|
Скарби Бабусиної скриньки
(Селянська хата. В хаті дівчина з бабусею вишивають і співають пісню. Дівчина весь час дивиться у вікно)
Бабуся : Чого ти , Оксанко
В вікно виглядаєш
Напевно гостей
Ти якихось чекаєш?
Оксанка: (підбігає до бабусі, обіймає її)
Бабусю рідненька, до нашої хати
Сьогодні зберуться із школи малята.
Малята, бабусю, самі не прийдуть,
Вони своїх мам й татусів приведуть
Ми хочем, бабусю, щоб ви нам всім нині
Скарби показали, що є в вашій скрині.
(Хтось стукає у двері. Бабуся відчиняє)
Бабуся: Заходьте, заходьте до нашої хати,
Заходьте, мої хлопчики й дівчата.
(Діти заходять, вітаються)
Бабуся: Ой, які гарненькі, ой, які веселі
Завітали гості у нашу оселю.
Діти: З проханням, бабусю, до вас завітали,
Щоб скарби із скрині ви нам показали.
Бабуся: Скаби, що ви хочете бачити нині
Лежать, як святиня з давен у цій скрині.
Лежить там достаток, могутність країни
Без чого прожити не може людина.
Оксанка: До скарбів так просто не можна добратись, Для цього потрібно клубок розмотати.
Діти: Давайте, бабусю, сюди цей клубок
Чи дуже багато він має ниток Бабуся:
Ниток не багато в клубочку моім,
Ниток у клубочку всього лише сім.
А ниточку кожну щоби розмотати
Загадки потрібно всім вам відгадати,
Пісні заспівати, у ігри пограти,
Вірші розказати, в танку закружляти.
(Бабуся починає розмотувати червону нитку клубка) Бабуся: Ось нитка червона загадки вам має,
Ану, хто скоріше їх відгадає?
Бо їх відгадавши, дізнаєтесь нині,
Що може лежати в бабусиній скрині.
Загадки
1. Б”ють мене ціпами,
Ріжуть мене ножами;
За те мене отак гублять,
Що всі мене дуже люблять. (Хліб)
2. Народився із землі,
Зарум”янивсь на вогні.
І з”явився на столі
До борщу тобі й мені (Хліб)
3. Хвалить його кожен,
Любить його кожен,
І дня ми прожити
Без нього не можем. (Хліб)
4. В землю закидалося,
Під сонцем гойдалося,
В печі гартувалося,
Запашним виймалося,
Нам з вами дісталося.
Що це таке? (Хліб)
5.У хлів іде без шкірки, а виходить з шкіркою. (Хліб) 6. І грудкувате, і ноздряте, і кисле, і крихке, а за все миліше. (Хліб)
7. Не живу, не гуляю, від ножа вмираю. ( Хліб) Бабуся: Послухайте,діти, ви згодні
Про що наші будуть слова.
Про хліб поговорим сьогодні,
Бо хліб усьому голова.
Коричневу нитку щоб розмотати
Треба пісню про хліб заспівати.
(Діти співають пісні про хліб)
Бабуся розмотує коричневу нитку.
Бабуся: Нитці зеленій, любі малята,
Віршик найкращий треба розказати.
(Діти розповідають вірші про хліб)
1. Хлібороби
Честь і слава хліборобам,
Що живуть в моїм селі!
Хлібороби хліб нам роблять,
Знайте й ви про це малі.
Хлібороб в колгоспнім полі
Нам вирощує врожай.
Пшениці шумлять на волі,
Де початок їм, де край?
А їсте ви паляницю,
Калачі смачні їсте,-
Не забудьте уклониться
Хліборобові за те!
2. Колоски вклоняються землі,
Колоски вклоняються людині.
А ми бачим в себе на столі
Білий хліб на білій скатертині.
Попливуть комбайни – кораблі
В золотій орбіті України.
Колоски вклоняються землі,
А людина вклониться людині.
3. Хлібом у нас зустрічають гостей,
Хліб на весіллях цвіте в короваї,
І кращих немає на світі вістей,
Ніж – хліб уродився у рідному краї.
Хліб священний лежить на столі
В нього запах жнив”яного літа.
Хай завжди буде хліб на столі
І як сонце ,сіяє над світом.
4. Чи знаєш ти, чим пахне хліб,
Коли весною кілька діб
Гуркоче трактор за рікою?
Хліб пахне працею людською.
Чи знаєш ти, чим хліб землі
Пахтить на вашому столі
Весною, влітку і зимою? -
Хліб пахне радістю людською.
Пахне хліб, як тепло пахне хліб!
Любов”ю трударів, і радістю земною,
І сонцем, що всміхалося весною,
І щастям наших, неповторних діб
– Духмяно пахне хліб!
5. Тільки-но з печі – скоринка в золі
Свіжа хлібина лежить на столі
День починається з цієї хлібини...
В ній наш достаток, могутність країни
Наших морів нестривожена синь.
Шлях до зірок у космічну глибінь.
Кажуть в народі правдиві слова:
"Хліб-годувальник – всьому голова”
6. Переливчасто гуркоче трактор на лану;
Ллється, ллється із сівалки зерно в борозну. Проросте воно й запахне полем, чебрецем,
Стане в мами під руками теплим буханцем
Дасть мені матуся скибку:
- Хлопчику гляди !
Ти ж на вулицю гуляти з хлібом не іди!
Бо упустиш ненароком, стопчеш чобітьми,
В буханець отой пахучий душу вклали ми.
Не спочили, не доспали влітку й восени.
Тож не кривди хліба, синку, крихти не зрони!
7. На скибку хліба я дивлюсь
Рум”яну, білу, запашну,
На скибку хліба я молюся,
До неї руку протягну.
Молюсь за тих, хто скибки тої,
Не дочекавсь, заснув навік.
Зими холодної, лихої,
В той чорний 33-й рік.
Молюсь за нас, дорослі й діти,
Щоб не зазнавали бід отих,
Нехай поняття хліб, життя і жити
- Завжди належить до святих.
8. Святиня, святиня, інакше не скажеш,
Вклонімось низенько хлібові ми.
Вклонімося людям, хто хліб нам дарує,
Працюючи в полі, коло землі.
9. Про хліб - Не кидайсь хлібом, він святий!
– В суворості ласкавій,
Бувало каже дід старий
Малечі кучерявій.
- Не грайся хлібом, то ж бо гріх!
– Іще до немовляти,
Щасливий стримуючи сміх,
Бувало, каже мати.
Бо красен труд, хоч рясен піт,
Бо жита дух медовий
Життя несе у людський світ
І людські ріднить мови.
Хто зерно сіє золоте
В землі палку невтому,
Той сам пшеницею зросте
На полі вселюдському.
Бабуся:
Блакитна нитка просить діток
Затанцювати гарний танок.
(Діти виконують танець "Колосок”)
Бабуся: Щоб синеньку нитку з клубка розмотати,
В ігри народні потрібно пограти.
(Ігри, конкурси)
Бабуся: А ниточка жовта просить до слів
Не тільки дітей, а й вчителів.
(Виступ вчителя)
Хліб. За всіх часів і народів найбільшою святістю вважався хліб. Про нього писали поети і мислителі. Хліб – це не лише буханець, врожай, зерно, але й символ, джерело людського життя, знак поваги до гостя, знак достатку і окраса хати, і символ людського безсмертя. Коли його не ставало – приходило лихо. Недаремно людина, творячи щоденну молитву, просить "Хліб наш насущний дай нам сьогодні”. Ота святість, пошана до хліба передавалася з покоління в покоління, дітям та внукам. З роду в рід народ наш виховував дітей своїх у пошані до хліба, прищеплював дитині поняття, що хліб – святий. Не годилося розкидатися хлібом, не годилось змітати зі столу додолу крихти. Якщо впала долі скибочка, неодмінно підніми і поцілувавши, притиснувши її до грудей, поклади на стіл. Хліб на столі... Зайшовши до хати, возрадуємось йому, віддаймо шану тим, хто зростив його, зібрав, змолов, рукам, котрі подарували духмяні, схожі на сонце, паляниці. Хай завжди він, совість наша, буде у хаті, лежатиме прикрашений рушником, свіжий, святий, і найпершою молитвою нашою буде хвала хлібові, прохання, щоб він був завжди на нашому столі, щоб не черствів, бо як мовить народ, коли черствіє хліб – то і черствіють душі.
Бабуся: Ось і залишилась ниточка одна
Нелегкі завдання вам дає вона.
Покажіть нам казку кращу із казок,
Так ми й розмотаєм чарівний клубок.
(Інсценізація казки "Колобок”)
Бабуся: Молодці, діти, справились з усіма завданнями!
Оксанка: І тепер скриня зможе відчинитись, показати свої скарби.
Бабуся: Відчинися скрине, скрине чарівна
Хай добуду скарби із твого я дна.
(Відчиняє скриню і виймає: хліб, колоски, рушник, серп, трактор іграшковий, бублики, печиво і т. д. Діти розповідають чому ці речі лежать в скрині, як вони пов”язані з хлібом)
Дівчинка: В народі ж хліб,
Мов матір поважають,
Ця шана з плином часу не зника
І дорогих гостей завжди стрічають
З хлібиною в барвистих рушниках.
Хлопчик: Так хай же щедро наливає соком
І колоситься золотистий сніп,
І хай же родить більше з кожним роком
Його величність – годувальник хліб!
Дівчинка: Священний хліб.
Так мовиться в народі.
Ця мудрість народилась недарма.
В затишнім домі, у тяжкім поході
Нічого найдорожчого нема.
Хлопчик: Шануймо ж хліб насущний наш, людино!
І в нинішній, і у прийдешній день.
Хай з колоска не випаде зернина,
Нехай зі столу й крихта не впаде.
| 
