Співаєм славу тій події і тепер.

22 січня – День Соборності України

 

Виховний захід

 

Мета: виховання нацiональної свiдомостi учнiв i людської гiдностi, вiдродження паросткiв духовностi, формування рис громадянина Української держави; поглиблення знань про iсторичний факт злуки українського народу, його значення; пробудження iнтересу до поглибленого вивчення iсторiї та культурних надбань українського народу; виховання глибокої поваги та любовi до Батькiвщини.

 

Хiд уроку

 

І. Органiзацiйний момент

 

IІ. Оголошення теми i мети

1. Вчитель:

22 сiчня день Соборностi Украни. Майже 100 рокiв тому це слово було вписане в iсторiю українського народу, але святковим днем українського календаря воно стало тiльки вiд недавна. Лише за умов державотворчих процесiв в Українi цей день набув своєї чинностi. Так трапилось, що на протязi багатьох столiть iсторичного розвитку Україна не мала власної державностi i єдиної територiї. Українськi землi належали багатьом державам: найбiльше Росiї, Литвi, Угорщинi, Речi Посполитiй, згодом Румунiї, Чехословаччинi.

У березнi 1917 року у Надднiпрянськiй Українi розпочалася нацiональна революцiя. Було обрано Центральну Раду, першого президента М.Грушевського, проголошення створення Української Народної Республiки (УНР), а 4 Унiверсалом вiд 22 сiчня 1918 р. було проголошено незалежнiсть України. Подiбнi процеси вiдбувалися i в Галичинi. 9 листопада 1818 р. було проголошено назву держави ЗУНР i створено перший уряд — державний Секретарiат на чолi з Костем Левицьким.

Зламався врештi двох iмперiй мур!

I на розалинах у слушну цю нагоду

З "явилися держави УПР i ЗУНР,

Як вияв волi нашого народу.

Вже з 1 грудня 1918 р у Фастовi було пiдписано угоду про об”єднання ЗУНР i УНР. 4 сiчня 1919р. у Станiславi УНРада схвалила закон про злуку двох українських держав, а 22 сiчня I919р. у Києвi на площi святої Софiї вiдбулося урочисте проголошення злуки УНР i ЗУНР. Пiд час урочистостей представник директорiї Федiр Швець проголосив довгоочiкуваний Унiверсал.

Все, що мрiялось вiками,

Сповнилось, настало!

«Ще не вмерла Україна» —

Гордо прозвучало.

(Виконання пiснi ,,Ще не вмерла Україна")

 

2. Любi, друзi ! Ми зiбралися для того, щоб довести всiм i самим собi, що Україна — це високорозвинена держава, що вона могутня духом, має свою iсторiю, до речi, дуже багату, культуру i мистецтво.

Любi, друзi! Хоч маленькi,

Ми вже добре знаєм,

Що звемося українцi

Й українських предкiв маєм.

Батько, мати, брат, сестричка

І всi iншi члени роду,

Всi належать до одного

Українського народу.

 

У всiх людей одна святиня.

Куди не глянь, де не спитай,

Рiднiше їм своя пустиня,

Аніж земний в пустинi рай,

Їм красить все їх рiдний край.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батькiвщини .

 

                                                        (М.Мернявський)

 

Родитись українцем —

Це велика Честь i слава.

Рiдний край свiй полюбити

Найважливiша справа.

В нiм пливуть глибокi рiки,

І шумлять степи безкраї,

Стрункi гори пнуться в хмари,

Синьооке море грає.

Буйне збiжжя колосисте

На врожайних росте рiллях.

Є у надрах сiль i нафта,

Вiск, залiзо i вугiлля.

Українцi й українки —

Всi кохають до загину

Славну землю батькiв своїх —

Свою рiдну Україну!

 

Звучить укр. пiсня ,, Гей, там за горою…”

 

Але, щоб цю землю свою

Мiцно, щиро покохати,

Добре вивчити, пiзнати.

Треба знати те, як предки

На землi цiй колись жили,

Як грудьми своїми

Заступали, боронили,

Як невпинно працювали,

І боролися завзято,

Щоб їх люба Україна

Була дужа i багата.

Хай не буде нi одної

Української дитини,

Що не вмiла б розказати

Про минуле України .

 

                                       (Р.Купчинський)

 

Коло Києва чи Львова —

Де приїду — вдома всюди,

де поступлю — рiдна мова,

де погляну — рiднi люди.

Роботящi пiдгiрянцi,

Як вогонь, палкi гуцули,

І смiливiї кубанцi,

Що ще Сiчi не забули,

І розважнi подоляни,

І полтавцi — солов”їнi,

Бойки, лемки, волиняни —

Все ото брати однiї.

Бо вiд Сяну до Кавказу

На степах чи полонинi,

Тризуб має до приказу

І прапори жовто — синi.

                                               (П.Штокало)

 

Звучить укр. пісня

 

Як спитають мене люди,

Хто я, тодi скажу їм:

Що я українець щирий,

Український в мене дiм!

І для України в мене

Серце iз любовi б”є,

Я за Україну

Вiддам все життя своє.

Люблю землю українську

Усiм серцем, з усiх сил,

А любовi цеї вчуся

Вiд насипаних могил.

В цих могилах сплять герої,

Що у хвилю у страшну

Буйнi голови поклали

За рiдню i за вiтчизну.

І як цi герої впали;

Так i я готов —

За Вкраїну жертвувати

Все життя, майно i кров.

 

                                      (Р.Завидович)

 

Ой у саду, у садочку

Квiти процвiтають —

То не квiти, ой, то дiти

По садочку гуляють.

Ой в саду i на горбочку

Розквiтають рожi —

То не рожi — то дiвчатка

Українськi гожi.

Ой у саду — винограду

Черешнi та вишнi.

То не вишнi, то хлоп”ята

Українськi пишнi.

Ой листочкi зелененькi,

А синенькi квiти,

Хай на славу молоденькi

Виростають дiти.

Ми — маленькi друзi,

Українськi дiти,

Мов квiтоньки в лузi,

Добре нам всiм жити.

 

Виконання укр. таночка

 

Наша рiдна ненька про нас гарно дбає,

Горне до серденька i до сну спiває.

А батенько любий, мов те сонце ясне,

Вчить нас i голубить, каже казку красну:

Про князiв, гетьманiв, про сплячих героїв,

що з могил повстануть i пiдуть до бою.

Станьмо ж разом , друзi,

Хлопчики й дiвчатка,

І мов пташки в лузi,

Заспiваєм пiснi.

 

Ми всi дiти українські,

Український у нас рiд,

Дбаємо, щоб про нас маленьких

Добра слава йшла у свiт.

Дбаймо, щоб той скарб любовi,

Що нам Бог в серця вселив,

Рiдну землю й рiдний нарiд

Прикрасив i збагатив.

Свої здiбностi i сили

Розвиваймо раз у раз,

Щоб народу була втiха

І щоб користь була з нас.

Будьмо пильнi у науцi,

Будьмо чеснi у дiлах,

Будьмо сильнi та вiдважнi

І не думаємо про страх.

Все, що рiдне, хай нам буде

Найдорожче i святе.

Рiдна вiра, рiдна мова.,

Рiдний край наш над усе!

Щоб про це ми не забули

Нi на хвилю, нi на мить,

Хай Господь святий iз неба

Нас малих благословить.

                                 (Ю.Шкрумеляк)

Гей, гуртуймося,

Українськi дiти!

Зранку, змалку вже вчимося

Для Вкраїни жити.

Україна — край мiй рiдний

Вiд Кавказу по Карпати

І веселий, i свобiдний,

І великий , i багатий!

                                    (Р.Купчинський)

 

Вчитель: здобутки попереднiх поколiнь продовжують своє життя в поколiннях прийдешнiх. Вони допомагають, пiдтримують зберiгати найсвятiше — пошану до наших батькiв, дiдiв; справу боротьби за Українську державу.

 

Звучить укр. пісня ,,Україночка” 

 

Смірнова І.А.              м. Умань