У ЧОМУ ВИЯВЛЯЄТЬСЯ МИЛОСЕРДЯ

Виховний захід для учнів 5 – 8 класів

Підготувала: заступник директора з виховної роботи 

Соколовобалківської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів, вчитель І кваліфікаційної категорії

Маслак О.Т. 

Мета: розвивати в учнівської молоді загальнолюдські чесноти: допомогти усвідомити значимість слова милосердя. Вчити дітей сприймати ситуації, аналізувати їх і знаходити шляхи виходу з подібних ситуацій.

І. Етичний заряд
(Діти сидять у колі. Звучить заспокійлива музика. Проводиться тренінг)

Учитель. Діти, сядьте, будь ласка, зручно, прислухайтесь до звуків, що лунають у нашому класі, до стану вашої душі та уявіть, що кожен із нас має у своєму внутрішньому світі струмок чистоти. Цей струмок дає нам духовну силу, вміння приймати правильні рішення. Адже кожна хвилина на¬шої о життя — це вибір. Вибір поведінки, вибір вчинку, вибір життєвого шля¬ху. І ця духовна сила буде необхідна нам сьогодні під час нашої бесіди, вона допоможе збагатити ваші душі новими відчуттями. Тож візьміться за руки, потиском долоні передайте краплинку своєї чистоти товаришам, щоб бути відкритими і відвертими один перед одним.

II. Початок етичного діалогу. Занурення в етичну проблему
1. Розгляд проблемної ситуації

Учитель. Поряд із радістю і щастям ужитті йдуть хвороба, сум, скорбота, смерть. Який колір символізує радісні хвилини в житті людини? А сумні? (Білий, чорний). Прослухайте ситуацію, запропонуйте вихід з неї.

ІНСЦЕНІЗАЦІЯ «НА КЛАДЦІ»

     На вузенькій кладці через річку розминутися ніяк. З одного берега по кладці йде чоловік у білій сорочці. Йде і весело співає. З протилежного берега на кладці йде чоловік у чорній сорочці. Йде, схиливши голову,— сумний, невеселий. Зійшлися на середині річки. Чоловік у чорній сорочці каже:
- Я дуже поспішаю, дай мені дорогу, повернись на берег, а потім перейди річку.
- Куди ж ти поспішаєш?— запитав чоловік у білій сорочці.
- У мене вдома велике горе. Син помер.
- Я теж поспішаю, сказав чоловік у білій сорочці.
- Куди ж ти поспішаєш?
- У мене вдома велика радість. Син народився.
     Довго стояли мовчки на кладці обидва чоловіки, дивилися в очі один одному.
(Звучать відповіді дітей про те,  як вчинити чоловікам у цій ситуації. Тільки після цього вчитель зачитує кінцівку.)
     Потім чоловік у білій сорочці тихо і сумно сказав:
- Тобі треба бути вдома швидше.
     Сказавши це, чоловік у білій сорочці повернувся назад і пішов на берег, гуди, куди треба йти чоловікові в чорній сорочці (В. Сухомлинський).
Учитель. Кожна людина повинна вміти розділити людську радість і біль. Бо як го¬ворить народна мудрість: «Чужого горя не буває». І сьогодні ми з вами доторкнемося до великого таїнства людської душі — милосердя і дізнаємося у чому воно виявляється.

III. Логічний ланцюжок розвитку проблеми
1. Пояснення вчителя

Учитель. З-поміж різноманітних проявів добра чи не найпереконливішим є милосердя. Словник української мови витлумачує цю чесноту як співчутливе ставлення до когось. Милосердною людиною називають людину, готову прийти на допомогу іншим, сповнену доброти та чуйності. У цьому значенні слова «милосердний» та «добрий» є синонімами. Отже, милосердя — це діяльне добро, тобто таке, яке виявляється у наших вчинках. Воно є втіленням високої любові до ближніх. Приміром, у християнському віровченні обов'язком кожної людини визначено такі милосердні вчинки: голодного нагодувати; спраглого напоїти; голого, роздягнутого одягнути; подорожнього прийняти й нагодувати; недужого та ув'язненого відвідати; померлого поховати. Вияв духовного милосердя — це добра порада, слова втіхи та розради. Милосердними є й ті, хто ділиться знаннями, досвідом, терпеливо зносить кривду, прощає і не тримає зла.
     Милосердя грунтується на таких якостях, як чуйність, уважність, доброзичливість і несумісне з пихою, байдужістю, брутальністю. Тільки той учинок є милосердним, який засвідчує повагу до людини.

 2. Підбір синонімів до слова милосердя

Милосердя;  чуйність;  добродушність; доброчинність; людяність; доброзичливість; співчуття; співпереживання.

3. Розгляд бувальщин про українських письменників 

- Прочитайте бувальщини про українських письменників та поміркуйте.
- Про які вияви милосердя довідалися з розповідей?
- Як пов'язані милосердя і безкорисливість?
- Побутує думка, що бути милосердним можуть дозволити собі лише дуже заможні люди. Чи погоджуєтеся з цим твердженням?
- Чим, по-вашому, вимірюється милосердя?

1). Український поет Степан Руданський за фахом був лікарем. Працюючи в Ялті, він лікував бідних безкоштовно. Про це добре знали в місті, тож коли занедужував убогий, ішов до лікаря Руданського. Бувало й так, що бідному чоловікові не було де жити, щоб лікуватися. У таких ситуаціях Руданський відступав свою хату, лікував, годував і не чекав за те ніякої плати.

2). Письменник Юрій Федькович, вийшовши у відставку з офіцерської служби, поринув у громадські справи. Він зажив слави народного адвоката. Одного разу до нього звернулися селяни, щоб допоміг відстояти в суді їхнє право на ліси й пасовиська. Докази, наведені Федьковичем, були такі переконливі, що місцеві чиновники погодилися з ними й змінили рішення на користь селян. Свій дім і господарство Юрій Федькович подарував слузі; гроші, здобуті від продажу батьківського дому, роздав бідним.

3). Особлива дружба єднала українського поета Івана Манжуру і знаменитого вченого-мовознавця Олександра Потебню. Коли Манжура був хлопчиком, ним опікувалася дружина вченого, рідна поетова тітка. Хлопець жив тоді в Потебні й навчався в гімназії. Пізніше, коли поета було вигнано за вільнодумство з Харківського ветеринарного інституту, він покинув тітчин дім і почав мандрівне бурлацьке життя. Однак Потебня підтримував поета впродовж усього свого життя. Він читав його твори, надсилав їх до журналів, заохочував поета до творчості, допомагав грішми, діставав для роботи потрібні книжки. Коли життя особливо припікало Манжуру, останнього рятунку він шукав-таки в Потебні. Під кінець 1886 року О. Потебня виявив бажання видати за свій кошт поезії Манжури. Вийшли вони 1889 р. під назвою «Степові думи та співи» в Імператорській Академії наук в Петербурзі.

4. Робота в малих групах

Учитель. Оберіть одну із ситуацій та складіть таке її продовження, щоб персонажі засвідчили милосердне ставлення один до одного.
Ситуація 1. Учителька природознавства Наталя Петрівна перший рік працювала в школі. Шестикласники ставилися до неї непогано, проте не завжди дотримувалися порядку. Одного разу під час уроку в неї через застуду пропав голос. Учні...

Ситуація 2. Марічка чергувала в класі. У кабінеті біології їй потрібно було полити квіти. Коли дівчинка заходила в приміщення з повною лійкою, вона перечепилася за чийсь рюкзак, упала, розхлюпавши воду, розбила коліно. Ще й скинула найбільший вазон — розкішна лілея з поламаним листям навряд чи додала б настрою вчительці. Шестикласники, які розважалися на перерві...

Ситуація З. Сашко, Максим та Андрій поверталися додому після тренування. Хлопці почувалися втомленими, тож зраділи, коли в вагоні метро звільнилося місце. Сашко й Максим, умостившись, витягли з наплічників підручники історії й поринули в читання, а Андрій вирішив погратися на мобільному телефоні. Хлопці й не помітили, коли до вагона зайшла мама з маленьким сином...

Ситуація 4. Сергій та Ігор дуже любили свого собаку — ротвейлера Марса, якого братам подарували батьки. Пес був справжнім героєм. Жоден голуб не почувався безпечно, коли Марса виводили погуляти. Нещодавно у дворі з'явився ще один мешканець — Яринчин пухнастий кіт Тишко. Одного разу під час прогулянки з собакою хлопці помітили кота, який ніжився на сонечку під липою. Вони...

Ситуація 5. Василь та Микита — вигадливі на розваги. Одного разу Микиті спало на думку пожартувати з мешканцями буднику, полякавши їх іграшковим пістолетом. Саме тоді сусідка Орися Миколаївна поверталася з магазину. Микита причаївся за дверима...

IV. Кульмінація етичного діалогу
1. Пояснення про альтруїзм і егоїзм

Учитель. Людей, повсякчас готових до милосердних учинків, турботливих, уважних, чуйних і безкорисливих називають альтруїстами. Слово «альтруїзм» походить від латинського «інша людина», «ближній». Альтруїзм — це безкорисливе піклування про благо інших, готовність заради цього зректися власних інтересів. Стислим утіленням альтруїзму є настанова «Жити для інших». Хоч сам термін відносно молодий (у філософії він був запроваджений у XIX ст.), його значення споріднене з настановами любові до ближнього н християнстві, обов'язком милосердя в ісламі, вченням про співчуття в буддизмі тощо.   Приклади альтруїзму завжди вражають. Альтруїстів часто вважали святими.  Пригадуєте подробиці земного життя покровителя й оборонця дітей Святого Миколая? Його безкорисливі вчинки, безперечно, є виявом альтруїзму. Серед шанованих альтруїстів варто згадати й Святого Валентина, який, за Легендою, всупереч імператорському наказові вінчав закоханих, даруючи їм щастя бути разом.
     Протилежністю альтруїзму є егоїзм. Егоїстом називають людину, яка нехтує інтересами інших заради власних. Проявом егоїзму, приміром, є паління на дитячому майданчику або в кав'ярні, де поряд з курцем перебувають інші люди, які не палять. Егоїстичною є поведінка тих, хто в людних місцях вживає брутальні слова, голосно слухає музику тощо. А чого варті прогулянки з улюбленим песиком у скверах великого міста! Та щоб егоїстичних учинків в нашому житті поменшало, варто передусім озиратися на себе.

2. Робота в парах

Учитель. Поміркуйте над заповідями Володимира Мономаха, дополіть їхню актуальність у наш час.
1). Не забувайте убогих, а як можете, по силі годуйте їх і подавайте сиротам.
2).  Старих шануйте, як батька, а молодих, як братів.
3). Хоч би куди прийшли. Хоч би де зупинилися, напійте і нагодуйте нужденного.
4). Найбільше шануйте гостя, звідки б до вас не прийшов: простий, чи знатний, чи посол; якщо не можете пошанувати його дарунком, то пригостіть його їжею і питвом, бо він, мандруючи далі, прославить вас у всіх землях доброю чи злою людиною.
5). Не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовте.

3. Складання правила семи мудреців:

«Всяка добра справа є милосердя. Дати води спраглому — це милосердя. Прибрати каміння з дороги — це милосердя. Переконувати ближніх, щоб мої і н були доброчесні, - милосердя. Указати мандрівникові його шлях — теж милосердя. Посміхнутися, дивлячись в обличчя ближнього,— милосердя».

V. Вихід на моральний вибір
1. «Мікрофон»

- Чи доводилося вам виявляти милосердя?
- Чи здатне милосердя зробити світ кращим?
- До кого ми можемо проявляти милосердя?
- Чому милосердя є загальнолюдською цінністю?
- Сьогодні в Україні проживає 2 мільйони одиноких людей, 15 тисяч у будинках престарілих, у злиднях живе 1 мільйон 150 тисяч, багато на вулиці безпритульних, немічних. Усі вони потребують нашої уваги, теплого слова, пінної допомоги, підтримки. Будьмо ж милосердними до тих, хто плаче і страждає, хто потребує на¬шої уваги.

2. Слухання і обговорення християнської легенди «Не розгледіла».

НЕ РОЗГЛЕДІЛА

     Богородиця саме збиралася випрати сорочечку Ісуса, коли побачила  на лузі дівчинку, що пасла корову. Покликала її та попросила потримані дитятко. Дівчинка, яку звали Катерина, охоче погодилася. Вона зауважила, що ніколи не бачила такої гарної дитини, і крадькома зрізала золоті! кучерик.
- Де  ти взяла кучерик?— запитала Богородиця.
- У нього такі чудові кучері, що я захотіла один узяти собі. Якщо хочеш — поверну,— паленіючи від сорому, відповіла дівчинка.
Залиш собі.
    Наступного дня Катерина знову пасла корову на луці й сподівалася, що ще раз з'явиться прекрасна пані з дитиною на руках. Але замість неї з'явився ангел і спитав:
- Чи не бачила ти поблизу Господа і Богородицю?
- Учора бачила одну пані з дитятком. Пані прала, а дитина спала. Поглянь, навіть залишила мені його кучерик.
     Ангел узяв кучер і упізнав за ним Господа. Катерині перехопило подих: «Тримала на руках самого Господа, а не впізнала Його». 
     Якось Катерина набирала воду з криниці. Раптом побачила подорожнього, одягненого у червоний плащ, який спирався на заквітчану палицю.
- Даси мені напитися, Катерино?
- Пий,— мовила дівчина і подала йому відро.
     Чужоземець, угамувавши спрагу, попрощався. Збентежена Катерина попросила собі одну квітку,— з тих, що прикрашали його палицю.
     Паломник дав ту квітку і швидким кроком рушив далі. Хвилиною пізніше з'явився ангел і, побачивши Катерину, запитав:
- Чи ти бачила Господа, як проходив тут?
- Я бачила спраглого чужоземця і дала йому напитися. Поглянь, він навіть залишив мені квітку зі своєї палиці. Ангел упізнав за квіткою Господа.
Катерина закам'яніла. «Дала Господу напитися,— сказала собі,— і не впізнала Його?».
     Одного разу Катерина пекла хліб. Коли це до неї зайшов незнайомець. Він був такий змарнілий, наче його огорнули всі злидні світу. Зрозуміла Катерина, що незнайомець голодний. Витягла хліб із печі, взяла одну паляницю і дала в руки біднякові. Страшенно зраділий, він одразу почав їсти.
     Потім зібрав крихти і вклав їх в долоню Катерини зі словами:
- Можу тобі дати лише крихти твого милосердя, їх вистачить для птахів.
     Коли бідняк пішов, одразу з'явився ангел, який запитав у Катерини.
- Чи ти не бачила Господа, що тут проходив?
- Бачила убогого, злиденнішого за всіх злидарів світу — був голодний. Дала йому хліба, а він залишив мені оці крихти.
- Це був Господь!
     Ось чому якщо якась дитина, чужоземець, убогий просять про щось, їх ніколи не відсилають з порожніми руками. У кожному з них люди бачать Господа.
Учитель. Чого навчає ця легенда? 
- Який висновок ви зробили для себе?
- Чи доводилося вам виявляти милосердя розпитайте батьків чи інших дорослих про їхній досвід милосердних учинків. Напишіть невеличке міркування «Чи здатне милосердя зробити світ кращим».

VI. Відкритий висновок
Гра «Лети, лети, пелюстка!»

     Кожний учень відриває пелюстку з квіточки, зробленої вчителем із кольорового паперу, і висловлює одне бажання. Це гра-діагностика. Учитель визначає, у кого з учнів переважає потреба егоїстичної спрямованості, а в кого альтруїстичної.

ЛІТЕРАТУРНИЙ МОНТАЖ

Живе одинока людина,  
Чого ж ми проходимо мимо?
Живе одинока Людина,
Ніким у житті не любима.
І серце у неї відкрите
Для ласки людської й привіту,
 Печальним льодком оповите,
Віддалене горем від світу.
Нам легше, бо ми не самотні,
Ходімо ж до неї в світлицю, 
І серце людини в безодні
Полине над нами, як птиця.
 Робить добро мене навчає мати  
І чисту совість не віддасть за шати. 
 Благословенний мамин заповіт  
Ніхто в мені не зможе поламати.
Не говори про доброту,  
Коли ти нею сам не сяєш, 
Коли у радощах витаєш,  
Забувши про чужу біду.
Бо доброта не тільки те,
Що обіймає тепле слово. 
В цім почутті така основа,  
Яка з глибин душі росте.
Кажімо більше ніжних слів  
Знайомим, друзям, одиноким. 
Нехай комусь тепліше стане 
 Від зливи наших почуттів.

VII. Домашнє завдання

     Скласти усне висловлювання на тему: «Людина в злиднях і біді, якої б не була національності та яку б не сповідувала релігію, є для мене рідним братом»

Використана література:

1. Людина починається з добра. Виховні години для учнів 5-9 класів / Упорядник Г.С.Грай. - Тернопіль: Астон, 2004. - 176с.

2. Класні години. 5 - 9 класи. - Х.: Видавнича група "Основа": "Тріада+", 2007. - 208с.