Методичні рекомендації щодо проведення Міжнародного дня інвалідів

В українському суспільстві важливо утверджувати думку про те, що діти з функціональними обмеженнями мають право сповна скористатися можливостями суспільства і повинні спілкуватися зі своїми здоровими ровесниками. З цією метою в рамках відзначення Міжнародного дня інваліда провести в класах, де навчаються (прикріплені) діти з особливостями психофізичного розвитку акцію "Дивись на нас як на рівних ”.

На першому етапі класним керівникам провести підготовчу роботу з учнями у формі заняття "Люди з обмеженими можливостями ” за підтримки психологічної служби. 

На другому етапі запросити дитину з обмеженими можливостями на урок (уроки) чи виховну годину. Час перебування узгодити з батьками. З’ясувати її особливості в батьків, психолога, вчителя, що навчає дитину індивідуально, налагодити контакт з дитиною. Можлива присутність батьків або знайомого дитині вчителя (в залежності від стану дитини). Під час уроку (заняття) познайомити дитину з класом, сприяти спільній роботі, після заняття поцікавитися враженнями.

Якщо дитина не може відвідати заклад, організувати зустріч з однокласниками вдома.

Можливий варіант заняття з теми

"Люди з обмеженими можливостями ”

(для учнів підліткового віку)

Мета: розвиток особистісної культури учнів, толерантного ставлення до людей з обмеженими можливостями, подолання соціальних  бар’єрів.

Привітання

Вправа "Асоціації”

Мета: з’ясувати рівень обізнаності та початкове відношення до інвалідів.

Інструкція: Назвати один-два слова, які спадають вам на думку при слові "інвалід”.

Після цього асоціації обговорюються. Пояснюються причини виникнення таких асоціацій.

Інформаційний блок

В світі живе більше п'ятисот мільйонів інвалідів, що складає 10 відсотків всього населення.

Разом із зростанням населення на планеті продовжує зростати і число інвалідів. Одними з чинників, що викликають подібне зростання, є війни і інші форми насильства, недостатня медична допомога, стихійні та інші лиха.

Дуже часто існуючі фізичні і соціальні бар'єри перешкоджають повноцінній участі інвалідів в житті суспільстві. Це відбувається повсюдно і тому такі люди, позбавлені допомоги і вразливі до небезпек, часто страждають від самотності і незахищеності.

 Не дивно, що багато інвалідів є малозабезпеченими. Переважаюча більшість, близько 80 відсотків, живе в глухих сільських районах. Майже стільки ж проживає в місцях, де необхідні ним послуги недоступні.

 «Інвалідність — це не трагедія, а незручність», — каже жінка-інвалід, керівник однієї з неурядових організацій. Організація Об'єднаних Націй багато зробила для захисту прав всіх людей, у тому числі і інвалідів. Завдяки своїй діяльності, яка часто стимулювала прийняття національного законодавства і вироблення національної політики, ООН удалося зосередити центр уваги не на фізичних недоліках, а на фізичних можливостях людей.

                «Надто багато людей вважають нас не такими, як все. Коли вони зустрічають нас на вулиці, то дивляться на нас так, як ніби ми якісь незвичайні істоти. Для мене інвалідність — це в'язниця, а моя коляска — це віконце, через яке я можу бачити сонце», — говорить Андре Соуварджо з Чезайер Хоумз, Індонезія.

1981 рік, оголошений Міжнародним роком інвалідів, було ознаменовано багаточисельними програмами, дослідницькими проектами, рекомендаціями і політичними нововведеннями.

3 грудня 1982 року була прийнята Всесвітня програма дій відносно інвалідів. Програма передбачала розподіл політичних дій, направлених на підтримку інвалідів, по трьох головних напрямах: запобігання інвалідності, відновлення працездатності і створення рівних можливостей для інвалідів.

Проголошення Десятиліття інвалідів ООН в грудні 1982 року привело до підвищеної активності, спрямованої на поліпшення стану і суспільного положення інвалідів. Особлива увага приділялася залученню нових фінансових ресурсів, поліпшенню можливостей на здобування освіти і роботи та збільшенню активності інвалідів в житті суспільства і країни.

На цьому етапі ООН спільно з Генеральною Асамблеєю, підкреслюючи, що люди з психічними або фізичними відхиленнями повинні користуватися тими ж правами при працевлаштуванні, що і інші кваліфіковані громадяни, прийняла зобов'язання про введення рівних можливостей працевлаштування в Організацію для всіх людей незалежно від їх статі, віросповідання, етнічного походження або інвалідності.

 «1981 рік — Міжнародний рік інвалідів — став ключовою подією в багатолітній боротьбі інвалідів проти дискримінації і сегрегації, в боротьбі за рівні права. Усесвітня програма дій відносно інвалідів, — плід спільної роботи держав — членів ООН і інших організацій, - визнала інвалідів, перш за все як громадян, що володіють всіма відповідними правами і обов'язками.

Публікація в 1989 році Талліннських керівних принципів для діяльності в області розвитку людських ресурсів стосовно інвалідів прискорила визнання інвалідів як суб'єктів, що самостійно вирішують свою долю, а не індивідуумів, які є залежними об'єктами уряду. Окрім таких цілей як незалежність і повна інтеграція, Керівні принципи підтримали, зокрема, ідею навчання інвалідів в звичайних загальноосвітніх школах і запропонували сприяти засвоєнню інвалідами різних навиків в цілях їх залучення до економічного життя. Керівні принципи передбачають забезпечення можливості для засвоєння соціальних навиків і навиків самодопомоги з метою їх підготовки до самостійного життя. З метою оптимального розвитку людських ресурсів міжнародні установи, а також міжурядові та регіональні організації, були покликані до спільної роботи по навчанню інвалідів.

17 грудня 1991 року Генеральна Асамблея затвердила Принципи захисту психічно хворих осіб і поліпшення психіатричної допомоги. Двадцять п'ять принципів визначають основні свободи і права. Окрім цього вони включають також право на життя в суспільстві, право діагностики психічного захворювання, права і умови утримання в психіатричних установах. Правила є керівними принципами для держав — членів ООН, спеціалізованих установ, регіональних і міжнародних організацій, допомагають їм глибше оцінити проблеми, що перешкоджають здійсненню основних свобод і прав психічно хворих осіб.

16 грудня 1992 року Генеральна Асамблея призвала держави — члени ООН проводити 3 грудня кожного року заходи в ознаменування Міжнародного дня інвалідів. 

Що таке інвалідність?

Всесвітня організація охорони здоров'я в своїй Міжнародній класифікації розладів здоров'я дає наступні визначення:

 •  Інвалідність: «обмеженість конкретного індивідуума, що витікає з дефекту, яка перешкоджає або позбавляє його можливості виконувати роль, що вважається для цього індивідуума нормальною залежно від вікових, статевих, соціальних і культурних чинників». У цьому визначенні розглядається функціональне обмеження або перешкода для нормальної діяльності, викликана дефектом. Приклади інвалідності включають: нездатність чути групову розмову, бачити друкарський текст, нездатність говорити, ясно висловлюватися, запам'ятовувати речі, пересувати нижні кінцівки, витягувати руки, стискувати що-небудь в руках, самостійно одягатися, приймати їжу, використовувати туалет, вставати з ліжка.

Інваліди не є однорідною групою. Наприклад, психічно хворі або розумово відсталі люди, інваліди з дефектами зору, слуху або мови, інваліди з обмеженою рухливістю або з так званою непрацездатністю за станом здоров'я стикаються з бар'єрами різного характеру, які вимагають різних шляхів для їх подолання.

Створення рівних можливостей означає процес, за допомогою якого такі загальні системи суспільства, як фізичне і культурне середовище, житлові умови і транспорт, соціальні служби і служби охорони здоров'я, доступ до освіти і роботи, культурного і соціального життя, включаючи спорт і створення умов для відпочинку, робляться доступними для всіх.

Проведення 3 грудня Міжнародного дня інвалідів направлено на звернення уваги до проблем інвалідів, захист їх гідності, прав і благополуччя, на звернення уваги суспільства на переваги які воно отримує, від участі інвалідів в політичному, соціальному, економічному і культурному житті.

Мета, заради якої цей день був проголошений, повне і рівне дотримання прав людини і участь інвалідів в житті суспільства. Ця мета була поставлена у Всесвітній програмі дій відносно інвалідів, прийнятою Генеральною Асамблеєю в 1982 році.

Вправа "Ярлики”

Мета: дати відчути емоції, які виникають в учасників, коли їх змушують діяти згідно стереотипів.

Матеріали: 2 набори пазлів та корони з написами: "Будь зі мною зверхнім”, "Ігноруй мене”, "Стався до мене, ніби мені 5 років”, "Посміхайся мені”, "Зневажай мене”, "Бійся мене”, "Відчувай до мене одразу”, "Захоплюйся мною”, "Уникай мене”, "Насміхайся наді мною”.

Інструкція: розбитися на дві групи та ще по одному спостерігачу до кожної групи. Ведучий дає завдання скласти картинки з пазлів. При цьому він кожному з учасників одягає на голову корону (стрічку з написом) так, що він не бачив, що на ній написано. Інші з учасників мають ставитись один до одного відповідно до напису на короні, не повідомляючи йому цих слів. Після закінчення складання картинки учасники, не знімаючи корон, відповідають на запитання ведучого, чи сподобалось їм, що до них ставилися таким чином. Чому? Потім учасники знімають корони і виходять з ролей. Обговорення в колі: чим у реальному житті можуть бути "корони”? Як впливає наявність подібних "ярликів” на спілкування? Звідки ми беремо наші уявлення про інших?

Історія знає немало випадків подолання стереотипів. Серед людей з обмеженими можливостями є відомі імена.

Інформаційний блок

Луї Брайль (1809-1852)

Коли Луї були 3 роки, з ним сталося нещастя: він поранив собі око шорним ножем, внаслідок чого розвинулося запалення очей, і хлопчик осліпнув. Батьки постаралися допомогти сліпому дитяті засвоїти трудові навики: навчили плести бахрому для кінської збруї і шити домашні туфлі, запросили вчителя музики, який навчив його грі на скрипці. У місцевій школі Луї вивчив алфавіт за допомогою звичайних паличок.

У січні 1819 р. Луї Брайль був зарахований в Паризький інститут для сліпих. Вихованців в інституті навчали грамоті, музиці, в'язанню і ткацтву. По багатьом предметам підручників не було, не існувала тоді і система запису нот для сліпих, тому методика викладання була заснована на сприйнятті інформації на слух.

Будучи таланливою людиною, Брайль задумав створити систему рельєфно-точкової писемності, яка була б зручною для сприйняття на дотик, дозволяла точно відображати всі особливості тієї або іншої мови, записувати цифри, хімічні і фізичні знаки, ноти.

Брайль почав експериментувати і в 1824 р., у віці 15 років, ввів свою власну систему: маленьке «вічко», що складається з двох вертикальних лав з номерами 1, 2, 3 в лівому ряду і 4, 5, 6 в правом. Це дало 63 комбінації. З них Брайль вибрав букви для свого алфавіту, знаки нотації, номери, математичні символи і деякі слова, що часто вживаються, такі, як «для», «від», «разом» і артиклі. Він працював над своєю системою довгі роки, і перший варіант своєї системи запропонував на розгляд ради інституту в 1829 р. Але вона не була підтримана. Одним з основних аргументів було те, що розроблений Брайлем шрифт не зручний для зрячих викладачів. І лише в 1837 р. за наполяганням сліпих рада інституту знов повернулася до розгляду цього питання. Було прийнято рішення надрукувати рельєфно-точковим шрифтом Брайля "Коротку історію Франції". З виходом цієї книги нова система писемності, заснована на рельєфному шостіточчі, офіційно знайшла право на життя.

Лише після його смерті у всьому світі було визнано, що розроблена Брайлем система писемності для сліпих - найкраща. Нею користуються і у наш час. Ним також був створений спеціальний прилад для написання літер і знаків; цей прилад з невеликими змінами дійшов до нашого часу.

Джон В. Корнфорт

Коли австралійський вчений Джон В. Корнфорт з Університету Сассекса в Англії, їздив в Осло в кінці 1975 року, щоб отримати Нобелівську премію з хімії за роботи по управлінню ферментативними реакціями стереохімією, він не чув жодного слова, сказаного під час церемонії винагороди.

"Я розважав себе, озираючись в залі," розповідав Корнфорт пізніше в інтерв'ю. "Я бачив в темноті аудиторії спалахи яскравого світла ..., і не міг розібрати, що це було. Лише пізніше я зрозумів, що це виблискували коштовності, які наділи на себе жінки. Ось це мені більш всього запам'яталося на церемонії."

В залі з акустикою все було в порядку. Просто Джон В. Корнфорт у віці 10 років в кінці 20-х років втратив слух. І здобуттям Нобелівської премії, Корнфорт показав всьому світу, що глухота не є бар'єром до досягнення наукових висот.

Стівен Хокинг

Англійський математик і фізик С.Хокинг народився в 1942 році, в день 300-ліття з дня смерті Галілео Галілея. У 1959 році він поступив в Оксфордський університет, а в 1962 перейшов в Кембріджський університет, щоб вивчати космологію.

У ранньому віці лікарі поставили йому страшний діагноз – аміотрофічний боковий склероз. До 30 років Стівен опинився в інвалідному кріслі. Пізніше лікарі вимушені були видалити йому трахею, і він повністю втратив голосу. Для спілкування Стівен користується спеціальним комп'ютером. Пальцями правої руки він вибирає потрібні слова з тих, які висвічуються на дисплеї комп'ютера. Із слів формується речення, яке потім за командою вченого виголошується комп'ютерним синтезатором мови.

Хокинг надзвичайно популярний, серед його шанувальників колишній американський президент Біл клінтон. Хокинг з 1979 року очолює кафедру прикладної математики і теоретичної фізики Кембриджського університету, якою колись завідував сам Ісаак Ньютон. Студенти обожнюють слухати його дотепні лекції.

Всесвітню відомість і популярність Хокингу принесла його книга «Коротка історія часу», що вийшла в 1988 році. Книга без математичних формул і складних викладень популярною мовою пояснює читачеві теорію виникнення і розвитку Всесвіту в тому вигляді, як бачить її автор. Багато робіт Хокинга присвячено чорним дірам. Стівен Хокинг знаменитий своїми дослідженнями в області космології, теорії відносності, гравітації і квантової механіки, історії Всесвіту Він має 12 почесних ступенів, є членом Британського наукового Королівського товариства і Академії наук США. Наукові заслуги Стівена Хокинга відмічені безліччю премій, медалей і винагород.

На історичних прикладах ми бачимо, що люди з обмеженими можливостями можуть вести повноцінне життя. Але для цього вони потребують нашої допомоги,  уваги, дбайливого, душевного ставлення. Співіснування з людьми з обмеженими можливостями для багатьох стає випробуванням справжніх людських якостей, щирості материнських, подружніх, дружніх відчуттів, фактично мірилом їхньої людяності.

Як можна висловити підтримку і надати допомогу хворій людині (обговорення)

-          Привітайтеся

-          Сядьте поруч

-          Захистіть

-          Вислухайте

-          Зателефонуйте

-          Візьміть за руку

-          Поспілкуйтесь

-          Запевніть у своїй дружбі

-          Запитайте чим ви можете допомогти

-          Запросіть на свято

-          Прийдіть в гості

-          Відсвяткуйте якусь подію

-          Познайомте зі своїми друзями

-          Пограйте разом

-          Поговоріть про майбутнє

-          Напишіть листа

Підведення підсумків

slavmmc.at.ua