Рекомендації
щодо запобігання проявам насильства серед дітей для впровадження у роботі на
базі навчального закладу
Оскільки діти
проводять багато часу саме в навчальних закладах, то вони мають відігравати
одну з ключових ролей у справі захисту дітей від насильства. Сучасні заклади
освіти й виховання при всіх їх проблемах, труднощах, недоліках зберігають
статус одного з основних інститутів соціалізації особистості, її
становлення і розвитку. Відповідно педагоги навчальних
закладів зобов’язані забезпечити умови, які б сприяли утвердженню
людської гідності дитини та її розвитку.
1. Продовжити ознайомлення
педагогічних працівників, дітей та батьків з інформацією про форми і види насильства
та його наслідки.
2. Проводити системну роботу по
створенню безпечного освітнього середовища в навчальних закладах шляхом
запровадження освітніх програм, спрямованих на розвиток у школярів навичок
вирішення конфліктів ненасильницьким шляхом. Одна з них - програма
"Медіація ровесників" та «Шкільна служба порозуміння», які
дозволяють формувати у школярів навички співпраці, будувати ефективну систему
вирішення конфліктних ситуацій у школі, створювати безпечне здорове середовище
у дитячих колективах. Така робота допоможе знизити рівень агресії у
школі, дасть можливість вирішувати спірні питання ненасильницьким шляхом, усуне
можливості для переходу від конфлікту до насильства
3.Залучати учнів до
просвітницько-профілактичних заходів, які базуються:
· на розвитку
культури миролюбного і конструктивного вирішення конфліктів;
· співпраці
(школярі вчаться навичкам конструктивної взаємодії і побудови довірливих
стосунків між собою);
· толерантності
(школярі вчаться сприймати і поважати різницю між людьми як наслідок
відмінностей у цінностях та поняттях);
· навичках
позитивного емоційного прояву себе (школярі навчаються самоконтролю і
неагресивному висловленню своїх відчуттів);
· навичках
миролюбного налагодження конфліктів (школярі навчаються навичкам вирішення
суперечок із врахуванням взаємного інтересу сторін і збереженням дружніх
стосунків).
4. Проводити серед педагогів
навчальні заняття, тренінги під час яких розкривати механізми виявлення «легких»
форм насильства й реагування на нього, адже саме з них починається
формування насильницького стилю поведінки дітей відносно одне одного .
5. Необхідно розробити план дій
щодо розв’язання проблеми насильства та запровадити систему постійного
відстежування випадків насильства серед дітей, виявлення дітей-агресорів,
організувати з ними системну індивідуальну і групову роботу фахівців (психологів,
соціальних педагогів ЦСССМ).
6. Будь-яка бесіда з
дитиною-агресором має базуватися на загальнолюдських цінностях. Важливо не
залишити поза увагою батьків таких дітей, надавати їм соціально-психологічну
підтримку. Обов’язково залучати соціальні служби в випадках
виявлення кризового стану у родині.
7. Класні керівники,
вихователі мають враховувати рекомендації психологів щодо
роботи з агресивними, конфліктними, демонстративними,
гіперактивними дітьми в своїх виховній роботі
8. Працівники психологічної
служби повинні залучати таких учнів до тренінгів з розвитку комунікаційних
навичок, ефективного спілкування; формування навичок
асертивної поведінки,
9.Впроваджувати конфіденційні
механізми повідомлення про випадки насильства або його виникнення : телефон
довіри; «скринька довіри».
10.З метою своєчасного
попередження насильства необхідно навчити педагогів правильно
ідентифікувати насильство як у своїй поведінці, так і в поведінці дітей.
11. Брак тактильного спілкування
між дітьми призводить до агресивного стилю поведінки тому необхідним
є проведення в школі більше спортивних змагань командного типу .
12.Педагогічним працівникам
необхідно більшу увагу приділяти психосексуальному вихованню дітей, зокрема ознайомлювати
учнів з прийнятними способами вираження особистісних симпатій.
13. Ознайомити всіх працівників
навчальних закладів з алгоритм реагування на випадки насильства серед дітей і
дорослих. Чітко визначити можливі дії,обсяг обов’язків і відповідальність адміністрації,
вчителя, психолога і соціального педагога . Алгоритм має враховувати
вимоги чинного законодавства та залучати окрім внутрішніх ресурсів
школи сторонніх фахівців: представників служб у справах дітей, кримінальної
міліції у справах дітей, міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та
молоді, громадські організації тощо (за необхідності).
14. Роль учителя у такому
алгоритмі має бути чітко визначена і досить обмежена, вчитель має надавати
дитині лише первинну психологічну допомогу, а потім передавати її
фахівцеві. Дитина-агресор та постраждала дитина мають отримати
допомогу професіонала. Необхідно зменшити кількість спроб вирішити такі
проблеми вчителем самотужки.
15. З педагогічним працівникам необхідно
проводити системну просвітницьку роботу з питань формування культури
толерантного спілкування, подолання стереотипів педагогічної діяльності,
конфліктології та медіації.
16. Не припустимими є прояви
психологічного та фізичного насильства стосовно учнів педагогами
закладів (порівняння, навішування ярликів, ігнорування почуттів ,
образи, шантаж,погрози, приниження,«нехтування потребами
дитини», стусани…) Педагогам необхідно не лише коригувати наявні форми
поведінки у дітей, а і власним прикладом демонструвати повагу
до людської гідності.
17. Шкільні психологи та
соціальні педагоги мають бути ключовими особами у ланцюгу дій,
спрямованих на попередження насильства у школі
18. Класним керівникам спільно з
психологами та соціальними педагогами постійно проводити просвітницькі заходи з
батьками під час яких розкривати питання психологічного впливу насильства на
формування особистості дитини, відповідальності батьків за порушення
та ігнорування правами дітей
http://zavuch.at.ua/publ/zapobigannja_projavam_nasilstva_sered_ditej/1-1-0-287
Джерело: http://zavuch.at.ua/publ/zapobigannja_projavam_nasilstva_sered_ditej/1-1-0-287 |