Скупий на небесах.

Вмирав багач – так, як і бідні вмирають. А був він ціле життя скупий – нікому не поміг, на ніяку добру справу нічого не дав.
- Я збираю, а не даю – казав він – а гріш є всім для чоловіка. Є гроші – чоловік і сильний і розумний; нема грошей – нічого нема. Воно мабуть на другім світі таке саме, і там треба грошей.
Отже коли вмирав, то казав синам положити собі до гробу мішок з грішми.
- Насипте мішок грошей, а самих червінців (золотих грошей), і положіть мені до гробу.
Невдовзі багач помер. Пішов він на другий світ, а там почали розпитуватись. І так питали цілий день.
Коли прийшов вечір, багач був дуже голодний. Вийшов він, глянув сюди туди, а воно так, як і на землі – всього можна купити, чого хто хоче. І з’їсти, а може й випити.
- От добре, що я взяв сюди грошей! – каже він до себе – тепер придадуться. А тим, що без грошей сюди прийшли – біда!
Зайшов він до якогось ніби поважного ресторану, вишукав, що було до смаку і питає:
- По чому воно?
- По шагу (по центові) – була відповідь.
- От тільки купуй! – каже він до себе – це майже даром.
Ще розглянувся, знов щось вибрав.
- А це по чому? – питає.
- Так само по шагу – кажуть.
- То прошу мені все те ось тут до стола принести – каже він.
- Перше заплатіть – кажуть.
- Сягнув багач до кишені, вийняв жменю червінців і дає.
Ангел—бо там ангели всім орудують—оглянув червінець і каже:
- То недобрі гроші! Ми таких не беремо.
Здивувався багач і говорить:
- Адже це золото, чисте золото!
А хіба в вас золото не має вартості?
- Має – каже ангел – але не кожене. Деяке має вартість, а деяке не має.
- Коли так – то я принесу вам гроші іншого виробу. Я маю їх багато.
І пішов. Переглянув всі гроші, різної величини, різного виробу, з різних літ, вибрав по одному з кожної якості і пішов знов купувати.
Приніс, показує і говорить:
- Ось вам різні, скажіть, котрі ви берете?
Ангел оглянув гроші і знов:
- Всі вони не варті нічого.
- Але ж це чисте золото!
- В нас воно ніяке золото. Коли б ви мали звичайні добрі шаги (центи), то ми взяли б їх за золото.
Відійшов багач без нічого. А коли прийшла ніч, говорить він до синів через сон:
- Тут золото до нічого. Ви відкопайте мій гроб, червінці заберіть, а мені положіть мішок шагів. Тут за шаги можна все купити. На золоті тут не розуміються.
Сини зараз зробили, як він казав. За два, чи три дні приходить він вже з шагами – а такий голодний, що аж.
Знову ангел оглянув гроші і каже:
- Таких не беремо, це недобрі гроші. Вони чужі, а ти нам своїх принести.
Образився багач.
- Як – каже не мої? А чиї ж вони? Хіба з чужими грішми сюди я прийшов? Я ж не був там жебраком! Це ті гроші, що я ціле життя збирав, складав, громадив. Адже ж ціле моє життя пішло на те, щоби їх зібрати. А ви кажете. Що це не мої гроші!? Як це?
Вислухав ангел і каже:
- Ти не розумів як на світі жити, а тут нас не розумієш. Ми беремо тут ті гроші, які хтось за життя на добру справу видав. Він там дав, тут вони до нього назад вертаються і за них він може тут купити все, чого захоче.
- Але чому ж це не мої гроші – питає багач – коли це моє майно.
Тоді ангел:
-Ні! Ти чужі гроші собі приховав. Треба було дати кількось грошей на Божу справу, на Божу роботу, а ти їх не дав, отже ти затримав в себе Божі гроші. Ти бідному не допоміг, отже затримав в себе гроші бідних. Було багато добрих, корисних, розумних і конечних справ в життю твого народу, які треба було грішми піддержати, а ти не піддержав, отже гроші собі сховав.
- То це так у вас? – питає багач.
- Ми – каже ангел – беремо не ті гроші, що ти понаховував, але ті, що ти на добрі справи видав. Талан є на те, щоби ним розумно орудувати, а не щоб його закопувати. А ти свій закопав.
- Так що ж мені тепер робити?
- Що? Дай звістку своїм, щоби вони щедро помагали і грішми і працею всім добрим справам, а ми за кожного червінця почислимо тобі тут шага.
- Лише шага? – здивувався багач.
- Так! Лише шага! Тобі і тільки б не належалося, коли б не велике Боже Милосердя.
- І відійшов багач роздумуючи, як до синів промовити, щоби вони його гріхи добрими вчинками винагороджували.