Про пам'ять написано багато, у цій же статті з неосяжного моря теорій і фак¬тів відібрано для нашого дослідження лише те, що практично допоможе поліпшити математичну пам'ять.
Нема людей, які однаково добре запам'ятовують імена й числа, обличчя, текс¬ти, формули й мелодії. Кожен має пам'ять, що відповідає його способу життя.
Для того, щоб запам'ятовувати шахові по¬зиції, як Каспаров, а симфонії — як Рахманінов, нам доведеться проявляти до цих пред¬метів настільки ж пильний інтерес, як і вони. Немає інтересу — немає й пам'яті.
Головна запорука успіху в математиці по¬лягає в здатності приділити предмету тривалу й напружену увагу. Тільки в цьому випадку у пам'яті утворяться потужні, добре структу-ровані інформаційні мережі, які не тільки з легкістю асимілюють нову інформацію, але й будуть здатні породжувати нові ідеї, теорії й комбінації.
Але перш ніж говорити про увагу й про ін¬формаційні мережі, згадаємо кілька простих правил, які дозволять нам зберегти чимало часу й зусиль.
Ми пропонували ліцеїстам спробувати за сорок секунд запам'ятати двадцять слів разом з їхніми порядковими номерами: 1 — регбі; 2 — том; 3 — ремінь; 4 — поле; 5 — підошва; 6 — тінь; 7 — вікно; 8 — лимон; 9 — голос; 10 — сірник; 11 — труба; 12 — лінь; 13 — сті¬на; 14 — веселощі; 15 — папка; 16 — жало; 17 — гусак; 18 — ківі; 19 — полк; 20 — сіль.
Наші дослідження показали, що, зазвичай, запам'ятовується близько б—8 не пов'язаних між собою інформаційних одиниць. Це мо¬жуть бути цифри, формули, букви або склади, фігури або зображення, — результат у кож¬ному разі не міняється.
Цю властивість нашої пам'яті дуже важ¬ливо враховувати в тих випадках, коли до-водиться мати справу з більшими масивами інформації.
Дослідження показали, що попередні завдання здійсненні, якщо запропоновані слова зв'язати між собою певною значен¬нєвою лінією, наприклад, оповіданням або чотирма-п'ятьма картинками. Потренуй¬тесь, а потім спробуйте скласти оповідання з 20—ЗО слів.
Ми помітили, що цей метод ефективний і при запам'ятовуванні безглуздих складів, чисел, формул, фігур, шахових ходів і вза¬галі будь-якого слабко структурованого ма¬теріалу.
Для того, щоб упоратися з більшими обся¬гами такого роду інформації, варто розбити її не більш як на сім частин, що містять від¬носно однорідні дані. Якщо необхідно, і ці частини можна ділити на дрібніші фрагменти тощо.
Дослідження також показали, що якщо ми довго не вертаємося до якоїсь проблеми, не думаємо про неї, інформаційні дороги за¬ростають і колишня легкість орієнтації у пи¬танні губиться. Так втрачають кваліфікацію вчені й спортсмени, викладачі й політики. Що вищий рівень майстерності, то він чутливі¬ший до тривалих перерв. Людина влаштована так, що всі її функції потребують постійного тренінгу. Не можна стверджувати, що інформація губиться назавжди — ми просто потроху втрачаємо до неї доступ.
Для того, щоб зберегти цікаву інформа¬цію, необхідно в перші ж 5—б секунд після сприйняття співвіднести її з близькою за зміс¬том. Наприклад, якщо необхідно запам'ятати зовнішній вигляд якогось предмета, ми по¬винні порівняти його зі схожим об'єктом, відзначивши подібності й відмінності. Саме операція співвіднесення перекладає фіксо¬вану інформацію з миттєвої пам'яті в корот¬кочасну.
Багаторазові спостереження переконали нас, що якщо ми хочемо запам'ятати щось на роки, варто відтворити ці числа й формули спочатку через кілька годин, а потім — за 2—3 доби.
Цей спосіб ми назвали раціональним пов¬торенням і застосовували щоразу, коли ці¬льові настанови розмиті, а алгоритми діяль¬ності не відпрацьовано. Метод повторень не такий вже й поганий і цілком виправданий у тих випадках, коли розумнішу стратегію знайти не вдавалося.
Оптимальна стратегія обробки інфор¬мації полягає в тому, що в кожний момент часу мозок «всерйоз» займається тільки однією, найважливішою, пріоритетною про-блемою.
Звичайно в мозку одночасно функціонує кілька осередків переробки інформації, один із яких є провідним і підключається до сис¬теми самоідентифікації — свідомості. Увага ж — це процес послідовного підключення свідомості до одного з осередків переробки інформації.
Експерименти показали, що увага шко¬лярів перемикається не довільно, а відповідно до співвідношення сили актуальних потреб і цілей. Спираючись на пріоритетні потреби, тобто на свідомість, школярі в багатьох ви¬падках виявляються здатними контролювати свою увагу.
Наведені нижче вправи дуже прості. Ми пропонували школярам переходити до вико¬нання чергового завдання лише після того, як вони досягали безперервної тридцятихвилинної концентрації на попередньому.
У випадку втоми, природної для школярів, які займалися новою справою, доцільно вла-штовувати 10—15 хв перерви. Але сумарний час і в цьому випадку ми прагнули довести до ЗО хв.
ВПРАВИ
Повернення уваги
Вибираємо для концентрації простий об'єкт, а потім ідемо від нього думкою як-найдалі, думаємо про що завгодно, але знову й знову до нього вер¬таємося.
Метод Піфагора-1
Ми пропонували учням переглянути подумки весь учораш¬ній або сьогоднішній (якщо вони займають¬ся ввечері) день із са¬мого ранку. Далі про-понували їм перекона¬тися, що вони в стані розгорнути будь-яку сцену, побачити людей і предмети майже на¬стільки ж реально, як у дійсності.
Ця вправа — мо¬дифікація надзвичай¬но ефективного методу самовдосконалення, застосовуваного піфа¬горійцями: щовечора вони згадували події минулого дня, відзначаючи свої помилки й готуючись до дня завтрашнього.
Позаймавшись із ліцеїстами три тижні, ми оцінили той рівень самодисципліни, якого дотримувалися послідовники Піфагора про¬тягом усього життя.
Метод Піфагора-2
Ця вправа дуже схожа на першу, з тією лише різницею, що цього разу вона вико-нується спільно із другою. Переглядаючи події минулого дня, варто одночасно утриму
вати на периферії свідомості образ простого об'єкта або ідею.
Уявна прогулянка-1
Виконуючи цю вправу, ми пропонували школярам подумки встати, вийти на вулицю й неквапливо погуляти по знайомій вулиці. Опісля обов'язково повернутися на вихідне місце. Якщо учень десь по дорозі відволікся, то він починав вправу із самого початку; це привчало точно розподіляти сили й завершу¬вати почате.
Уявна прогулянка-2
Ми навчали ліцеїстів під час прогулянки утримувати на периферії уваги заздалегідь вибраний предмет.
Потім опанували інший варіант цієї впра¬ви — утримання певної думки у процесі активної бесіди, під час виконання різних робіт. Ця вправа має особливу практичну зна¬чимість: ви станете набагато стійкішими до відволікання.
Не думати про предмет
Вироблена раніше звичка повернення уваги в багатьох випадках виявляється дуже незручною: вона знову й знову повертає у свідомість ті думки або об'єкти, на які нам наразі не хотілося б відволікатися. Особли¬во сильно дошкуляють різні образи, невип¬равдані очікування, незакінчені справи й минулі невдачі. Ці думки сковують поточну діяльність, заважають сконцентруватися на реальних справах, і ми знову й знову товчемо воду в ступі, замість того, щоб просуватися вперед.
Ми починали цю вправу з учнями із про¬стих, емоційно незначних предметів. Напри¬клад, пропонували їм спробувати не думати про олівець на їхньому столі. Для багатьох школярів це воістину танталова праця: олі¬вець раніше зовсім їх не цікавив, аж раптом він перетворюється в настирливу ідею, як у відомого Чижика-Пижика.
«Сторонні» думки просто не можуть не втручатися у свідомість, так вже влаштований мозок. Наше завдання полягає в тому, щоб навчитися знижувати їхню значимість.
Перемикання
Поперемінне школярі записують два, потім три й більше відомих їм віршів по одній строфі з кожного.
Працездатність
Ця риса тренується всіма попередніми вправами, але через її особливу важливість
бажано особливо пильно зайнятися нею з учнями.
Працездатність учнів прямо пов'язана зі стійкістю уваги, збудливістю, а головне — з розумними робочими звичками, зокрема, з контролем за співвідношенням часу роботи й відпочинку.
Найпростіший, але рідкісний у практиці спосіб, — наскрізна фіксація моментів почат¬ку й кінця всіх видів діяльності, якими учень займається протягом дня.
Для більшості школярів це настільки не¬приємне заняття, що під різними приводами вони дуже швидко припиняють записи або навіть не намагаються їх почати. Важко на¬звати інший, що настільки ж підвищує пра¬цездатність, метод. Спробуйте!
Вправа Цезаря
Одночасне написання двох, трьох і більше листів, по два-три рядки на кожен, з утриман¬ням у пам'яті сюжетних ліній.
Таблиці Шульте
Одна з найпростіших вправ на увагу й пе¬риферійний зір школярів — робота з таблиця-ми Шульте. її суть полягає в тому, щоб якомо¬га швидше за секундоміром знайти всі числа один по одному від 1 до 25 (або від 25 до 1). Якщо ми хочемо одночасно тренувати й пери-ферійний зір, то варто втримувати погляд на центральному числі, а інші зчитувати бічним зором.
Цю вправу ми використовували і як точ¬ний індикатор рівня працездатності учнів. Для цього треба з'ясувати середній час, який витрачає школяр на перегляд однієї картки. У добре тренованої людини він становить близько 25—ЗО с. Якщо при тес¬туванні стану школяр одержує результат гірший від свого середнього на 5—10 с, то це свідчить про помітне зниження працез¬датності. Якщо витрати часу збільшилися на 15 і більше секунд — це явна ознака пе¬ревтоми.
Висновки
Ви не тільки підготуєте чудову базу для поліпшення уваги й пам'яті учнів, але й допо¬можете їм краще опанувати своє життя, якщо навчите їх цих вправ.
Джерело: http://"Психолог" Березень №9 2008 |
