Запобігання злочинності
серед неповнолітніх
Людина не народжується
злочинцем, а стає ним через певні життєві обставини. Часто діти і підлітки
думають, що за скоєний ними злочин ні¬якої відповідальності не буде, бо вони ще
неповнолітні. Проте гуманне ставлення до дітей у суспільстві аж ніяк не означає,
що треба потурати їм у всьому. Навпаки, слід перевиховувати. Адже багато
дорослих злочинців починали свою «кар'єру» ще в підлітковому віці.
Постійно зростає кількість молодих людей, які не
вчаться й не працюють, що призводить до зростання числа молоді, чия поведінка
виходить за межі моральних і правових норм. Усе виразніше проявляється
омолодження злочинності: дедалі зростає частка правопорушників, які не досягли
16 років.
Неблагополучне побутове оточення, важке
матеріальне становище сі-мей, не контрольованість з боку дорослих, педагогічна
непідготовленість батьків до виховання, професійна непридатність педагогів як
вихователів, байдужість до дітей - усе це сприяє активізації кримінальної
ситуації. Діти вимушені йти на вулицю, вступати в неформальні об'єднання,
переважно негативного спрямування, злочинні групи, зокрема групи вимагачів, що
набувають усе більшого поширення в навчальних закладах.
Найпоширенішими злочинами серед учнівської молоді
є крадіжки особистого, державного або колективного майна, транспортних засобів.
Звертає на себе увагу той факт, що кількість крадіжок особистого майна більш як
у півтора раза перевищує кількість державного чи колективного. Певною мі¬рою це
можна пояснити тим, що вкрасти особисте майно громадян легше, ніж державне чи
колективне, бо для його захисту значно рідше застосовують охоронні засоби й
доступ до матеріальних цінностей більш вільний.
До групи насильницьких злочинів слід віднести
хуліганство. Бажання самоствердитися штовхає декотрих молодих людей до
конфліктних ситуа¬цій, скоєння зовні безпричинних, а іноді незрозумілих
злочинних проявів: побити людей, з якими не порозумілися, випадкових перехожих.
Під час вивчення кримінальних справ молодих людей, притягнених до
відповіда¬льності за хуліганство, доводилося зустрічати такі формулювання, як
«без¬причинно вдарив», «безпричинно завдав ножового удару». Проте, зважив¬ши на
психологію молодих злочинців, все ж можна знайти причину «безпричинності», а
саме бажання довести свою «силу», «сміливість» тощо. Останнє нерідко знаходить
свій вияв у примушуванні ровесників чи моло-дших за віком неповнолітніх
виконувати принизливі доручення, відвертому глумленні над ними. Особливо
насторожує те, що для значної частини під-літків конфлікти є бажаною ситуацією.
Особливо небезпечним злочином проти особи є
зґвалтування. Певною мірою це пов'язано з особливостями біологічного розвитку.
Через брак статевого виховання в школах і родинах сексуальні знання молодь
нерідко здобуває з порнографічних відеофільмів, журналів, цинічних розповідей «досвідчених»
ровесників чи старших осіб. У юнаків виробляється зневаж-ливе ставлення до
жінок за підкресленої агресивності й грубості, форму¬ється переконання, що
чоловік завжди має бути сексуально активним, а статевий зв'язок обов'язково
повинен супроводжуватися насиллям. Непра¬вильні уявлення про статеві зносини
почасти призводять до патології в поведінці, спалахів сексуальної агресивності.
Причому їх вияв зазвичай має груповий характер.
У певних випадках злочинній поведінці молодих
людей сприяє пасивність потерпілого, наприклад, коли він перебуває в стані
сильного алкоголь¬ного сп'яніння або відмовився від опору через почуття страху.
Саме з цієї причини доступними об'єктами для досягнення злочинних задумів є
діти.
Переважну більшість злочинів скоєно в групах.
Суспільна небезпеч-ність цих груп пояснюється тим, що в них активну роль
відіграють дорослі, які вже встигли побувати в місцях позбавлення волі й мають
достатній злочинний досвід.
Злочинність молоді щороку зростає на 15-20%. І не
останнє місце в ній належить молодим людям, що вживають наркотики і алкоголь.
Дуже складні креміногенні наслідки може мати
втягнення молоді в групові злочинні акти із застосуванням зброї. Відсоток таких
збройних нападів поки що незначний. Але з часом за певної тенденції до зростання
наслідки можуть бути дуже серйозними.
Особливого загострення набуває проблема учнівської
бездоглядності та безпритульності. Вдаючись до бродяжництва й жебрацтва, учні
юнаць-кого віку нерідко скоюють крадіжки самі, або їх залучають до криміналь¬них
груп дорослі.
Аналіз причин зростання юнацької злочинності
свідчить, що послаб-лення виховної ролі сім'ї, кризовий стан освіти, занепад
культури за втрати суспільних цінностей призводять до різкого зменшення, а то й
утрати зацікавленості до знань і праці, зростання невпевненості в собі, в
завтрашньому дні, виникнення почуття роздратування й агресивності.
Звертаючи основну увагу на виховання в молоді
поваги до закону, почуття непримиренності до зла й насильства, важливо перейти
від адміністративно-правового впливу до надання учнівській молоді педагогічної
допомоги.
Знання неповнолітніми певних законів, норм
поведінки, своїх обов'язків перед суспільством, усвідомлення ними шкоди,
відповідальності й вироблення у них правової свідомості зобов'язує поводитись у
певних рамках, утримує від порушень правил поведінки.
Література:
1. Ковальчук Ю. Особливості адміністративної
відповідальності неповнолітніх // Право України. - 2003. - №6.
2. Пономаренко Г.О. Запобігання правопорушенням і
злочинам серед учнівської молоді // Педагогіка і психологія. - 1997. - №4.
3. Токарева A.M. Правове виховання шкільної молоді
// Відродження. -1998.-№6.
Джерело: http://pedagogika.at.ua |