Орієнтовна схема самоаналізу

1. Чи відповідає мій урок програмі? 
2. Чи правильно мною були визначені і розв'язані на уроці навчальні, виховні і розвиваючі завдання? 
3. Чи оптимально було визначено зміст уроку, чи відповідає він завданням? 
4. Що було основним, найсуттєвішим на уроці? Чи зумів я акцентувати увагу учнів на його вивченні? 
5. Чи вдало визначена структура уроку? Чи була організована на уроці робота із формування основних умінь, навичок, інтересів учнів? Як здійснювались внутрішньопредметний і міжпредметний зв'язки? 
6. Які методи і засоби навчання були використані на уроці? Чи були вдалими вибір і поєднання? 
7. Які форми навчання (масові, групові, індивіду альні) домінували на уроці? Чи були вдалими їх вибір і поєднання? 
8. Чи об'єктивно і відповідно до норм оцінені мною знання учнів? 
9. Чи правильно здійснювався на уроці інструктаж, визначалися обсяг і складність домашнього за вдання? Чи було воно диференційованим? 
10. Що було зайвим у моїй діяльності і в діях учнів?

Методичні рекомендації вчителю щодо самоаналізу уроку

В основних напрямках реформи загальноосвіт ньої та професійної шкіл зазначається, що людина повинна виховуватись у нас не просто носієм певної суми знань, а насамперед, як громадянин суспільства, з притаманними йому переконаннями, мораллю, інтересами, високою культурою праці і поведінки. 
У школі урок надійно посів місце основної організаційної форми навчання, де реалізуються його глобальні мета, цілі й завдання — всебічного розвитку особистості, формування її інтелектуальних мо жливостей, здійснення виховання. 
Урок можна вважати ефективним, якщо на ньому забезпечується оптимальний зв'язок усього комплексу навчально-виховних цілей, якщо увага і мислення учнів концентруються на основних, провідних ідеях і поняттях теми, що вивчається, пробуджуються і розвиваються навчальні процеси, формуються потреби учнів у знаннях. 
Усі ці вимоги до сучасного уроку мотивовані науковою сучасною педагогікою. Але всі вони здійснені без творчого ставлення вчителя до організації навчання, без його майстерності. Майстерність учителя багато в чому залежить від уміння аналізувати свої та чужі помилки. 
Аналізувати урок потрібно під кутом зору певної педагогічної концепції.

З точки зору оптимізації навчально-виховного процесу можна здійснювати самоаналіз за такою схемою: 
1. Які види змісту освіти передбачені навчальним планом уроку. 
2. Чи відповідали методи і прийоми навчання видам змісту і навчальному матеріалу. 
3. Рівні досягнутого засвоєння знань. 
4. Який рівень якості знань досягнуто. 
5. Ступінь усвідомлення знань учнями. 
6. Доцільність використання наочності і техніч них засобів навчання. 
7. Чи був на уроці необхідний емоційний клімат. 
8. Чи була на уроці внутрішня логічна єдність. 
9. Як реалізована виховна мета уроку. 

Примітка: 
зміст освіти складається з: 
— наукових знань (факти, закони, теорії); 
— прикладних знань; 
— оцінювальних і методичних знань; 
— логічних, історичних, філософських знань. 

Рівні засвоєння знань:

1. Рівень усвідомленого сприймання і за пам'ятовування. Він проявляється у відтворенні засвоєного.
2. Рівень застосування знань і вмінь за засвоєним зразком, тобто у знайомій ситуації.
3. Рівень застосування знань і вмінь у новій си туації. Тобто їх творче застосування.

Необхідно прагнути того, щоб учні досягни засвоєння основних знань і вмінь на третьому, тобто творчому рівні. 
Учителям слід пам'ятати, що методи навчання не можуть бути поганими чи хорошими, сучасними чи застарілими, вони можуть лише відповідати тим ці лям, для досягнення яких вони застосовувалися.