Прислів`я та приказки про їжу
Добрі вісті, як кажуть їсти.
Батька й матір забудеш, а їсти — ніколи.
Треба думать і гадать, чим би кишки свої напхать.
У робочого чоловіка в животі й долото згорить.
На ласий кусок знайдеться куток.
Рот болить, а живіт їсти велить.
Черево не дерево — роздається.
Дома їж, що хочеш, а в гостях, що дадуть.
їж, поки рот свіж, а то як зав'яне, то ніхто й не загляне.
Не вечерявши легше, а повечерявши — краще.
Млин меле водою, а чоловік живе їдою.
Який за столом, такий і за роботою.
Скоро їсть, скоро й робить.
Хліб — над усею їжею пан.
Риба — вода, ягода — трава, а хліб — усьому голова.
Паляниця — хлібова сестриця.
Житній хліб — пирогів дід.
Хліб — батько; вода — мати.
Без солі, без хліба — немає обіда.
Пироги — не вороги.
Не гарна хата вуглами, а гарна пирогами.
У нас, по-вашому, пироги з кашею.
Де пиріг із грибами, там і ми з руками.
Борщ та каша — їжа наша.
Борщ — усьому голова.
Що до чого, а борщ до хліба.
Борщ без каші — удівець; каша без борщу — вдова.
Цей суп тільки надме пуп.
Суп — хоч голову мий.
У цьому супові циган купався (чорний).
Від кулішу й ніг не поколишу.
Воду вари, вода буде; пшоно вари — каша буде.
Вівсяна каша сама себе хвалить, а гречану люди хвалять.
Заварив кашу — не жалій масла.
До борщу пан, а до м'яса сам.
Дешеве м'ясо — поганий борщ.
Перше м'ясо — свинина; перша риба — линина.
Теляче м'ясо — півм'яса.
Як ковбаса та чарка, то минеться і сварка.
Якби ковбасі крила, то найкращою птицею була б.
За хляки нема подяки.
М'ясо недовари, а рибу — перевари.
Рибка без хліба — бридка.
Риба не хліб, ситий нею не будеш.
Поїси рибки, нап'єшся водички, а їсти попросиш.
Стільки смаку, як у печеному раку.
Спасибі за рибу, а за раки нема подяки.
Не розбивши крашанки, не спечеш яєчні.
Де кисіль, там я й сів.
Кисіль зубів не псує.
Кисілю завжди місце буде.
Вареники — Божі хваленики: всякий хвалить, та не всякий варить.
Благодареники за вареники: каші не їв, борщу не бачив.
Сало не велика слава, а все ж ласощі.
Де сало шкварчить, там людей кишить.
Гірка редька, та їдять; погано замужем, та йдуть.
У піст редьку за хвіст.
Редьчин хвіст на Великий піст.
Редьку можна їсти з панами, а спати йти із свинями.
Не радий хрін тертушці, а проте на кожній танцює.
Чорний мак, та смачний, а редька біла, та гірка.
Не вродив мак — перебудем так.
Сім років мак не родив і голоду не зробив.
Лущать оріхи для потіхи.
Оріхи — дівчачі втіхи.
Із медом і чобіт добрий.
Із медом і долото згризеш.
Однієї ягоди не наїсися.
Калина сама себе хвалить, що з медом добра.
Гриби ростуть у лісі, а в місті їх знають.
Гриби — не хліб; ягоди — не трава.
Гарний ананас, та не для нас.
Сливка — слинка.
Ягода винна — їда дивна.
Із посту не мруть, а від обжорства дохнуть.
Смачного потрошку, щоб животик не болів.
Солодка їда (їжа) — животу біда.
Щось за лихо стало, чи від крупів, чи від сала.
Ріж, їж, ламай і нам давай.
Від гарного обіду й вечеря буде.
Поїмо, подякуємо, як що, то й завтра прийдемо.
|
|
|
|
|