Квіти осені – окраса нашого життя

    Квіти – обличчя людської гідності.

    В історії квітів – частина історії людства.        

        Ауербах

                                   Квіти не тільки милують зір, а й облагороджують душу.       

 Д. Хімчук

 Звучить музика. Вірш про осінь. «І осені я чую дивні звуки…»

  Осінній ранок потонув у росах,

  Рожевий промінь розбудив блакить

  Прозорим покривалом на покосах

  Туман, як біле марево, тремтить.

  Земля спросоння підіймає груди

  І дивиться на сонце з-під повік.

  Лиш в сні щасливі зостаються люди,

  Таким коротким є у щастя вік.

  Ось вітерець торкнувся крильми листя,

  Розбещене зривається й летить.

  Як ватра, загорілося намисто

  Калини, що прокинулась в ту мить.

  Всміхнувся сонях спілий, обважнілий,

  І пташка свої крильця розправля,

  А день такий ще трішечки не смілий,

  Всміхаючись, про право заявля.

  До сонця простягаю свої руки,

  Ловлю в долоні теплі промінці.

  І осені я чую дивні звуки

  В чарівні неповторні дні оці.

Ведучий І. Добрий день, шановні гості.  Добігають кінця останні сонячні дні, осінь змінює своє яскраве вбрання на буденно сірі кольори. І так хочеться взяти з собою яскраві спогади, які б зігрівали нас довгими зимовими вечорами.

Ведучий ІІ.  Дуже давно, коли на землі ще не було людини, грунт протнув маленький пагінець, потягнувся до сонця й розквітнув квіткою. Якою була та квітка, ніхто не знає. Але, без сумніву, у світ прийшла краса.

Ведучий І. Квіти – одне з найпрекрасніших творінь природи. Вони супроводжують нас усе життя, від народження до останньої хвилини. Перший урок і останній дзвоник, перше побачення і остання зустріч, героїчний учинок і трудовий успіх – завжди квіти, квіти, які даруємо ми, і які дарують нам: мовчазні й водночас такі красномовні.

Ведучий ІІ. Сьогоднішню зустріч ми присвячуємо їм - квітам, які прикрашають наше життя. Особливе ставлення до цих прекрасних творінь природи людина виражає у полотнах, музиці і танцях, поезії та легендах. Усе це прекрасно відповідає тим почуттям, які виникають у нас, коли ми дивимося на чарівну квітку.

Учень. Ще стоять спекотні літні дні, а поява струнких суцвіть гладіолусів нагадує нам, що осінь уже готується вступити у свої права. Гладіолуси доречні на будь-якому святі, бо мають такий же вишуканий вигляд, як і назву. А що вона означає?

Учень. В народі цю рослину називають шпажником за гострі лінійні листки. А в перекладі з латинської gladiolus – «маленький меч». Згідно римської легенди, перші гладіолуси виросли з мечів двох друзів-гладіаторів. Вони відмовилися битися один із одним навіть за свободу і велику винагороду, обіцяну переможцю. Вийшовши на арену, друзі встромили свої мечі у землю. За законами гладіаторських боїв, один із учасників мав обов’язково загинути. За відмову змагатися, їх стратили обох. На місці їхніх мечів виросли прекрасні квіти. Тому гладіолус – символ вірної дружби, благородства.

Троянда. Царицею квітів зовуть мене. Мої квіти є символом кохання, краси, мирного щасливого життя. Моїми пелюстками встеляли шлях, яким поверталися з війни переможці. А римські воїни, йдучи на війну, знімали свої шоломи і одягали на голову вінки з моїх квітів, бо для них я була символом мужності. Впізнали мене?

 Учениця 1.  Царівну квітів – троянду люди оспівують у піснях. Про цю квітку існує багато легенд. Згідно однієї, богиня краси і кохання Афродита народилася із морської хвилі на південному березі Кіпру, її тіло огортала білосніжна піна. Саме з неї і виникла перша троянда з сліпучо-білими пелюстками. Та коли Афродита отримала звістку про те, що її коханий Адоніс смертельно поранений на полюванні, вона мерщій побігла до лісу, не помічаючи, що поранила ноги об гострі колючки. Краплини її крові впали на білосніжні пелюстки, і ті ставали багряно-червоними.

У Древньому Римі троянда асоціювалася із таємницею, тому в залі, де римські патриції таємно радилися, під стелею була прикріплена біла троянда. Недарма латинський вислів  sub rosa dictum перекладається як «сказане під трояндою», тобто таємне.

 А в Індії існував закон, який дозволяв кожному, хто приносив цареві троянду, просити в нього всього, чого тільки зажадає. Трояндами навіть сплачували царські податі. 

Тепер із пелюсток троянди дамаської добувають ефірне трояндове масло для виготовлення парфумів та кондитерських виробів.

Троянда.    Вже осінь жовтим смутком огортала,

                     Немов вуаллю, розмаїтий світ.

           І лиш одна троянда розквітала,

           Й, мов полум’я, горів червоний цвіт.

           Черпнувши в літа ласки і любові,

           Їй раптом захотілось зацвісти

           І осені у золотій обнові

           Сказала тихо: «Осене, прости»

           По-дружньому їй осінь підморгнула:

           Мовляв, цвіти на фоні золотім…

           Враз пелюстки троянда розгорнула

           І загойдалась на стеблі гнучкім.

           На себе вітер взяв усю турботу:

           Троянду пестив, огортав теплом.

           Де не візьмись, зима з-за повороту

           Махнула сніжно – білим рукавом.

           Зоря світила щиро, та не гріла,

           І вітер вже допомогти не міг,

           Зіщулилась троянда, затремтіла,

           І пелюстки посипались на сніг.

 Ведучий І.          Вікно відчиняю в ранковій порі

                І бачу, як тягнуть голівки свої

                Назустріч світанку й рожевій зорі

                Умиті росою троянди мої.

 Ведучий ІІ.         Троянди палають, барвисто цвітуть,

            Всміхаються ніжно й щасливо серцям,

            Наснагу і радість з собою несуть

            І людям простим, і натхненним митцям.

Червона троянда – символ кохання, життя

Біла троянда – символ надії, чистоти

Жовта троянда – символ багатства, поваги до старших

Айстра    Я – айстра, хоч сумна, але багата

           На різні форми, різні кольори.

           Мене з любов’ю прийме кожна хата,

           Мене так гріє сонечко з гори.

           А сум за тим, що літо догорає,

           І хмари насуваються сумні.

           Та й холод аж до серця допікає

           І обпікає пелюстки мені.

           І кажуть люди: «Схожі ми на зірки,

           Із самоцвітів народились всі.

           Як диво – зорі, що вгорі над нами,

           Ми  стоїмо у вранішній росі».

- Моє ім’я «Айстер», грецькою означає «зірка». Одна з легенд розповідає, що дуже давно люди захоплено дивилися, як з неба падали зірки. Шукаючи їх поміж трав, вони помітили мене, схожу на зірку, і назвали айстрою. Є повір’я, що коли опівночі стати серед айстр і дивитися на зоряне небо, то можна почути, як ми перешіптуємося із зорями.

Учениця 2     Є зорі небесні – веселі й сумні,

               Вони пустотливі, наївні, як діти.

               Чи знаєте ви, що є зорі земні,

               Чарівні, звабливі, замріяні квіти.

Айстри дійсно схожі на зірочки. Різнокольорові зірочки осені.

Під час розкопок у Криму на гробниці, якій понад дві тисячі років, археологи знайшли зображення айстри. Це свідчить про те, що рослина відома людям вже давно. Ще в Древній Греції люди були знайомі з сузір’ям Діви, яке асоціювалося з богинею кохання Афродитою. Згідно міфу, айстра виникла із космічного пилу, коли Діва дивилася з неба і плакала за своїм втраченим коханням. Тому квітка айстри є символом тих, хто народився під сузір’ям Діви і на мові квітів означає сум.

В Європу айстра потрапила з Китаю в 1728 році – її насіння було подаровано французькому ботаніку А. Жюсьє, який висіяв айстри у королівському саду. Через кілька десятків років селекціонерами було виведено нові сорти. Тепер їх близько 600. Серед них як однорічні, так і багаторічні рослини. Айстри – не тільки краса. Їх використовують у тібетській медицині для лікування багатьох недугів.

 Ведучий І.   Жоржини, жоржини, рожеві і білі,

              Червоні і жовті в саду розцвіли.

               Коли б не морозяні дні посивілі,

               Вони б і зимою нам радість несли.

Жоржина.    Тепло і ніжність сонце віддавало –

              Я кольори ввібрала геть усі.

             І від тепла сама, як сонце, стала

             Й пелюсточки скупала у росі.

             Я гарна квітка, запашна Жоржина.

             Про осінь нагадала вам, мабуть,

             Тому я людям розказать повинна:

             За мною скоро холоди прийдуть …

 Я – улюблена донька осені. Ох і нелегко моєму гнучкому стебельцю тримати таку огрядну голівку! Як же хочеться зацвісти та покрасуватися своїм пишним вбранням, поки не вдарили перші морози. Треба встигнути подарувати радість людям, вразити їх яскравими кольорами та запам’ятатись своєю ошатністю.

Учениця 3.   Це було дуже давно. Із-за моря привіз купець своєму цареві бульби   квітів. Він гадав, що ці бульби їстівні, і приніс їх вельможі на золотій таці. Цар скуштував бульби, розгнівався і викинув геть у вікно. А молодий садівник підібрав і посадив їх. Коли розквітнула дивовижна квітка, цар, вражений такою красою, видав наказ вважати її царською і пильно охороняти. Садівник мав наречену, яку кохав понад усе, і в знак своєї любові посадив квітку у її саду. Коли квітка розквітла на подвір’ї у простої дівчини, цар наказав за непослух садівника кинули до в’язниці, звідки він уже ніколи не вийшов. Та диво-квітка отримала свободу. Людям вона дуже сподобалася, і її назвали жоржиною на честь молодого садівника Жоржа.

Ведучий 2.  Здавна українські оселі прикрашають яскраві чорнобривці. Ці квіти – наші обереги, окраса життя, історія нашого народу.

 Ведучий 1.  Гарні квіти біля хати                  

              Навесні садила мати,

              Чорнобривці, чорноброві

              Квітнуть в тиші вечоровій.

              Чорнобривці чарівні

              Так і просяться в пісні.              (Василь Кравчук)

Звучить пісня «Чорнобривців насіяла мати…» муз. В. Верменича, слова         М. Сингаївського.

 Учениця  Чорнобривці цвітуть на Поліссі

           Біля хати у кожнім дворі.

           Хто ж розсіяв їх тут, на узліссі?

           Чи принесли осінні вітри?

           Може, Мавка живе недалеко

           І сплітає із квітів віночок,

           А насіння приніс їй лелека,

           Щоб іскрились тут крапельки сонця.

           Чорнобривці цвітуть, напливають думки,

           Тихо лине десь мамина пісня.

           Промінь сонця осінній цілує квітки,

           Чорнобривці цвітуть на Поліссі      ( Н.Свищевська)

Ведучий 2.

Чорнобривці настільки у нас поширені, що, здається, вони вирощуються українцями споконвіку. Я чув, що їхня назва пов’язана із старовинною легендою про майстрів-чоботарів, які виготовляли особливо гарні, святкові жіночі чобітки, що мали яскраво-червоні халяви та чорні голівки. Чи так це насправді?

Учениця 1 Наші давні предки не мали найменшого уявлення про те, що такі квіти взагалі існують. Навіть кілька століть тому вони були зовсім невідомі європейцям. Батьківщиною цих рослин є Південна Америка. Латинську назву Тagetes рослина отримала на честь сина Генія і онука Юпітера – Тагета. Цього міфічного малюка знайшов чоловік у борозні зораного поля. Тагет прославився тим, що вмів передбачати майбутнє і навчив цьому людей, а потім зник так же раптово, як і з’явився.

 На мові квітів чорнобривці, або бархатці, означають вірність. А у Китаї цю квітку вважають символом довголіття і називають « квіткою десяти тисяч років», може, тому, що настої і відвари чорнобривців використовують у народній медицині багатьох країн. Тичинки квіток чорнобривців використовують як спецію, що називається несправжнім шафраном (справжній шафран виготовляють із тичинок крокуса). Чорнобривці мають гострий запах, який відлякує шкідливих комах від грядок з овочами, тож недарма ці квіти красуються на наших городах.   

 Дівчинка  Посадила чорнобривці,

           Поливала кожен день,

           Щоб скоріше виростали,

           Я співала їм пісень.

           Ось листочки розрослися,

           Зав’язались квіточки,

           Притулилися близенько,

           Як до мами діточки.

           Раз я вранці рано встала

           І скоріше у квітник.

           Диво! Квіти розпустились,

           Любо глянути на них.

           Якби всі так працювали,

           То земля була би раєм.

Ведучий 1.

Перші осінні заморозки, на жаль, гублять милі серцю айстри і жоржини. Лише хризантеми продовжують квітнути. Розтане паморозь під ранковим промінням сонця – вони усміхаються своїми пахучими рясними квітами. Їх називають садовими, а ще корейськими.

Ведучий 2.  

            Хризантеми, хризантеми

            Шепчуть тихо восени:

-          Хоч і холод, ми цвітемо

            І весняні бачим сни.

Хризантема.

             Ми - найпізніші квіти в нашім краю.

             Тому й на свято йду пізніше всіх.

             Людей зустріла, хоч я їх не знаю,

             Але на свято запросила їх.

Учениця 2.

У перекладі з грецької «хризантема» означає «золота квітка». Колись, багато століть назад, правив у Китаї могутній імператор. Нічого на світі він не боявся, окрім старості, і лише про одне думав: правити і жити якомога довше. Покликав він свого головного лікаря і наказав приготувати зілля, яке продовжило б його молодість. Хитрий лікар низько схилився перед імператором:

- О, могутній повелитель, я міг би приготувати такий еліксир, але для цього треба дістати чудові квіти, які ростуть на сході, на далеких островах…

- Я накажу негайно доставити ті квіти! – закричав імператор.

- Ах, якби це було так просто, – зітхнув лікар. – Весь секрет в тому, що зірвати їх повинна людина з чистим серцем – тільки тоді рослина дасть свою чудодійну силу…

Задумався імператор: знав, що ні він сам, ні його придворні не годяться для того, щоб виконати цю умову. І тоді вирішив він відправити на острови 300 хлопців і 300 дівчат. Уже, напевно, серед них знайдеться немало людей із чистим серцем!

     Так і зробили: спорядили багато кораблів і відправили їх на чолі з імператорським лікарем до островів, туди, де тепер знаходиться Японія. На одному з них знайшли вони прекрасну квітку хризантему і не могли намилуватися нею!

- Не знаю, чи годиться ця квітка для еліксиру, – вигукнув лікар, – але, без сумніву, вона радує серце і молодить душу!

Мудрий лікар добре знав підступну і жорстоку вдачу свого імператора. "Напевно, – роздумував він, – імператор подумає, що я і мої супутники першими спробували еліксир, і накаже всіх нас стратити, як тільки одержить зілля”.

 І тоді всі вирішили не повертатися назад. Вони залишилися жити на островах і заснували там нову державу. Невідомо, чи приготували вони чудовий еліксир, чи ні, але хризантема стала для них улюбленою квіткою… В Японії цю квітку зображували на прапорах, державному гербі й монетах, найвищою нагородою у них є орден Хризантеми. Тільки імператор та члени його сім'ї мали право носити одяг, прикрашений хризантемами. Сьогодні в Японії не існує офіційного державного герба. На обкладинці їх паспортів зображено хризантему із 16 пелюстками. Кожного року у жовтні японці відзначають свято хризантеми.

Учениця 3.

Понад сто видів хризантем відомі нині майже в усіх куточках світу. Більшість із них – багаторічні. Квіти деяких використовують при виготовленні напоїв. У Китаї серед місцевих жителів і туристів дуже популярні тістечка із квіток хризантем. Із Японії в 1676 році цю квітку було завезено до Європи. Лише наприкінці ХІХ століття в Україні колекції хризантем можна було побачити в уманському дендропарку «Софіївка» та в білоцерківській «Олександрії».

Ведучий 3.

Коли ти злий, малюй бамбук, коли щасливий – орхідеї. (Китайське прислів’я).

 Віддавна квіти були для людини символом її почуттів і думок. Існує навіть ціла наука тлумачення мови квітів, за допомогою якої люди можуть висловити свої почуття.

                   Мова квітів

Що каже свіжих квітів жмутик?

Про що їх мова непроста?

Верба – одвертість, айстра – смуток,

Лілея біла – чистота.

Конвалія – любов таємна,

Мак – юний цвіт, що не згаса.

Лавр – завжди успіх, слава певна,

А мальва – холодність, краса.

Дзвіночок польовий – то вдячність,

Троянда – то любов свята.

Нарцис - то горда необачність,   

Волошка – ніжність, простота.

Саранка-лілія – сміливість,

Півонія – життя багато літ,

Фіалочка – сором’язливість,

Любов минуща – первоцвіт.

Ми любим квіти дарувати,

Й коли настане слушний час –

Все те, що хочемо сказати,

Букетик висловить за нас.

                               ( Д. Білоус)

Ведучий 4.

 Букет у перекладі з французької означає «красиво зібрана група квітів».

Створити гарний букет, щоб він відповідав необхідному моменту, не так уже й легко. Адже кожна подія потребує свого квіткового ритуалу. Наприклад, нареченим зовсім недоречно дарувати букет із квітів темних кольорів. Білі та рожеві будуть найкращим привітанням. Букет до дня народження дитини підберіть у яскравих тонах. Ювілейний букет повинен бути значних розмірів і складатись із великих за розмірами квітів переважно червоного чи фіолетового кольорів. Польові, лісові, лугові - надзвичайно гарні в букеті, однак цілком недоречні на святковому чи урочистому прийомі. Спаси вас Бог піднести букет із білих лілій немолодій пані — у неї можуть виникнути важкі асоціації, тому що такими букетами зазвичай проводжають в останню дорогу. І вже точно не варто бути з білими квітами в лікарню, така «квітотерапія» не піде на користь хворому. Тут доречніші квіти ніжних відтінків без запаху і невеликого розміру. Рожеві квіти дарують людям будь-якого віку у будь-якому випадку. Такий букет говорить: "Я до вас добре відношуся!” Універсальні і строкаті квіти подобаються всім. Сміливо даруєте їх: вони піднімають настрій і викликають усмішку. Якщо ви даруєте квіти близькій людині, смаки якої знаєте, не зважайте на символіку і даруйте її улюблені квіти.

Вручаючи квіти, слід тримати їх у лівій руці, щоб права була вільною для вітання. Разом із квітами подаруйте посмішку та кілька теплих слів.

                     Укотре вони пахнуть на столі,

                     Мов дотик чарівної благодаті,

                     Природою народжені з землі,

                     Сміються кольорово у кімнаті.

                     То ніжні, із найпершої роси,

                     Що довго ще продовжує бриніти,

                     То горді, від осінньої краси,

                     То згадкою від сонячного літа.

                     Невміло вони складені в букет,

                     Немає ще для них високих правил,

                     Минає їх увагою поет,

                     А хтось і одвертається лукаво…

                     Та тільки рідний голос пролунав –

                     Щасливо усміхається дитина:

                     Вже хто їх тільки вам не дарував -

                     Найкращі подарують руки сина !

Є відомості, що у слов’ян богиня життя і плодючості Жива зображувалась як жінка з квітами в руках. Тому букет у наших руках – це символ поваги та найкращих побажань.

Ведучий.

«Щоб жити, потрібне сонце, свобода і маленька квітка.», - писав Ганс Християн Андерсен. Важко сперечатися з великим казкарем. Зрізані квіти - символ безкорисливої любові і, отримавши букет у подарунок, ти відчуваєш, що кожна година життя цих квітів тобі дорога. Є кілька способів продовжити життя подарованому букету.

 Учениця.

Якщо це троянди – зніміть знизу кору на 2 см і зріжте колючки, обріжте нижнє листя, щоб воно не потрапило під воду і не загнивалося.

Не ставте вазу з квітами на протязі або пекучому сонці.

Підріжте стебла на 2-3 см гострим ножем, зануривши їх у воду.

Зрізайте квіти у букет у найпрохолоднішу пору доби.

Конвалії, нарциси, гіацинти люблять теплу воду, інші – прохолодну.

Щодня міняйте воду у вазі.

Пам’ятайте, що конвалії, лілії, троянди, гвоздики не терплять сусідства, тому не ставте їх у вазу з іншими квітами.

Не ставте поряд фруктів, бо квіти швидко зів’януть.

 У вазу з трояндами киньте мідну монетку.

 У вазу з іншими квітами покладіть трохи цукру або таблетку аспірину.

Квіти були би щасливі,

І пахучі, і красиві,

Якби в полі, в лісі, в лузі

Бачили їх тільки друзі.

Ті, які б їх не топтали,

Без потреби не зривали

І на клумбах вдома, в школі

Висівали їх доволі.

Доглядали, поливали,-

Квіти б радість дарували.

Учениця.

          Слів на описи не трачу, словом не передаси

          Їх земної, безсловесної, дивовижної краси.

          Люди дивляться, п’яніють, в них кохаються віки,

          Нареченим їх дарують, заплітають у вінки.

          Ними кожен свою радість, власне щастя назива –

          Квіти часто нам говорять втричі більше, ніж слова.

          Скільки ми їм довіряли, мрій, недоспаних ночей!

          Але є ще кращі квіти, невидимі для очей.

          Не цвітуть вони на клумбах і на тихих озерцях,

          А цвітуть вони у грудях, у людських цвітуть серцях,

          В щирім серці, в чесних душах – вірю, знаю ! – квіти є !

          Щастя їх коріння поїть, радість барв їм додає…   

                                                                                  ( В. Симоненко)

Ведучий.

Одного разу засперечалися пори року: чиї квіти найгарніші? Тупнула чобітком Весна – і земля вкрилася підсніжниками, пролісками, нарцисами.

-  Мої квіти найкращі, - мовила Весна.

-      Ні, заперечило Літо, - твої квіти, Весно, гарні, а мої – гарніші.

Змахнуло Літо сонячним капелюшком – і враз заквітчало ліс і поле.

Аж холодом від заздрощів війнула Осінь.

-      Мої квіти не гірші, - так сказала і повела багряним рукавом. Зацвіли айстри, чорнобривці, жоржини та хризантеми.

 А що ж Зима? Засипала снігом і ліс, і луки, і поле. Її квіти живуть за склом оранжереї та вашому підвіконні. І у люті морози саме вони будуть тішити вас зеленню свого листя та радувати ніжними квіточками.

Айстра.   В природі все буденне і святкове,

                  І дивне, й незвичайне, і просте,

Троянда.

                      Є зміст в листку,

                      Є зміст в пташиній мові, -

                      В усьому, що зів’яло і цвіте.

 Жоржина.

        Все загадкове, потаємне й зриме

        Нашіптує мені: люби, живи!

 Чорнобривець.

                      І грає вітер синіми очима

                      На променях зеленої трави.

Хризантема

    І чую я, як в серці зріє слово.

    І папороть надій моїх цвіте…

    В природі все буденне і святкове,

    А може, просто кажучи, - святе!

Звучить пісня про осінь

Додаток

Хто народився в січні – його квітка гвоздика, у лютому – фіалка, у березні – тюльпан, квітень – гіацинт, травень – конвалія, червень – лілія, липень – троянда, серпень – гладіолус, вересень – айстра, жовтень – жоржина, листопад – хризантеми, грудень – нарциси.

1 квітка – Ти все, що в мене є!

Значення кольорів у букеті

Жовтий колір – символ світла і сонця. У нашій культурі жовті квіти прийнято дарувати людям мистецтва, чиєю нестримної енергією та талантом ви захоплюєтеся. Однак, у нашій культурі склалися стійкі тенденції у ставленні до жовтого кольору, як кольору "зради, невірності, розлуки”. Тому дарувати жовті квіти своїй дамі серця, не варто.

Помаранчевий колір символізує на Сході силу, владу, гордість. У зв’язку з цим доречно буде подарувати помаранчевий букет начальниці або начальнику.

Сині квіти У нас сині і бузкові квіти дарують людям, чию оригінальність хочуть підкреслити. Букет каже: "Я ціную Вашу вишуканість!” Урочистий фіолетовий колір – знак дружби

Нейтральний білий колір – доречний в будь-яких букетах і випадках – це символ чистоти, ніжності, а в деяких букетах смутку і жалоби. У нашій культурі білі квіти символізують невинність, молодість, їх прийнято дарувати на весілля.

Рожевий колір у букетах квітів пов’язаний з юністю і скромністю. Цей колір практично універсальний. Даруйте рожеві квіти людям будь-якого віку та статі з будь-якого приводу. Вони подобаються всім, тому що піднімають настрій і викликають усмішку. Такий букет говорить: "Я до вас добре ставлюся!”

Червоний колір розцінюється, як колір любові і пристрасті. Однак червоний має велику кількість відтінків, і з цим не можна помилитися. Світло-червоні квіти можна дарувати другу або родичеві, якого Ви ніжно любите. Але темно-червоний – дарують тільки коханим.

Відмічено, що квіти, що мають довгі тичинки (лілії), живуть довше, якщо видалити їх тичинки. Квіти потрібно щодня підрізати, оскільки судини, провідні воду, поступово закупорюються. Для захисту від бактерій можна додати у воду шматочки деревного вугілля, срібну монету (ложку або колечко), як це робили за старих часів, Жоржини будуть не проти, якщо ви крапнете у воду 3-4 краплі оцту.

Гладіолуси будуть вам вдячні за воду, в яку додана куховарська сіль (з розрахунку 1 чайна ложка на 1 л води) або декілька крапель нашатирного спирту.

Для квітів найбільш відповідним буде світле прохолодне місце далеко від опалювальних приладів. Сусідство камінів, телевізорів і комп''ютерів їм також протипоказано. Чим прохолодніше в кімнаті, тим довше букет стоятиме.

Віднесіться до квітів дбайливо, з турботою. Спокійна атмосфера в будинку – застава того, що квіти відчуватимуть себе комфортно, і проживуть довше, радуючи вас своєю красою.

Очкурова Л.І., вчитель біології Бочечківського НВК Конотопського району, Сумської області