Рекомендації вчителеві в навчанні ліворукої дитини

Приділіть йому трохи особистого часу:

•        Полюбіть лівшу. Внесіть до стосунків з ним якомога більше довірливості і тепла, але не спілкуйтеся по-панібратськи. Тримаєте дистанцію. Будьте йому не приятелем, а вчителем – обличчям, на яке покладена організація навчання і контроль за ним.

•        Не квапте лівшу. Якщо він не встигає робити завдання разом зі всіма, спробуйте давати йому індивідуальні завдання на картці.

•        Постарайтеся зробити так, щоб він при дітях не демонстрував свою неспроможність – наприклад, не читав вголос, якщо у нього з цим погано. Остерігайтеся різких висловів в його адресу.

•        Хваліть лівшу за все, що у нього виходить. При похвалі ці діти буквально розцвітають.

•        Лівша легко освоїть матеріал, якщо попросити його «додумати» самому: наприклад, придумати кінцівку розповіді, а потім розповісти, як розвивався сюжет у автора. До речі, останнім дітям це теж сподобається.

•        Лівша засвоює все, що він поторкав руками, понюхав, замалював. Розкажіть про це батькам, дозвольте йому на окремому листочку, коли ви розповідаєте усно, малювати що-небудь пов'язане з темою вашого пояснення.

•        Утримайтеся від емоційних позначок в шкільних зошитах або щоденнику ручкою з товстим натиском.

Ще раз хочу підкреслити, що дитина-лівша потребує індивідуального підходу. Тому, хоча запропоновані нижче завдання можна застосовувати і в класі, в основному вони розраховані на додаткову роботу батьків або психолога.

Завдання, які сподобаються лівші

Читання

Інколи дітям буває складно освоїти читання, бо в їх свідомості немає образу букви, що чітко склався. Легко усунути цю проблему, якщо малювати на піску, снігу букви, чоловічків, схожих на букви, ліпити букви і слова з глини або солоного тіста, викладати з прутиків і т.д.

«Малюйте» букви, а потім і слова в повітрі, на спинці дитини, на його руці – хай він відгадує їх, а також задає такі ж завдання вам – адже йому теж хочеться побути в ролі вчителя!

Якщо дитя уміє читати, але насилу, читайте йому самі, слідкуйте за тим, щоб він водив пальцем по рядках, стежачи за вашим читанням.

Читаючи йому вголос, запитуйте: «Ти це все собі уявляєш?» – бо не хочуть вчитися читати зазвичай ті хлопці, в яких ще не сформовано образне мислення.

Із-за поганого читання дитя часто не встигає взнати зміст творів, необхідних за програмою. Запропонуйте своєму «мученику» інший спосіб вивчення предмету. Сьогодні продається величезна кількість аудіо касет із записами класичних творів. Включаючи касету дитині перед сном, ви допоможете йому з більшою ефективністю засвоїти зміст твору. Читати текст, знаючи інтонації і характери героїв, набагато легше. До того ж, сприймаючи текст на слух, дитя розвиває слухове сприйняття. Таким чином, він не лише пасивно вивчить задану книгу, але і полюбить читання. Можна показати дитині фільм, знятий на основі літературного твору. Правда, сюжет фільму може бути дуже далекий від першоджерела, тому дорослому бажано знати вміст, щоб вчасно відкоректувати розвиток подій і поведінку героїв. Багато літературних творів показують життя таким, яким воно є насправді. Проводіть аналогії між життям і епізодом з книги – і юний читач зрозуміє, що література не абстрактна вигадка, а дуже корисна в житті річ.

Розвиток мови

•        Один з недоліків лівші – незнання низькочастотних слів, тобто тих слів, які не так часто уживаються в мовленні. Капелюшок гриба, носик чайника, крона дерева, спинка стільця – деяким абсолютно невідомі ці слова. На професійній мові це називається бідністю мови. Незнання багатьох слів або їх значень приводить до того, що маля не в змозі не лише красиво, але і ясно, зрозуміло виразити власні думки. Інколи його мова стає загадкою навіть для батьків, особливо коли діти намагаються переказати улюблений фільм або повідати про те, що сталося на вулиці під час гри. Через це – незадовільні оцінки за перекази, виклади і вигадування. Бідність мови може стати причиною негативного відношення до уроку літератури і читанню як процесу. Адже, читаючи, учень не розуміє значення більшої частини слів, а значить, і зміст всього тексту залишається для нього незрозумілим. Вивчати низькочастотні слова можна на прогулянці. Насолоджуючись свіжим повітрям, дитя за допомогою ваших пояснень швидко зрозуміє різницю між кроною і гілками, краще взнає лісових звірів і птиць, особливості будови їх тіла, освоїть лексику, пов'язану з явищами природи.

•        Знайома нам з дитинства гра «в слова» (по черзі називаємо нові слова, що починаються з останньої букви попереднього слова) допоможе дитяті запам'ятати написання багатьох слів і розширить його словниковий запас.

•        Гра «Балда» або «Шибениця», надзвичайно корисна учням, які пропускають в слові букви. Правила гри такі: один загадує слово, вказуючи, з якої воно області (фрукт, транспорт, меблі), і позначаючи його першу і останню букви, а спільна їх кількість замінюється рисками. Наприклад, слово апельсин виглядатиме так: А - - - - - - Н. Другий називає будь-які букви, стараючись вгадати пропущені букви. Вірно названа буква стає на своє місце, а невірно названа перетворюється або на частину шибениці, або на букви слова балда. Гра припиняється, якщо слово вгадане, а також в тому випадку, якщо побудована шибениця або складено слово балда.

•        Словникові слова можна запам'ятовувати також за допомогою забавних малюнків, промальовувати в них проблемні букви. Наприклад, корову можна намалювати з величезними очима у вигляді букв «о», а пальто може мати фасон у формі тієї самої «а», в написанні якої найчастіше помиляються.

•     Гра «Ціла тварина». Бажано грати в компанії з 3–4 чоловік. Ведучий дає завдання: описуємо слона. Кожне дитя повинне називати по черзі по одному реченню.

Маша. Він сірого кольору.

Микола. У нього є хобот.

Петя. Він дуже великий.

Маша. У нього товста зморшкувата шкіра.

Микола. У нього маленькі очки.

Петя. Ноги у нього схожі на стовпи.

Маша. Він живе в Африці і так далі.

Програє той, хто не може назвати наступного речення. Той, що далі веде доповнює і виправляє відомості дітей і пропонує одному з них переказати опис повністю. Завдання додому – записати історію та намалювати тварину.

                                                      Олександра Соболева, лінгвіст

http://teacher.at.ua