ЯК  У  СВІТІ  СВЯТКУЮТЬ  ВЕЛИКДЕНЬ

Пасха – саме велике свято християнства. Це свято у різних країнах світу святкують по-різному. Пропонуємо зробити невеликий "пасхальний похід” по різних країнах.

Італія – Рим. У свято Пасхи католики світу свій погляд звертають на Рим. За старими традиціями у Великий Четвер Папа Римський омиває ноги 12-и священикам, так як це робив Ісус своїм учням. На Велику П’ятницю у Коліссеї дуже людно: віруючі надходять з усього світу, адже у хрестовому поході сам Папа несе хрест. А у День Воскресіння на площі св. Петра голова католиків благословляє усіх і вітає народи світу на 59 мовах. У понеділок римляни вирушають на пікніки на природу, адже весна вже безповоротно ввійшла у свої права.

Румунія. У наших сусідів на свято Пасхи – похід до кладовищ. У маленькому селі – Путні – у ніч Пасхи вулиці не освічуються світлом. Зате горять тисячі свічок, квітами та свічками прикрашені могили. Діти у святковому вбранні несуть у маленьких кошиках червоні писанки, які кладуть на могили, всі моляться за своїх померлих, писанки роздають також бідним, аби вони теж молилися за упокій померлих, а затим починається пасхальний похід.

ЧЕХІЯ. Пасху у Чехії святкують так, як і ми. У Празі також на столі традиційні пасхальні страви – шовдарь, пасха, варені яйця, але випікають і колачі у формі ягня та колачі із медом. Дівчата старанно малюють писанки, а хлопці в понеділок поспішають до них, але не поливати, а лускати дівчат вербовими прутиками, аби вони залишилися здоровими та вродливими на цілий рік.

СЕРБІЯ. Подібно до нас у сербів – вони православної віри – дуже строгий піст. На вербну неділю біля церкви із прутиками лускають дітей та говорять: "Рости великим, як верба”. У Великдень служба вночі: єпископ роздає писанки. Віруючих вітає: "Христос Воскрес”, вони відповідають: "Воістину Воскрес”. У понеділок поливають дівчат, а на другу неділю во ім’я воскресіння вирушають на кладовища, куди виносять їсти-пити, священики моляться навколо могил.

США. Пасхальні традиції до Америки привезли переселенці із Європи, особливо із Англії. Там звичка у цей день із схилів, невеличких гірок "скочувати яйця”, що нагадує те, як із могили Ісуса скочували скелі.

Від 1880 р. біля Білого Дому традиційно проходять змагання для дітей по "скочуванню яєць”, так що у цей день біля оселі Клінтонів спокійно бешкетують маленькі громадяни США, але до 12 років тільки у супроводі батьків.

Звичка у цей день у Штатах прогулюватися у новому вбранні по магістралях, так що у Нью-Йорку на П’ятій авеню у цей день "голці ніде впасти”.

ВЕЛИКДЕНЬ У БОЛГАР І ГАГАУЗІВ ПІВДЕННОЇ БЕСАРАБІЇ

Для болгар і гагаузів, що проживають у селах Південної Бесарабії, (власне, як і для їхніх сусідів-українців),"Великдень – це найбільше свято”. А тому відзначається три дні. Свято починається з того, що в храмі освячують паску та крашанки. От тільки, на відміну від українців, традиція вимагала після повернення з церкви, спершу відвідати кладовище та покласти на могили рідних і близьких освячені паску і яйця. А тоді вже сідати за святково прибраний стіл. Для розговіння після тривалого Великого посту господині готували багато і смачно. Неодмінним у всі часи був клопіт забезпечити розмаїття м’ясних страв. Серед них традиційним для гагаузів і болгар завжди був холодець. Жителі багатьох сіл одностайно свідчили: "Навіть бідний варить холодець” або: "Це не Великдень без холодцю”.

До свята могли приготувати також пачу – заливну страву, що нагадувала холодець, але варилася зі свинячих ніжок. Не забували і про птицю, тушковане м’ясо ягняти або свинини, юшку, яка готувалася з нутрощів, а також голови і ніжок ягняти. Серед традиційних страв були мітітеї – невеличкі довгі засмажені ковбаски з меленого м’яса і яєць, чорним і червоним перцем. До святкового столу годилося приготувати й всілякі солодощі. У перший день Великодня після повернення з кладовища для гагаузів обов’язковим було відвідання молодими шлюбними парами своїх кумів. Вони брали с собою великодню паску, два кравая – колачі, крашанки, курку або індичку, а також пляшку горілки або вино. Молоді майже до вечора сиділи у гостях, а коли поверталися додому, кум брався "провести” своїх хресників, у свою чергу, прихопивши пів-паски, кравай, і пів-пляшки вина. На другий день молоді йшли до батьків, частіше за все, до батьків дружини, і знову несли з собою "великодніх” гостинців.

На третій день улаштовувалося хуро (уро) – спочатку змагалася малеча: у кого виявиться найміцнішою крашанка. До того ж у болгарських селах діти влаштовували й іншу гру: підвішували до одвірку за нитку на рівні рота очищене яйце, і під загальний сміх намагалися його вкусити без допомоги рук.

Світлі і радісні дні Христового Воскресіння знову приходять на землю України. Одвічне, як людське прагнення до гармонії, краси і радості.