочками, приказуючи: «Верба б'є, не я б'ю, через тиждень — Великдень, недалечко — червоне яєчко», «Лоза б'є, не я б'ю, через тиждень—Великдень. Будь здоровий, як вода, і багатий, як земля!»

(До світлиці заходять діти і розвішують освячені гілки верби. А дівчата в цей час водять хоровод «Ой вербо, вербо».)

Учень. Страсної п'ятниці вчиняли тісто на паску, бабки та пироги, а в суботу пекли. Паска — здобне тісто невисокої широкої форми, бабка, навпаки, — високої. Верх паски прикрашали Хрестом і обручем із тіста, «аби файно росла», та наліплювали шишечки.

Учитель. Посадивши паску в піч, господині витирали дітям обличчя, примовляючи: «Абис такий величний, як хліб пшеничний», «Абис така велична, як паска пшенична».

Учениця. Як паска вдавалася, раділи, бо в родині буде все гаразд; якщо ні або порепається, вбачали в тому ознаку якихось майбутніх нещасть, смерті когось із близьких чи родичів.

Учень. Окрім паски, своєрідним символом свята було яйце: писанка, крашанка, мальованка. Найпоширенішим способом приготування крашанок донині залишається варіння яйця у лушпинні цибулі. Ще застосовували червоні, сині, рожеві та зелені фарби.

Учениця. Ой малює Одарочка

Писанки червоні,

І біжать до неї взори:

Півні, зорі, коні.

Кожне просить на писанці

Його написати.

Кожне хоче звеличати

Господнєє Свято.

Кожне каже: «На писанці

Я вже не віднині,

Мене здавна так писали,

Та ще й в Україні».

Подумала Одарочка,

Сіла за роботу,

Вже всі взори на писанці

В Велику Суботу!

Учень. Розмалюю писанку, розмалюю,

Гривастого коника намалюю,

Розмалюю писанку, розмалюю,

Соловейка-любчика намалюю,

Розмалюю писанку, розмалюю,

Різьблену сопілочку намалюю,

А сопілка буде грати,

Соловейко щебетати,

А гривастий кониченько

Славно танцювати.

(Діти інсценізують казочку.)

Перша дівчинка. Залишивши гніздечко,

покотилось яєчко...

Та котилось воно недалечко.

Квочка з курчатами на

подвір'ї гуляла,

Діток своїх забавляла.

— Мамо, он яєчко по стежині котиться,—сказало найменше курчатко. — Ану ж, яке воно на колір?

— Біле, як сніг, — сказала квочка.

— А сніг який? — запитав півник, бо курчаток узимку ще не було, і снігу вони не бачили.

— Такий білий, як оте яєчко, що котиться, — відповіла квочка. Друга дівчина. Однак скоро Великдень. То давайте пофарбуємо яєчко, щоб воно було барвисте, як весна.

Третя дівчина. Закотили курчатка яєчко до своєї хати, й ну його фарбувати. Припустився теплий дощик, потім стала веселочка в небі. Курчатка у веселочки фарб позичили, на білому яєчку весну малювали. Малювали лапками та писали пір'ячком — і покотилася писанка зеленим подвір'ячком.

Четверта дівчина. Курчатка її доганяли, на крилечках піднімали й дівчинці Наталочці, яка їх зеренцями годувала, водицею напувала, на свято Великдень подарували.

П'ята дівчина. І зацвіли вишні та черешні. Став гарний, як писанка, садочок увесь. І проказала Наталочка: «Христос Воскрес!»

Учениця. Ніч перед Великоднем вважали чарівною. Дівчата ворожили, у надії дізнатись, за кого заміж вийдуть.

У хатах усю ніч горіли свічки і лампади. Запалювали свічки і на могилах родичів. Загалом, вогонь, свічки, багаття — неодмінні атрибути великодніх свят. У цьому вбачається спомин про останню ніч Христа на волі, коли він молився, а апостоли грілися біля вогнища в Гефсимансь-кому саду.

Учень. Яйця і паску несли святити до церкви. Вважали, що освячене яйце набуває магічної сили: дівчатка вмивалися водою, в яку опущена червона крашанка, щоб бути вродливими і здоровими; свячене яйце клали на вікно, щоб запобігти пожежі.

Учениця. Святили також і інші продукти: окрайчик хліба, сіль, хрін, ковбасу, пляшку води від курячої сліпоти тощо.

Учень. Зі сходом сонця церковний хор починає співати «Христос воскрес із мертвих...». По службі піп у супроводі хору тричі обходить довкола церкви і святить паски.

Учениця. Вдягла весна мережану сорочку,

Упившись і звільнившись од турбот.

І підіймає волошкові очі

До віщих, до церковних позолот.

Душа стає в цю днину молодою,

Забувши, що слова бувають злі.

І повняться старання добротою

На ранньому скоромному столі.

Великдень всіх нас на гостини просить,

Малює сонце полотно небес,

І крашанку, як усмішку, підносить.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

І дзвони засріблилися завзяті,

І ніби покотилось між людьми:

Христос Воскрес!

Чи може, на цім світі

Із бездуховності воскресли ми?

Учень. Повернувшись додому з церкви, люди «христосувалися» і пирувалися (торкаючись лобом до лоба), та сідали до святкового столу. Рештки свяченої їжі не викидали, а зберігали впродовж року як засіб проти хвороб, відьом та іншої нечисті.

Учениця. Празникували на Великдень три дні. У перший день усі сиділи вдома; другого дня пекли млинці, готували вареники, ходили в гості до родичів, кумів, знайомих. Молодь збиралася гуляти за селом або біля церкви.

Учень (звертається до вчителя). Благослови, мати,

Весну закликати!

Весну закликати,

Зиму проводжати.

(Учителька благословляє.)

Учениця. Ой, виходьте, дівчата,

Та в сей вечір на вулицю

Весну красну вітати.

Будем весну стрічати,

Та віночки сплітати,

А віночки сплетемо,

Хороводом підемо.

(Діти ведуть хоровод, із якого виростає Весна.) Учень. Весняночко, паняночко, де ти зимувала?

Весна. У садочку зимувала, на колочку пряла. Пряла на колочку, горобцю сорочку. Що виведу нитку — горобцю на сорочку, Що виведу другу — горобцю на пугу, Що позоставались конці — Горобцю на штанці.

Учениця. На Великдень, за селом, Проти сонця діти Грались собі крашанками, Та й стали хвалитись Обновами. Тому к святкам З лиштвою пошили Сорочечку. А тій стьожку, Тій стрічку купили. Кому шапочку смушеву, Чобітки шкапові. Кому свитку. Одна тільки Сидіть без обнови

Сиріточка, рученята сховавши в рукава.

— Мені мати купувала.

— Мені батько справив.

— А мені хрещена мати Лиштву пришивала,

— А я в попа обідала, — сирітка сказала.

Учень. В Україні широко побутував звичай другого дня Великодніх свят поливати дівчат водою — щоб були гарні, здорові, веселі й багаті. Хлопці, що мали намір одружуватися, ішли до своїх дівчат з подарунками, а ті віддячували писанками і вишитою хусткою.

Учениця. Дощику, дощику, іди на левади, на сади,

На травицю-муравицю, на житечко і пшеницю,

Розливайся по вівсі, обійди лани усі, Ще пройдися по городі, стане нам любий в пригоді.

Учитель. Ще одна улюблена розвага молоді на Великдень — гойдалки. Гойдалися парами й поодинці. З піснями, жартами, а нерідко і з музиками. Правила встановлював власник гойдалки, якому подекуди навіть платили за розвагу — грішми та крашанками.

(Діти розігрують сценку.)

Перша дитина. Пане господарю! Дозвольте погойдатись.

Друга дитина. Заплати крашанками! (Дитинагойдається.)

Третя дитина. Пане господарю! Дозвольте погойдатись.

Друга дитина. А ти вмієш жартувати? (Ученьрозказує жарт.)

Четверта дитина. Пане господарю! Дозвольте і мені погойдатись.

Друга дитина. А ти заспівай пісню. (Виконується пісня.)

Учень. Великодні ігри — невід'ємна частина свята. Хлопці, давайте пограємо в «Шапку».

(Одна дитина хапає крашанку під шапку, інша — вгадує, куди вона носиком.)

Учениця. Улюбленою грою молоді була і є гра «Пускайте нас». (Діти шикуються на певній відстані: дівчатка по одну сторону шеренги, хлопчики — по іншу.) Хлопчики. Пускайте нас (2р.) Погуляти в село. Дівчатка. Не пустимо (2 р.), Бо близько Дніпро.

Хлопчики. А ми мости поломимо (2 р.) За райський Дніпро.

Дівчатка. А ми мости помостимо (2 р.),

Самі собі поїдемо за райський Дніпро.

Учень. Пропоную гру «У кого батько сильніший».

(Діти б 'ються крашанками.)

Учениця. Дівчаточка, вороб'ята, радьмося,

Та виходім на травицю — граймося!

Та виходім на травицю в добрий час,

Нема таких співаночок, як у нас!

Учень. Ти, зозуленько сива, ти нас

розвеселила,

Як почала кувати,

Повиходили з хати,

Ой вийшла сестра з братом,

Ой вийшли усі дівоньки

виводить гаївоньки.

Учитель. А тепер запрошуємо всіх до Великоднього столу.