Маленькі і великі секрети зразкової сім’ї.

Народилася дитина… З першим криком вона вдихнула маленький ковточок повітря, розпочавши своє життя теплим світанком душі – дитинством. І цей ніжний світанок назавжди залишається у душі кожної особистості. Гармонійно і милозвучно починається життя людини, і вона свої перші кроки, своє перше слово, свою першу казку вимовляє саме у сім’ї. Сім’я – найголовніше середовище у формуванні особистості і найголовніший інститут виховання. Саме у сім’ї ми робимо перші кроки життя і крокуємо у незвідану даль майбутнього, зустрічаємось з добром і злом, переживаємо злети і падіння, радіємо щасливим митям і плачемо від туги. Отже, для чого людині потрібна сім’я? Відповіді можуть бути різними: для продовження роду, щоб створити умови для виховання дітей, для відпочинку, відновлення фізичних і духовних сил тощо. А чим відрізняються щасливі сім’ї від нещасливих? Насамперед взаєморозумінням, обопільною підтримкою, взаємоповагою в родині та, звісно, любов’ю. Безліч чудових висловів про любов знаходимо у Біблії: лагідна любов, неначе матері до дитини; ніжна любов, неначе нареченого до його нареченої; ревнива любов. Перш за все ця любов не карає, а прощає, це любов, яка воліє зустріти любов (зразком є почуття батька блудного сина з притчі), ділиться часткою свого добробуту. Сердечна прихильність, прив’язаність, що існує між близькими друзями, глибока приязнь, викликана родинними зв’язками, романтичне кохання − між чоловіком і жінкою у подружжі повинні розвиватися усі ці види любові. Але головне − усі види мають жити християнською любов’ю − несамолюбним бажанням чинити стосовно інших те, що правильно і добре в Божих очах, незважаючи на те, чи заслуговують ці люди такого ставлення, чи ж ні. Християнська любов спонукає подружжя до міцніших стосунків, де народжується повага, прощення і самозречення. Чи гарантує шлюб, основою якого є кохання двох, міцність сім’ї? Очевидно, ні. Адже серед новостворених сімей майже кожна друга кризова. Здається, ще вчора весільні гості бажали молодій парі довгих років сімейного щастя і низки дітей, а сьогодні в суді вже слухається діло про їхнє розлучення. Ще нещодавно молодята присягали одне одному: "З тобою − хоч на край світу, тільки смерть розлучить нас”, а вже незабаром однією сім’єю стане менше, а нещасливою дитиною, яка зростатиме без батька, більше… Тож нерозривність подружжя випливає, найперше, із самої суті цього дару: дару однієї особи іншій. От саме це взаємне віддавання себе й виявляє подружню природу любові. Де джерела сімейної злагоди, звідки приходить нещастя? Що об’єднує щасливі сім’ї? Для з’ясування цього питання психологи провели своєрідне соціологічне дослідження, задавши різним групам сімейних людей запитання: що допомогло уберегти Ваше кохання від руйнівних сил повсякденного буття, які особистісні риси чоловіка (дружини) сприяли зміцненню сім’ї? Як показали результати опитування, "п’єдестал” людського шанування зайняли такі прекрасні людські якості, як терпимість, поступливість, чуйність, вміння в потрібну мить прийти на допомогу та винахідливість. Цікаво, що останні місця шкали значущих рис характеру зайняли якості, які на перший погляд здаються суто сімейними – економність, господарчі навички, зовнішня привабливість. Чи можливо, щоби дві особи щасливо жили разом тривалий час і всі сімейні проблеми вирішували без конфліктів? Так, можливо, якщо вони по-справжньому люблять одне одного. У шлюбній присязі наречений і наречена називають один одного на ім’я: "Я (ім’я) беру тебе (ім’я) за жінку (чоловіка) і обіцяю тобі любов, вірність, чесність (і послух подружній), і що не залишу тебе аж до смерті…”. Дарування іншому перелічених чеснот накладає набагато серйозніший і глибинний обов’язок, ніж будь-що інше. Коли чоловік і жінка у подружжі взаємно віддають себе і приймають один одного у єдності одного тіла, логіка щирого дарування себе стає частиною їхнього життя, а без нього подружжя завжди порожніє. Іноді ми не знаємо, чого хочемо у житті. Нудьгуємо, життя не задовольняє нас і не бачимо виходу. Та варто зрозуміти, що життя нам уявлятиметься зовсім іншим, відколи ми житимемо не тільки для себе. Якщо це вдаватиметься, то ми будемо задоволені своїм життям і приноситимемо радість, щастя своїм рідним і близьким. Бо ж приємно, коли йдеш додому і знаєш, що тебе там чекає кохана людина, з якою можна порадитись, сказати усе, що наболіло і зустріти розуміння. Приємно почути з ніжних дитячих уст: "мама прийшла”, або "тату, ти вже вдома?” Приємно, коли ти потрібен комусь. Отож, сім’я, шлюб – це святиня, і її потрібно берегти і цінувати. Тож на останок декілька порад у цьому американського дослідника Кліфа Олдборнтона. Для дружин: – ви одружилися і "відірвалися” від батьків, але слід пам’ятати, що родичам треба приділяти належну увагу, водночас не дозволяючи втручатись у ваше сімейне життя. Майже третина сімейних сварок відбувається через неприйняття звичок. Не прагніть змінити чоловіка, сприймайте його таким, яким він вам подобався до одруження. Пам’ятайте, що єдина в світі людина, яку ви спроможні змінити − це ви самі. – ви можете взяти під контроль сімейний гаманець. Але робіть це дуже делікатно. Пам’ятайте, що майже половина родинних незгод і сварок виникає саме через це. – ваше житло – ваша фортеця. Зробіть його затишним, чистим, зручним, щоб чоловікові було в ньому приємно. Нехай немитий посуд і непрасована білизна не потрапляють йому на очі. Це ваша проблема. Так само, як засмальцьований халат і стоптані пантофлі. У своєму домі ви маєте бути Королевою, а не попелюшкою. – хороші дружини не зраджують чоловіків і від цього тільки виграють. Адже жоден чоловік не зможе зреалізувати себе, якщо має сумніви щодо вірності власної дружини. – сім’я потрапляє в біду й тоді, коли один із подружжя замикається в собі. Слід пам’ятати, що ваш співрозмовник − не противник, а близька людина. І якщо ви разом – ви сім’я. Для чоловіків: – роль чоловіка – бути лідером у сім’ї. Йдеться не про привілеї чи диктат, а про відповідальність. Ніколи і нікому не наказуйте. – хороші чоловіки завжди хвалять своїх дружин, цінують не тільки їхні суто людські якості, а й зусилля, спрямовані на чоловіка, дітей і батьків. Слід пам’ятати, що щирий комплімент здатний втричі помножити енергію дружини. – якщо ви хочете бути щасливим, робіть щасливими інших. Не забувайте про такі дрібниці, як улюблені квіти дружини, місця спільних прогулянок тощо. Ставтеся до неї як до леді, і вона сприйматиме вас як джентльмена. – чоловік, який принижує дружину, насамперед, принижує себе, бо вона його обраниця, частина його "Я”. – хороші чоловіки віддані дружинам. Слід дотримуватися правила: якщо ви не перестали шукати ще кращої, − не беріть шлюб, бо зробите дружину нещасливою і самі навряд чи будете щасливі. Для чоловіків і дружин разом: Лише одна порад: доки не переконаєтеся, що ваш шлюб стабільний, − не поспішайте з народженням дітей. Але є й зворотний бік медалі: дитина може змусити подружжя переглянути своє спілкування і наповнити життя новим змістом. Думайте і зважте всі "за” і "проти”. Аналіз конфліктних ситуацій і причин розлучень показує, що чимало з них можна попередити. Непорозуміння з’являються вже на другому-третьому місяці спільного життя, а через півроку більше як половина молодих чоловіків і дружин зневіряються у шлюбі. Ось декілька настанов, щоб цього не сталося. ТАКТИКА УХИЛЯННЯ ВІД СІМЕЙНОГО КОНФЛІКТУ. 1) підтримувати почуття власної гідності чоловіка та жінки; 2) постійно демонструвати взаємну повагу та шану; 3) стримувати себе у проявах злості, гніву; 4) не акцентувати уваги на помилках та прорахунках один одного; 5) не дорікати минулим і, зокрема, колишніми помилками; 6) стримувати себе у ревнощах.

Оксана Сімороз

http://www.agnec.in.ua