|
Добрий день, шановні присутні!
Сьогодні ми зібралися для того, щоб відзначити свято вшанування героїчного подвигу уславлених партизанів і підпільників Великої вітчизняної війни –День партизанської слави, яке збігається у часі з початку підпільно-партизанської боротьби з фашистськими загарбниками.
30 жовтня 2001 року Указом Президента України « …на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, увічнення їх пам»яті…»встановити: День партизанської слави, який відзначати щорічно 22 вересня.
Відзначення цього свята є державним визнанням неоціненного внеску народних месників у велику Перемогу над фашизмом, відновлення історичної справедливості щодо масової участі українського народу у визвольній боротьбі проти гітлерівської навали.
За багатовікову, часто драматичну історію нашої Батьківщини, найтяжчі випробування випали на долю українського народу саме під час Великої Вітчизняної війни.
В умовах тотального терору і нехтування ворогом елементарних прав людини, насамперед права на життя, в Україні сформувався рух опору, який став грізною силою і перешкодою на шляху здійснення фашистами жахливого плану поневолення народів.
Ні жорстоким кривавим терором, ні підступною фашистською пропагандою окупантам так і не вдалося погасити полум’я підпільно-партизанської боротьби.
Героїзм воїнів Червоної армії був нерозривно пов’язаний з героїзмом партизанів і підпільників. Це були нескорені, сильні духом люди великого патріотизму і чистої совісті.
Завдяки їх безстрашній і непримиренній боротьбі окупована земля України для фашистів стала караючою.
Народну війну в тилу німецько-фашистських військ вели повсюдно: у містах і селах, на залізничних вузлах і станціях, на річках, в лісових і степових районах України.
Перші радянські загони партизанів з'явились наприкінці 1941 року під Черніговом, Сумами та Брянськом під керівництвом Миколи Попудренко та Сидора Ковпака. Ці групи й стали зародком пізнішого руху радянських партизан у лісах північної України.
Складовою частиною завдань стали удари по комунікаціях ворога, захоплення і ліквідація складів і баз з боєприпасами і озброєнням, знищення ворожих гарнізонів, пошкодження і знищення зв’язку між частинами німецької армії, розвідувальна діяльність партизанських формувань і підпільних організацій, підрив об’єктів військового призначення .
У 1943 році партизани контролювали лісні райони Північно-Східної України, завдаючи значних втрат тиловим німецьким підрозділам, адміністрації та інфраструктурі цих районів. З наближенням Червоної армії восени 1943 рух радянських партизан в Україні пожвавився.
У травні-жовтні 1943 загін Ковпака здійснив відомий рейд в Україні з Путивля через Волинь у Карпати з завданням «перерізати шляхи відступу фашистам», коли почалися бої за Дніпро. Рейд Ковпака мав психологічний успіх, бо підірвав довір'я українського населення до сили німців.
1 серпня1943 під Делятином німці розбили загін Ковпака .Рештки ковпаківців увійшли до складу Першої української партизанської дивізії під командуванням П. Вершигори. Партизани звільняли в тилу великі території. Які називалися «партизанським краєм».
________________________________________________________
Пісня «Партизанський отряд»________________________________________________
Вільшанці не скорилися «коричневій чумі». На боротьбу з ворогом піднялося все населення. У Вільшанці, Дорожинці, Добрянці створюються підпільно-диверсійні групи.
Про партизанський рух на Вільшанщині під час Великої Вітчизняної війни розповість директор районного Україно-болгарського історичного музею Фудар Надія Вікторівна.__________________________________________
Пісня «Огонек»
______________________________________________
Жодні страхіття і знущання не змогли зламати волелюбного духу вільшанців, які не шкодуючи власного життя, робили все можливе для наближення Перемоги.
В людини кожної є потайні стежини
Миліші над усе, принадто голубі.
І пам»ять в тому справді ж бо не винна,
Що береже й до нині їх в собі.
Та є таке, що хочеться навіки
Зарити в пам»яті глибоко на дно.
І лиш торкнеться хто, здригнуться враз повіки
Й обличчя стане – наче полотно.
І постає в очах не золоте дитинство,
А той тривожний сорок перший рік.
Нечувані фашистські люті звірства-
О ні! Їх не забуть повік.
Найцікавіше розповідають про подвиги нашого народу в ті грізні роки очевидці тих подій, адже, як правило, вони не упускають жодної подробиці.
Пригадати тяжке воєнне дитинство, про дії у тилу ворога ми запросили
Трафаїлову Любов Федосіївну – доньку загиблого партизана Феодосія Васютинського.
Любове Феодосіївно, Вам слово.
_________________________________________________
Дякуємо, Любове Феодосіївно, за щиру розповідь. Зичимо Вам міцного здоров»я, бадьорості духу в цей святий і сумний для всіх нас день. Ми пишаємося тим, що зробили для Перемоги, наші земляки партизани. Прийміть, будь-ласка, на згадку. (ПОДАРУНОК)
Для Вас і всіх присутніх – музичне вітання від працівників районного Будинку культури.
Пісня «Ой туманы, мои растуманы».
_______________________________________________
Героїчні подвиги партизан у пам»яті народу будуть жити вічно, недаремно для вшанування держава встановила День партизанської слави. Сьогодні ми низько схиляємо голови перед світлою пам»яттю тих, хто нехтуючи смерть, зупинив фашистську навалу ціною власного життя.
Білий сніг покрив криваву січу…
Сколихнув тривожну тишу крук...
Тут усі, хто ворогу навстрічу
Не підняв над головою рук.
Впав і я тут на безкраї доли
У землі і сонця на виду.
Впав тому, що рідний край ніколи
Не хотів оддати на біду.
Син землі… землею знову стану
За всіма законами буття.
Я здобув найбільшу в світі шану –
Врятував нащадкові життя.
Я не прагнув слави світової,
Встав, як сотні тисяч, на заброд.
Впав я безіменним у двобої,
Буду жити в імені НАРОД.
Нехай День партизанської слави передається з покоління в покоління і надалі, нехай зберігає у наших серцях такі поняття як Батьківщина, честь, обов»язок і пам»ять.
Дякуємо. | 
