Козакуйте, козаки!

 С. Антипова, учитель, гімназія «Ерудит», м. Київ

Сценарій лінійки

Виходять дівчата в українських народних костюмах.

1-ша ведуча. Коли осінь вступає у свої права...

2-га ведуча. І все навкруги покриває вона різнобарвним золотим покривалом...

3-тя ведуча. Приходить до нас свято Покрова Божої Матері.

1-ша ведуча. З давніх часів наш народ вірить, що українську землю захищає Божа Матір…

2-га ведуча. Красиво розпростерши над нею свій небесний покров.

3-а ведуча. Як свою заступницю особливо почитали її козаки.

1-ша ведуча. Перегорнімо сторінки історії.

2-га ведуча. Згадаймо про славний рід козацький.

3-а ведуча. Про його героїв, отаманів, гетьманів.

Звучить «Запорозька похідна».

На сцену під звуки маршу виходять козаки в українських костюмах і стають по боках, а в центрі залишаються ведучі — отаман і писар. Дві групи козаків поділилися на два курені. Кожний курінь має свого курінного.

Отаман (до гурту). А що, козаки! Дайте слово сказати! Чи не час раду розпочинати?

Козаки. Саме час! Саме час! Якраз і час! Говори, батьку, ми тебе слухаємо!

Отаман. Я вас питаю, козаки, ви добре пам’ятаєте, як воля кувалась?

Звучить музика з опери М. Лисенка «Тарас Бульба».

Козаки (сумно). Пам’ятаємо, батьку.

Отаман

Знаєте, як наші предки

У бої ходили?..

Як за честь Вкраїни-неньки

Голови ложили?

Козаки. Знаємо, батьку.

Отаман

Присягайте, що Вкраїну

Будете любити,

Що ввіллєте в неї силу,

Щоб розвеселити!

Козаки. Присягаємо, батьку!

Отаман. А тепер мені треба перевірити, чи не перевелися в нас козаки? Для цього ми тут з писарем грамоту написали. Дозвольте її зачитати.

Писар. Слухайте уважно, братове!

Отаман (читає грамоту). Ми, козаки славної України, лицарі війська гімназії «Ерудит», сповіщаємо цією грамотою, що надумали перевірити все військо. Як воно про народ свій дбає, як мову та звичаї його охороняє. Стверджуємо цією грамотою, що кожен із загону війська козацького, не щадячи життя свого, шануючи творчість народу українського, продемонструє козацькі змагання на сміливість, винахідливість і розум, а також доведе, що козацькому роду нема переводу! Писано року ____ від Різдва Христова, місяця жовтня, дня 14, у гімназії «Ерудит». Кошовий отаман з усім кошом.

Писар. Ну як, братове, згода позмагатися?

Козаки. Згода!

Отаман. Пропоную вам конкурс «Як ми знаємо гетьманів України». Що ж то за гетьман українського реєстрового козацтва, який очолював запорозьке військо, всюди був обвіяний славою подвигів на суходолі та на морі й мав незмінне щастя? У битві був першим. Коли доводилося відступати — останнім. Своїм сорокатисячним військом розгромив тристатисячну турецьку армію під Хотином. Був глибоко освіченою людиною. (Петро Сагайдачний)

Писар. Що то був за гетьман, який зумів відправити свої гетьманські скарби в один із лондонських банків і заповів повернути їх У Україні, коли вона стане незалежною державою? (Павло Полуботок)

Отаман. Гетьман, який укладає зі старшиною та запорожцями угоду — документ, що вважають першою українською Конституцією, а також однією із перших в Європі. (Пилип Орлик)

Отаман. Вітаю! Тепер упевнено можна сказати, що козацькому роду ніколи не буде переводу! Славним козакам гімназії «Ерудит» — слава!

Козаки. Слава!

Писар. Їхнім вихователям і вчителям — слава!

Козаки. Слава!

Отаман і писар. Українській державі — слава!

Козаки. Слава! Слава! Слава!

Усі виконують національний гімн.