Свято «Коса -  дівоча краса»

Святково прикрашена сцена, в центрі слова: «Коса – дівоча краса».

Ведуча. Щиро вітаю всіх, хто прийшов до нас на свято дівочої краси. Адже недаремно кажуть: «Коса – дівоча краса». Сьогодні у нас мова піде і про красу дівочої коси, і взагалі про дівочу красу, моральну гідність, народні традиції, які треба зберегти й збагачувати.

Коса була гордістю дівчини, вираженням її цнотливості, честі. Зараз, на жаль, у моді коротке волосся. І дуже часто дівчата, які вирішили розпрощатися зі своїми косами, чують слова: «Не ріж косу». Про це навіть співається у пісні з такою ж назвою «Ой не ріж косу».

(Звучить пісня у виконанні дівчат старших класів.)

Ведуча. А як мені приємно, що в нашій школі є дівчата, які пишаються своїм довгим волоссям. Запрошуємо їх на сцену для участі у конкурсі.

(Під звуки музики дівчата-учасниці піднімаються на сцену. Ведуча називає кожну учасницю, довжину її коси.)

Ведуча. Здавна в Україні існував непорушний звичай: умившись вранці, дівчина мусила перш за все розчесати та заплести косу. Якщо ж вона сідала до столу або бралася до роботи з нерозчесаним волоссям, то про неї казали люди: «У неї на голові сорока гніздо вила», або «У неї в косах сім чортів кублилося».

Тому дівчат змалку привчали доглядати за волоссям, щоб воно росло швидше і було красивим. А для цього існувало безліч рецептів: як мити, чим зміцнювати волосся, чим полоскати, щоб воно мало приємний запах. Тож наші учасниці одержали таке домашнє завдання: розповісти один із народних рецептів догляду за волоссям.

(Дівчата по черзі виголошують свої рецепти.)

Ведуча. Дякуємо вам. Я думаю, що всі скористаються цими давніми народними порадами. А зараз наші учасниці підуть, щоб за 10 – 11 хвилин з'явитися із зачіскою, в основі якої буде коса.

(Під звуки музики та оплески глядачів дівчата йдуть.)

Ведуча.  А ми продовжуємо наше свято. Пропоную вам послухати українську народну пісню «Ой у вишневому саду».

(Звучить пісня у виконанні старшокласниці.)

Ведуча. Ви всі почули у пісні такі слова: «Чому розплетена коса, а на очах бринить сльоза». І, сподіваюся, всі знаєте, що коса символізувала дівоцтво. Відтак жінки не мали права заплітати косу, щоб вона вільно спадала на спину, носити вінок із квітів, водити хороводи. Крім того, жінка не мала права виходити на вулицю з непокритою головою, а завжди одягала хустку. Якщо ж дівчина втрачала честь, то косу їй відрізали та покривали хусткою. Звідси і вираз пішов – «покритка». Пригадуєте поему Т. Шевченка «Катерина»?

Отже, коли дівчина брала шлюб, коса втрачала свою символіку, а тому її розплітали. Це був цілий обряд. Розплітали косу молодший брат або сестра, іноді наречений. А дівчата-подруги в цей час співали пісень. Подивіться фрагмент весільного обряду розплітання коси.

(Виходить дівчина-наречена із заплетеною косою, з нею дівчата-подруги і маленький хлопчик, брат нареченої. Хлопчик розплітає косу, дівчата співають.)

Ой, на горі жито – тоненькі покоси,

А хто буде розплітати дівчиноньці коси?

Козак буде розплітати, козак буде плести,

Козак буде дівчиноньку до шлюбоньку вести.

(Виходить хлопець-наречений, кланяється дівчині, за руку виводить її, за нею йдуть дівчата та хлопчик, в цей час продовжує звучати музика.)

Ведуча. Образ коси досить часто зустрічався в усній народній творчості. Нерідко дівоча краса в піснях асоціювалася із «русою косою до пояса». Про це співається у відомих українських піснях «Розпрягайте, хлопці, коней» та «Вечір надворі, ніч наступає». Послухайте ці пісні.

(Звучать пісні у виконанні старшокласників.)

Ведуча. А тепер ми знову запрошуємо на сцену дівчат, які встигли зробити зачіски зі свого чудового волосся.

(Дівчата з'являються на сцені, кожна демонструє свою зачіску, коротко розповідає про неї.)

Ведуча. Я б хотіла поставити дівчатам кілька питань:

-                          Що таке стрічка і кісники? Яке вони відношення мали до коси? (За їх допомогою заплітали коси.)

-                          Що означає вираз «розплести косу»? (Взяти шлюб.)

-                          Чому косу заплітають із трьох частин? (Це свідчення єдності трьох стихій природи: повітря, води і землі.)

-                          Яку роль відігрівав вінок на голові дівчат, крім того, що це було прикрасою? (Вінок – це оберіг.)

-                          Яку траву використовували дівчата для полоскання волосся, щоб причарувати хлопців? (Любисток.)

-                          Як ви думаєте, яку зачіску називали «дрібушечки»? (Коли заплітали багато дрібненьких кіс.)

Ведуча. Я впевнена, що мода на коси ще повернеться. Хай там що, а в довгій косі до пояса завжди відчувається щось ніжне і прекрасне. Тож нехай у нас відроджується традиція носити довге волосся. А зараз послухайте вірша-звернення.

 (Учень читає вірш.)

                    Коси

Як я скучив за вами, коси,

Чом вас, коси, ніхто не носить?

Ще ж від полюса і до полюса

Вас в віках прославляли віками,

Русі коси до самого пояса,

Коси, викладені вінками.

Ще ж і досі народ мій носить

Спогад лоскітний і щемливий,

Як дівча розплітало коси,

Як їх милий розплів, щасливий.

Коси, коси, чом вас зараз

Ніхто не носить?

Чи ж дівчатам немає часу,

А чи вже заплітати ліньки?

Ви ж од віку були окрасою

Гордовитої українки.

Скільки суму в житті розважили,

Скільки болю вам завдавали!

Вас на золото щедро важили,

Як невільниками продавали.

Шанували вас чорними, сивими,

Розпинали вас на охресті,

Недарма ж ви служили символом

І незайманості, і честі.

Коси, коси, чом вас зараз

Ніхто не носить?

Що б там з косами не зробили,

Але давня луна доносить:

Тільки тим, що себе ганьбили,

Відтинали безжально коси.

Я не знаю, є, може, й правильні

Наші люди, що звичай стерли.

Та якби піднялися предки,

Чи від сорому не померли?

Як я скучив за вами, коси,

Чом вас, коси, ніхто не носить?..

Ведуча. А тепер настав час підбити підсумки конкурсу у номінаціях «Найдовша

коса», «Найкраща зачіска», «Найкраще знання народних звичаїв», «Приз глядацьких симпатій».

            (Журі оголошує результати конкурсу, дівчатам вручають призи