«Рід. Родина. Україна.»

Мета: Закріпити знання дітей про своїх найдорожчих людей: тата і маму. Виховувати у них глибокі почуття любові до своєї родини та Батьківщини. Розширити та поглибити знання дітей про народну символіку, ознайомити з минулим та сучасним життям українського народу. Виховувати повагу до народних традицій, звичаїв. Розвивати у дітей здатність переживати музичні образи і усвідомлювати емоційний зміст творів, закріплювати спеціальні здібності музичного та музично-рухового виконавства. Виховувати естетичне ставлення до музичних творів і мистецтва в цілому.

 Сценарій проведення

Українка

Гостей наших любих вітаємо щиро,

Зустріти Вас раді з любов’ю та миром.

Українець

І на знак поваги хліб візьміть із сіллю,

Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

Українка

Ми Вам його підносимо на білім рушничкові

Та до землі вклоняємось, щоб Ви були здорові.

(під музику «Тече вода з-під явора» Т Шевченко діти заходять до зали)

Рід, родина, сім’я

Серед них –маленька я.

Мов перлинка-намистинка,

Я дівчатко-українка.

Родовід–моя родина

Я ж її мала краплина.

Люблю всю родину я.

Разом ми – одна сім’я!

Бо козацького я роду,

Рідну землю люблю зроду.

Маму, тата поважаю,

Їм здоров’ячка бажаю!

І бабусю, дідуся –

Всіх люблю й ціную я.

1 Ведуча

Згадаймо, що ж таке рід, родина, родове дерево? Родина – це не тільки рідні, родичі. Це і наша група, і дитячий садок, і весь народ український. Родина до родини – народ. Ми з вами всі – український народ, який складається з родин малих і великих, дружніх і працьовитих.

2 Ведуча

Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел (а зруйнуй їх – і річка засохне), так і наша українська культура збагачується маленькими родинами.

З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти.

( наперед виходять діти-читці)

Як добре дітям й затишно в родині!

Тут так цікаво й весело всім нам.

Тому вклонятися доземно ми повинні

За диво й за життя – своїм батькам.

Батьки для нас – це найдорожчі люди,

Воно піклуються і думають про нас.

І хай завжди в нас тато й мама буде,

Й ніколи світлий не проходить час.

І хай здоров’я буде у родині,

Щоб радість й сміх веселий наш дзвенів

Родині ми складаєм славу нині

І скажемо багато добрих слів.

Бо все найкраще в дітях від родини!

Привітність, щирість, щедрість, доброта,

Усі традиції народні і святині

Та мудрість й віра чиста і свята.

1 Ведуча

Коли зміцніють крила, щоб літати,

Не забувай про рідних маму й тата.

Та встигни добре слово їм сказати,

Допоки ти живеш у рідній хаті.

2 Ведуча

Не скупіться на теплі слова,

Бо у світі так мало тепла.

Лише від рук мами і тата

Та від рідної хати.

(діти)

Я люблю свою хату

І подвір’я, й садок,

Де і сонця багато,

І в жару– холодок.

Все для мене тут рідне:

Стіни – білі, як сніг,

І віконце привітне,

І дубовий поріг.

Хата моя, біла хата,

Рідна моя сторона.

Пахне любисток і м’ята

Мальви цвітуть край вікна.

Додому їду, везу гостинці:

Для мами – хустку, для хати – синьку.

Побачить мати, всміхнеться мати,

І буде знову теплом вгощати.

Заб’ється в зморшках крута сльозинка.

Ну що ж ви, мамо, моя єдина!

І будуть довго іти розмови.

Матусю рідна – зоре ранкова.

Як вечір ляже на тихі шати,

То буде мати мені співати,

Від серця пісня, як сон щаслива

Дитинством пахне хатина синя.

(інсценівка під пісню «Мамина хатина». Вірші Г.Шаповалової, музика О. Злотника)

Ми малі, та всі ми друзі,

Ми одна родина.

А найбільша наша мати –

Рідна Україна.

Є багато пташок голосних

Любі-милі нам співи пташині.

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у рідній країні.

Є багато країн на землі,

В них – озера, ріки і долини.

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди – Батьківщина.

2 Ведуча

Так, діти! Кожна людина має свою Батьківщину, яку любить над усе на світі. Бо Батьківщина, як рідна ненька, її не можна ані купити, ані заслужити, вона одна у кожного і дається від народження.

(Діти виконують пісню «Коли посміхаються діти»)

Як сонечко ясне засвітить здаля,

Квітучими барвами вкрилась земля,

Роса вмиє кожен листочок,

Пташки подадуть голосочок.

Ми любим країну квітучу свою,

Веселку у небі і пісню в гаю.

І стане гарніше на світі,

Коли усміхаються діти.

А мама раненько прокинеться знов, І руки ласкаві зігріють теплом,

Бо що є для нас найрідніше,

Ніж серце матусі й добріше?

А кожна родина і кожна сім’я

Дарує дитині любов і ім’я.

І стане гарніше на світі,

Коли усміхаються діти.

1 Ведуча

Що таке Україна?

За віконцем калина.

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата,

Під тополями хата,

Під вербою криниця,

В чистім полі пшениця,

Серед лугу лелека

І діброва далека.

2 Ведуча

Наші давні і добрі символи. Їхнє коріння сягає глибини століть.

Червоні кетяги калини

Горять вогнями усіма.

Без калини нема України,

Без народу Вкраїни нема.

Посадіть калину…коло школи,

Щоб на цілий білий світ

Усміхнулась щиро доля.

Материнський ніжний цвіт.

Посадіть калину …на городі,

Щоб заквітнула земля!

Із роси – пречиста врода,

З неба почерк журавля.

Посадіть калину… коло тину,

Щоб злагода цвіла!

Буде щедрою родина –

Буде честь їй і хвала.

Посадіть калину…

Коло хати,

Щоб на всеньке на життя!

Стане кожен ранок святом.

Дітям буде вороття.

Посадіть калину…

В чистім полі.

Хай вона освятить час!

Рід наш любить дуже волю

Хай же й воля любить нас.

Посадіть калину…

Біля школи,

А щоб цвіт її не стерся,

Не зів’янув в спориші,

Посадіте коло серця,

Щоб цвіла вона в душі.

(танок «Три поради» музика І. Шамо, слова Ю. Рибчинський)

1 Ведуча

Діти, зараз давайте відгадаємо загадку і дізнаємось, про що буде йти мова.

З квітів його виплітають,

Ним голівку покривають.

Щоб дівчиноньку зберіг –

Український оберіг.

(Віночок)

2 Ведуча

Своєрідним жіночим оберегом в Україні завжди був віночок. Їх виплітали з різного зілля, від весни і до пізньої осені. Кожен віночок слугував не тільки окрасою голови дівчини, а й був оберегом душі, бо в ньому є чаклунська сила, що і біль вгамовує, і волосся береже.

1 Ведуча

Подивись на квіти України.

Скільки квітів у її саду!

Кожна квітка – справжняя перлина.

Як намисто я вінок сплету.

Виберу найкращі з усіх квітів,

Душу квітів зможу прочитати

І вінок найкращий в світі

Буде ненька-Україна мати.

2 Ведуча

Кожна квітка, наче на долоні

Але кожна й таємницю має.

Друже мій, послухаймо сьогодні,

Що нам кожна квітка промовляє.

(наперед виходять діти, тримаючи в руках квіти, після читання віршів прикріпляють їх до фланелеграфа, утворюючи вінок)

Вінок Україні сплітаємо, друже!

Знай, квітка найперша в віночку, то – ружа.

Де б не цвіла, але ружа віднині

Серце своє віддає Україні.

Пишна троянда, чи скромна шипшина –

З ружі почнемо вінок України.

Мальва в вінку, як в садочку квітує

Мальва себе, як надію дарує.

Квітка смерть перемагає,

Тож ніколи не вмирає.

От безсмертником і зветься

На здоров’я нам дається.

Барвінок до вінка в’яжи

У квітці цій – життя душі.

Як небо квітка ця блакитна,

В вінку займає місце гідне.

До вінка вплетем калину –

Нагадає хату рідну,

Нагадає землю рідну –

До вінка вплетем калину.

Волошка в віночку –

Від неба, від літа.

Волошка – це квітка,

Що вміє дружити.

Волошка нас в свята

Церковні вітає,

В відварі з волошок

Нас мати купає.

Ромашка у вінку, як сонячний бурштин,

А навкруги бурштину – білі вії.

На запитання всі вона відповіда

Цю ніжну квітку не лякають зливи.

Як без вишні не садок,

Так без маку – не вінок.

Цілу купу нарвемо –

Всім віночки сплетемо.

Квіти яблуні, квіти вишневі

Доплітаємо ми до вінка.

Поруч з білими – ніжно-рожеві

Подивіться, яка це краса.

1 Ведуча

Ці віночки-обереги

Знати всім з дитинства треба.

Це барвистий спів землі,

Пам’ятай його завжди.

(діти виконують танець з віночками)

2 Ведуча

Український рушник! Хто з вас не бачив його? Він пройшов крізь віки і зараз символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. Рушник передавали як оберіг з роду в рід, з покоління в покоління.

1 Ведуча

А який він гарний! Його можна порівняти з піснею. Рушники – це обереги від усього злого, що може зайти в дім. «Хай стелиться вам доля рушниками» – бажали людям щастя.

(дівчата вишивають рушнички)

Ми своїми вправними руками

Вишиваєм рушничок нетканий.

Є на ньому півники святкові,

Є на ньому квіти малинові.

Синя нитка – птиці пролітають,

А червона – мальви розцвітають.

В мене голочка слухняна

День у день працює зрання,

Щоб квітки на рукаві

Зацвітали, мов живі.

Вміє голка вишивати,

Підрубити фартушок,

Помережить рушничок.

(танець з рушничками)

Рушникове обличчя веселе

Обліта коровай на столі,

Закликає гостей до оселі

Випромінює щедрість землі.

Рушничок на стіні – давній звичай,

Ним шлюбують дітей матері.

Він додому із далечі кличе,

Де в калині живуть солов’ї.

Він простелиться тим, в кого серце

Не черствіє й дарує тепло.

Хай цей символ сусідиться вічно

В нашій хаті на мир, на добро.

(виконується «Пісня про рушник» А. Малишка)

Приїжджайте частіше додому,

Щоб не мучила совість потому.

Ні грошей не привозьте, ні слави,

Будьте з рідними ніжні й ласкаві.

Пригадайте дитинства стежинку

Поцілуйте батьківські сивинки

Зачерпніте водиці з джерельця,

Прихиліться серцем до серця.

Бо не вічні ні батько, ні мати,

Завтра можете їх не застати.

Щоб не мучила совість потому,

Приїжджайте частіше додому.

2 Ведуча

Ось і підійшло до кінця наше свято. Хочеться вірити, що на Вашу долю випадуть радісні хвилини гордості за те, що ми є український народ, що нашому роду нема переводу.

1 Ведуча

Мені хочеться подякувати всім, хто прийшов до нас на свято, вам, діти, за те, що ви любите свою неньку Україну, свої родини. Хочеться побажати вам –

Хай біда і горе минають ваш дім.

Доброго здоров’я зичу вам усім.

(лунає пісня «Україно, Україно» у виконанні Т. Петриненка. Діти виходять із зали).

http://ped-inform.org.ua/?p=287