У сучасній психології з явилися експериментальні дані, які свідчать про відсутність зв’язку між показниками інтелекту і творчих здібностей.

Така диференціація є важливою, оскільки дає можливість говорити про два різновиди здібностей - їх часто називають "рухливими" та "набутими". Ось як вони різняться.

"Рухливі" - просто означає, що ці здібності можуть бути використані найрізноманіт­нішими способами і для різноманітних цілей. Наприклад, для того щоб вивчити будь-який предмет чи вирішити будь-яку проблему, що виникають у житті.

Проте, інтелекту можна дати і таке визначення: це володіння певною сумою знань.

Тривалий час помилково вважалось, що головне в розумовому розвитку дітей - пере­дача їм якомога більшої кількості знань. Життя ж доводить, що розумна людина - це не скі­льки особа, яка багато знає, скільки тон, хто вміє наявні знання застосовувати в складних буденних життєвих ситуаціях. Адже уміння самостійно знаходити вихід у будь-якій ситуації повсякденного життя е найбільш цінним інтелектуальним вмінням людини. Про таких лю­дей кажуть, що вони можуть творчо мислити. Тільки гармонійне поєднання характеристик інтелекту і креативності (творчих здібностей) зумовлює становлення самодостатньої особи­стості. Психологи виявили чотири групи дітей з різними рівнями розвитку інтелекту і креативності, які відрізнялися способами адаптації до зовнішніх умов і вирішення життєвих проблем

Діти з високим рівнем інтелекту і креативності

Вони впевнені у своїх здібностях, мають адекватний рівень самооцінки; їм прита­манні внутрішня свобода і високий самоконтроль. Якщо вимагає ситуація, ведуть себе по-дорослому. Виявляють інтерес до всього нового і незвичайного, характеризуються великою ініціативністю, але, разом з тим. успішно пристосовуються до вимог соціального оточення, зберігаючи внутрішню незалежність думок і дій.

Діти з високим рівнем інтелекту і низьким рівнем креативності

Їх вирізняє прагнення до шкільних успіхів, які виражаються у вигляді відмінної са­мооцінки. Вони надзвичайно важко сприймають невдачу, замість надії на успіх у них, шви­дше, переважає страх перед невдачею. Ці діти не люблять ризику, не люблять висловлювати публічно свої думки. Вони стримані, замкнуті і дистанціюються від своїх однокласників. У них дуже мало близьких друзів. Вони не люблять бути залишеними самі на себе і стражда­ють без зовнішньої адекватної оцінки своїх вчинків, результатів навчання чи діяльності.

Діти з низьким рівнем інтелекту і високим рівнем креативності

Ці діти часто потрапляють у ряд "ізгоїв". Вони важко пристосовуються до шкільних вимог, часто мають захоплення за межами школи (хобі, гуртки та ін.), де отримують мож­ливість виявити свої творчі нахили. Вони найбільш тривожні, страждають від невіри у себе. Вчителі часто характеризують їх як тупих, неуважних, оскільки вони з небажанням вико­нують рутинні завдання і не можуть зосередитися.

Діти з низьким рівнем інтелекту і креативності

Такі діти, як правило, зовнішньо добре адаптуються, тримаються в "середняках" і за­доволені своїм становищем. Вони мають адекватну самооцінку, низький рівень предметних здібностей компенсується розвитком соціального інтелекту, товариськістю, пасивністю у навчанні.

Таким чином, результати досліджень показують, що під час роботи з дітьми важливо розвивати не лише інтелект, але й творчі здібності, і, навпаки, під час розвитку творчих зді­бностей не слід забувати про інтелект. Адже коли високий інтелект поєднується з високим рівнем креативності, творча людина частіше добре адаптована до середовища, активна, емоційно врівноважена, незалежна і т.п. А при поєднанні креативності з невисоким інтелек­том бачимо невротичну тривожну людину з поганою адаптованістю до вимог соціального оточення і важкою долею.

Психологи стверджують, що джерелом розвитку творчого процесу є об’єктивні супе­речності. Які ж риси повинна мати особистість, щоб перебороти суперечності, що виника­ють?

Як правило, суперечність існує об'єктивно. Щоб її виявити, потрібно мати деякий ступінь спостережливості, уваги, що певною мірою властива кожній людині. Отже, будь-яка людина здатна виявити існуючу суперечність У чому ж тоді відмінність творчої особистос­ті?

По-перше, "будь-яка" людина виявляє суперечність найчастіше випадково або під певним керівництвом. Особистість з розвинутими творчими здібностями здійснює пошук суперечностей і визначає їх самостійно і цілеспрямовано.

По-друге, "будь-яка" людина, виявивши суперечність, далеко не завжди прагне до її вирішення. Розвинута творча особистість бачить у ній джерело розвитку. Вона здатна вчас­но визначити суперечність, найбільш актуальну і можливу для вирішення на даному етапі. Це пов'язано з необхідністю глибокого аналізу проблеми. Дія об’єктивного, всебічного аналізу важливо мати глибокі знання з даного питання. До того ж ці знання розвинута твор­ча особистість уміє застосовувати в різноманітних ситуаціях.

Не менш важлива риса - самостійність, що проявляється як постійна, стабільна риса особистості, яка має потребу систематично самостійно працювати і, в тому числі, у плані самовдосконалення, розвитку своїх здібностей.

Всі ці риси творчої особистості можна синтезувати в особливу рису, що е одночасно і критерієм творчої особистості, - творчу самостійність як здатність не тільки використовува­ти знання, а й прагнути до їх постійного поновлення Розвивати цю творчу самостійність - це і є найважливіше завдання школи взагалі і початкової школи зокрема.

Які умови слід створити для оптимального розвитку творчих здібностей дитини? Од­нозначної відповіді на це питання ще не дали. Існують різні підходи і рекомендації. Так, наприклад, американський психолог Дж. Сміт твердить, що навчання творчості стане мож­ливим, якщо будуть створені такі основні умови:

1.  умови фізичні, тобто наявність матеріалів для творчості і можливості у будь-яку хви­лину діяти з ними;

2.   умови соціально-економічні, за яких дитина має відчуття зовнішньої безпеки, тобто знає, що її творчі вияви не отримають негативної оцінки з боку дорослих;

3.   психологічні умови, зміст яких полягає у тому, що у дитини формується відчуття внутрішньої безпеки, розкутості і свободи за рахунок підтримки дорослими її твор­чих починань.

Дві останні умови - є чисто питання психологічного клімату, що залежить від учителя.

Але роль дорослих у цьому процесі не обмежується лише створенням умов. Вона по­лягає ще й у тому, щоб активно допомагати дитині у розвитку його творчих здібностей. З цього приводу корисні рекомендації розробив американський психолог Дж. Гален. Ось най­цікавіші з них:

1.   Створіть дитині затишну і безпечну психологічну базу для її пошуків, до якої вона могла б повертатися, якщо буде налякана власними відкриттями.

2.  Підтримайте схильність дитини до творчості і виявляйте співчуття до невдач. Уни­кайте несхвальних оцінок її творчих ідей.

3.   Будьте терпимі до дивних ідей, поважайте допитливість, запитання і ідеї дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть якщо вони здаються дикими і абсу­рдними. Пояснюйте, що на багато її запитань не завжди можна відповісти одно знач­но. Для цього потрібно час, терплячість. Дитина повинна навчитися жити в інтелек­туальній напрузі.

4.  Давайте дитині можливість побути одному і дозволяйте, якщо вона того хоче, само­му займатися своїми справами. Надлишок опіки може пригальмувати творчість. Ба­жання і цілі дітей належать їм самим, а допомога дорослих інколи може сприйматися як "порушення кордонів" особистості.

5.  Допомагайте дитині вчитися будувати її систему вартостей, не обов’язково заснова­ну на її власних поглядах, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями. Таким чином, її саму, у свою чергу, будуть цінувати інші.

6.  Допомагайте дитині у задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, любові, поваги до себе і оточуючих), оскільки людина, енергія якої скована основ­ними потребами, менше здатна досягти висот самовиразу.

7.  Виявляйте симпатію до її перших незграбних спроб висловлювати свої ідеї словами і робити їх таким чином зрозумілими оточуючим.

8. Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини, уникайте критику­вати перші спроби - якими б невдалими вони не були.

9. Допомагайте дитині стати "розумним авантюристом” і часом покладатися у пізнанні на ризик та інтуїцію; найвірогідніше, саме це допоможе зробити справжнє відкриття.

10. Підтримайте необхідну для творчості атмосферу, допомагаючи дитині уникнути сус­пільного несхвалення, зменшити соціальні тертя і подолати негативну реакцію одно­літків. Чим більше ви надаєте можливостей для конструктивної творчості, тим щіль­ніше закриваються клапани деструктивної поведінки. Дитина, позбавлена позитивно­го творчого виходу, може спрямувати свою творчу енергію у зовсім небажаному на­прямку.

Кожен вчитель по-своєму реалізує ці рекомендації психологів для розвитку творчих здібностей своїх учнів. Саме цій меті служить курс "Розвивальні ігри". Він розроблений для впровадження в експериментальній школі розвитку здібностей №44 при Запорізькому держуніверситеті (опублікований у журналі "Рідна школа" №6.

Цей курс і також система розвивального навчання дає можливість вчителю розвивати якості гармонійної особистості:

1. глибину і об ємність знань, уміння застосовувати їх у різноманітних ситуаціях формувати стійку потребу до постійного відновлення знань і придбання но­вих;

2. цілеспрямоване прагнення до істини, здатність глибоко проникати у сутність проблеми, вчить знаходити зв’язки між явищами;

3. є можливість заохочувати творчу самостійність, прагнення до самовдоскона­лення, до свідомого розвитку і формування своїх здібностей до творчості, прагнення до самореалізації;

4. вчить конструктивного критицизму і самокритичності, умінню погоджувати нове зі старим особистим досвідом і досвідом інших.

Іншими словами у дітей з являється "розумовий апетит", вони відчули радість і захо­плення від розумової праці.

Курс "Розвивальні ігри" і система розвивального навчання змінили ставлення дітей до навчання взагалі. Для них навчання - це цікавий пізнавальний процес, що приносить по­зитивні емоції і є посильним будь-якій дитині. Відсутня скутість, закомплексованість, страх помилки чи негативного результату, бо діти з радістю захопленням і азартом працюють на уроках. Цей азарт діти переносять і у сім'ї, залучаючи до інтелектуальної праці і батьків.

Успішне виконання дітьми завдань курсу "Розвивальні ігри" та геніальні здогадки (пропозиції, рішення) на уроках у системі розвивального навчання корегує оцінку вчителем можливостей своїх учнів. Віра вчителя у можливості своїх учнів, їх розумовий потенціал допомагає самим дітям переборювати труднощі у навчанні. У класі панує атмосфера довір я і співпраці, де вчитель сприймається як друг і порадник.

Культ самостійності і нестандартності думок, знайомство з основними мислительними операціями, розвиток пізнавальних інтересів служитимуть дітям все життя, полегшувати їм здобуття знань, допомагатимуть реалізувати себе (відчути себе потрібним і значимим) і, головне, адаптуватися у людському суспільстві.

А це головне завдання початкової школи!