Довідкове бюро Всезнайка
(Прочитай у вільну хвилину).

Звідки лижі прийшли?

Лижі — дуже давній винахід. Вчені вважають, що з'явились вони 20—30 тисяч років тому. Місце їх народження треба шукати на півночі, посеред неозорих снігів.
Найдавніші лижі — це дерев'яні дощечки, що прив'язувались до ніг. На них можна було, не провалюючись, ходити по глибокому снігу. Називали такі лижі дерев'яною підошвою. Потім з'явились сплетені з лози лижі-снігоступи, якими й досі користуються мисливці Сибіру. Пізніше виявилось, що на лижах можна не тільки ходити, але й швидко бігати, якщо їх передні кінці загнути доверху і взяти палиці, щоб відштовхуватись, їх обтягували хутром. Такі лижі дуже допомагали мисливцям під час полювання, їх використовували і у військових походах. З XVII століття лижі — улюблений всіма вид спорту. 
Скільки років ковзанам? Якщо лижі з'явилися в тих краях, де багато снігу, то ковзани — там, де багато льоду. А таких місць на Землі можна знайти скільки завгодно. Тому на питання, де і коли з'явились перші ковзани, ніхто не відповість.

Підготуй зимовий одяг.

Ставати на лижі чи ковзани в пальті нерозумно. Краще, коли це буде спортивний одяг: лижний костюм, тепла, але зручна курточка, плетена шапочка, вовняні рукавиці. Замість курточки можна одягти теплий вовняний светр, а під нього — байкову сорочку.

Згадай:
— Не слід надягати хутряні шапки і теплі хустки.
— Черевики для лиж і ковзанів повинні бути на розмір більші.
— Ногам не повинно бути тісно, вони швидше втомляться і замерзнуть.
Якщо під час гри руки та ноги у тебе сухі та теплі — ти вдягнувся правильно.

Переохолодження.

Переохолодження тіла небажане і дуже небезпечне. Та все ж до холоду людина пристосувалась краще, ніж до спеки. Ще первісна людина навчилась шити одяг, будувати житло, користуватися вогнем.
При необхідності людина має здатність вироблення тепла в своєму організмі.
Коли ти змерз, з'являється відчуття холоду, «гусяча шкіра» і ти починаєш тремтіти. При цьому скорочуються м'язи і виділяється достатня кількість тепла, але не обов'язково «ловити дрижаки».
Ти навіть в сильний мороз можеш легко нагрітися, коли почнеш виконувати якусь важку роботу, або хоча б фізичні вправи.
Коли замерзаєш в степу, полі чи лісі, ні в якому разі не присідай відпочити. Рухайся, інакше шкіра та слизові оболонки наберуть синюватого відтінку, артеріальний тиск знизиться, пульс уповільниться, зупиниться дихання, а через 30—40 секунд після цього наступить смерть.
Від переохолодження людина може померти, якщо температура її тіла знизиться до 35 градусів.

Обмороження.

Якщо ти одягнений не по сезону, а погода холодна, волога та вітряна, може з'явитися обмороження. Виникає воно не лише при мінусовій температурі, а й при температурі + 3 ... +7оС. Можна обморозитись, якщо:
— тісне і мокре взуття;
— мокрий одяг;
— тривала нерухомість на холодному повітрі, в снігу, під холодним дощем;
— під час хвороби та втрати крові.

Частіше страждають пальці рук і ніг, вуха та ніс.
При обмороженні спочатку відчувається холод, поколювання, печіння, потім оніміння. З'являється біла пляма, що спочатку синіє, а далі чорніє. Тоді потерпілий вже не відчуває болю.
Якраз втрата чутливості і веде до того, що людина не помічає небезпечної дії низької температури. А в тканинах тим часом відбувається омертвіння.
З'являється слабкість, сонливість, а інколи і втрата свідомості.
Існує 4 ступеня враження. Перший — найлегший, четвертий — найважчий, коли шкіра чорніє.
На відміну від опіків, навіть при найлегшому ступені обмороження необхідно звертатися до лікаря.

Поради лікаря Будьздоровченка

Перша допомога обмороженому.

— Найкраще обморожену частину тіла занурити у воду кімнатної температури, а за півгодини довести температуру до 40 °С.
— Після прийому ванни ушкоджену ділянку шкіри обережно висушити і прикрити чистою пов'язкою.
— Якщо на шкірі немає пухирів і омертвіння, обморожені ділянки протирають спиртом, одеколоном і злегка розтирають до почервоніння.
— Добре зігріває теплий чай, кофе, молоко.
— Категорично забороняється розтирати пошкоджене місце снігом, змащувати жиром і мазями. Це лише збільшить ступінь пошкодження тканин.

Пам'ятай!

Якщо ти знаходишся на сильному морозі, особливо в вітряну погоду:
— періодично перевіряй чутливість відкритих ділянок обличчя:
— прикрий всі відкриті ділянки шкіри.

Щоб одержати перемогу над нещасним випадком.

Ти вже вивчав правила безпеки взимку і, маємо надію, неухильно їх дотримуєшся. Згадай:
— Як уникнути травмування на кризі під час катання на лижах та ковзанах?
— Як вести себе на ковзанці?
— Які є правила безпеки при підводному лові?
— За чим необхідно спостерігати, щоб не опинитися під льодом?
В житті трапляється всяке. Тому тобі необхідно вміти швидко і вправно приходити на допомогу потерпілому, стати рятувальником самого себе.

Як врятувати людину, що провалилась під лід?
— Голосно клич на допомогу.
— Ляж на кригу, розкинь навсібіч руки та ноги і повільно наближайся до потерпілого. Бігти по льоду в повний зріст категорично заборонено!
— Якщо поруч є дошки, жердини, драбина — використай їх. Лежачи на такому предметі, закріпленому мотузком за щось на березі (можна й за кригу), обережно просувайся до потерпілого.
— Відстань між вами повинна бути такою, щоб можна було подати один з названих предметів

В Лондонському музеї зберігається кістяна пластинка з декількома отворами (кістку прикріплювали до взуття за допомогою мотузка, протягнутого через отвори). Раніше думали, що це і є найдавніші ковзани. Але нещодавно в Казахстані знайшли ковзани (теж з кістки), виготовлені ще в бронзовому віці. Скільки ж іще знахідок приховує наша Земля! Отже, перпіі ковзани робили з кісток тварин, пізніше почали виготовляти з дерева, а вже потім — з металу.
Відомо, що катання на дерев'яних ковзанах було улюбленою розвагою за часів Київської Русі. На скований льодом Дніпро виходили й мешканці Києва: як княжого роду, так і простий люд. Дуже любив кататися на ковзанах цар Петро І. Він вважається першим, хто здогадався з'єднати черевик з ковзаном. Набридло царю весь час прив'язувати ковзани ремінцями до черевиків — узяв і прибив їх до підошов.

На санчатах під вітрилами.

Так дійсно було. В XVIII столітті, в часи російської цариці Катерини II, на санях каталися по міцній кризі озер та ставків під вітрилами. Сани прийшли до нас з півночі: там навіть житла ставили на санях. Називалися вони чуми на нартах і збереглися до наших днів.
Наші предки запрягали в сани коней, волів — це дуже добра поміч в народному господарстві. Здавна санчата вважаються улюбленою зимовою розвагою дітей.

Хто придумав хокей?

Розповідають, що батьківщиною хокею з шайбою є північ Канади, і винайшли його солдати, які палицями ганяли по льоду порожні консервні бляшанки, що й були праобразами гумової шайби. Ця історія цікава, але на віру її приймати не можна, бо в схожу гру грали й корінні мешканці Америки — індіанці, та ще й не тільки на півночі континенту, а й в жаркій Мексиці. В Київській Русі теж була відома гра, що нагадувала хокей: гравці ганяли по льоду дерев'яну кулю (ку-бар), яку потрібно було загнати у спеціальні ямки. Вважається, що назва «хокей» походить від назви посоха французьких пастухів, які грали ним в схожу гру.
А в Ірландії ключка для гри в хокей одночасно була і зброєю воїна.

Хочеш бути здоровим — грайся!

Карусель.

Це давня гра українського народу. Глибоко забийте в сніг кілок, надіньте на нього колесо, до якого прив'яжіть хрест-навхрест дві жердини. Ось карусель і готова. Четверо можуть кататися, причепивши санки до жердин, а двоє — крутити карусель, заклавши палки між спиці колеса.
Кругову доріжку, по якій ковзають сани, зробіть не рівною, а хвилями. Так цікавіше кататися.

Карусель з канатом.

Ця гра проводиться на льоду. Перед початком гри необхідно відмітити середину каната. Потім учасники діляться на дві команди, стають по обидва кінці каната, беруться за нього руками від середини до його кінця, і починають рухатися вперед (в одному напрямі по колу). Всі гравці повинні намагатися по можливості якнайдовше утриматися на ногах. Той, хто падає, виходить з гри.

По мішенях.

Суперники (а змагатися можна удвох, а можна і командами) запасаються сніжками і з умовної відстані (вона залежить від їхніх сил) починають кидати їх по мішенях. Переможцем стає той, хто першим повністю заліпить своє коло.
У цю гру добре грати, коли сніг липкий.

Не тільки прицільно, а й сильно.

Мішень потрібно закріпити так, щоб вона могла повертатися.
Учасники гри змагаються не тільки у приціль-ності, а й у силі кидків. Гравці по черзі кидають сніжки в мішень до тих пір, поки вона не повернеться. Той, кому знадобиться менше сніжків, щоб примусити мішень повернутися боком, одержує 1 очко, а якщо мішень повернеться зворотним боком — відразу 2 очка.
Переможцем стає той гравець, який набере найбільше очок.

Штурм фортеці.

Граючі споруджують із снігу фортецю. Коли фортеця готова, починають обстрілювати її сніжками. Хто швидше зруйнує закріплену за ним частину фортеці, той і виграв.

Запам'ятай!

Граючись в сніжки:
— не можна дуже міцно стискати сніг руками, поливати його водою: така сніжка може серйозно травмувати того, в кого вона влучить. Сніжка повинна бути злегка стулена;
— недопустимо заліплювати в середину камінці, металеві предмети, крижинки, тощо;
— ніколи не цілься в голову — можна ушкодити очі.

Поради лікаря Будьздоровченка Якщо в око влучили сніжкою.

Твої очі настільки дорогоцінні, що ти просто зобов'язаний їх берегти. Якщо ж сніжка все-таки вцілила:
— не три око — туди можуть потрапити мікроби, бруд з рук, а це веде до запалення;
— промий його чистою водою;
— обов'язково звернись до лікаря, якщо навіть тобі здається, що загрози нема.

Лариса Борисівна ПЕТРЕНКО, заслужений вчитель України
м. Ніжин, Чернігівська обл.

http://abetka.ukrlife.org