Батьки і діти: стилі виховання

На радость потомство судьбой нам дано.

Нам собственной жизни дороже оно.

Для сердца роднее прибежища нет,

И связи теснее не ведает свет.

Так говорив Фірдоусі.

Сьогодні ми говоритимемо про те, наскільки добре знаємо своїх дітей, як правильно вибрати той чи інший спосіб, стиль виховання, як ставитися до перемог дитини та її невдач, як допомогти їй самоствердитися в житті.

На дошці вивішується малюнок — велике червоне «Серце нашого класу», на якому під іменами дітей прикріплені маленькі сердечка, куди учні заздалегідь вписали свою найкращу рису характеру.

Ведуча. Шановні батьки! Я пропоную вам написати на аркуші паперу найкращі якості вашої дитини. Після цього ми порівняємо вашу точку зору з дитячою.

Виступи батьків (за бажанням).

Учитель. Бачите, скільки позитивного закладено в наших дітях! Тож цінуймо ці якості й розвиваймо їх.

Наступний етап нашої роботи — анкетування. Попрошу вас заповнити роздані вам анкети «Батьки й діти» (див. додаток 2).

Робота батьків з анкетами. Самостійне підрахування балів.

Ведуча. Якщо ви набрали:

0–20 балів, то ви (батьки) повинні приділяти своїм дітям якнайбільше уваги;

21–35 балів: батьки звертають увагу на проблеми своїх дітей, але цілком розв’язати їх не мають можливості (або знань, або часу);

35–50 балів: чудові відносини в родині дозволяють спільно розв’язувати ситуації, добре розуміти одне одного. Але не слід забувати про виховання самостійності й самодостатності в дитині.

А тепер порівняйте результати ваших анкет з результатами дитячих. (Це анкетування проводиться заздалегідь із учнями (див. додаток 3 ))

Виступи батьків (за бажанням).

Учитель. Наше наступне завдання таке: на столах кожної групи лежать матеріали про різні стилі виховання. Стилі не названо. Будь ласка, прочитайте цей матеріал і відберіть те, що, на ваш погляд, прийнятно для виховання дитини.

Батьки працюють із матеріалами, обговорюють їх, вибираючи прийнятні. Далі відбувається захист обраних тез про методи й стилі виховання.

Учитель. Який же стиль виховання ви обрали? Визначитися нам допоможуть таблиці. (Розвішує таблиці «Стилі виховання: авторитарний, гіперопіка, хаотичний, демократичний» (див. додаток 1). Дає стислу характеристику кожному стилю.)

Батьки підбивають підсумки своїх міркувань. Перевага віддається демократичному стилю виховання.

Учитель дає психолого-педагогічні рекомендації батькам.

Любіть свою дитину такою, якою вона є, а не за її досягнення й перемоги.

Ніколи не порівнюйте свою дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою: якою вона була вчора і якою стала сьогодні.

Не слід постійно опікувати дитину. Будьте впевнені, що вона сама зможе подолати більшість труднощів.

У жодному разі не лайте й не ображайте дитину, тим більше в присутності чужих людей. Поважайте почуття й думки свого сина або дочки. На скарги з боку оточуючих відповідайте так: «Дякую, ми вдома обов’язково поговоримо на цю тему».

Навчіть дитину говорити про свої проблеми, щиро цікавтеся її думкою й позицією.

Постійно спілкуйтеся з дитиною. Ваші взаємини мають ґрунтуватися на довірі. Дитина повинна відчувати, що її дитячі проблеми вам цікаві.

Допомагайте дитині виконувати те, із чим вона не може впоратися сама.

Ніколи не бийте дитину: це не приносить бажаного результату, а лише робить її агресивною. Засуджуйте не саму дитину, а її провину.

Не розхвалюйте дитину незаслужено, але й не забувайте заохочувати її, якщо вона на це заслужила. Головне — оцінити зусилля дитини, а не хвалити її саму, її характер. Хваліть словом, посмішкою, ласкою, але в жодному разі — новою іграшкою або солодощами.

Учіть дитину аналізувати свої помилки.

Не намагайтеся все робити замість дитини, дайте їй певну свободу, щоб вона могла діяти відкрито. Пам’ятайте: дитина має право на самостійність,

Проводьте з дитиною свій вільний час, допомагайте їй розвивати свої здібності.

Не будуйте взаємини на заборонах: завжди пояснюйте причину й мету ваших вимог.

Будьте терплячими до вашої дитини. Намагайтеся відповідати на всі її запитання й ніколи не говоріть, що вона багато запитує.

Учитель. Виховна функція родини спрямована на формування й розвиток особистості дитини, її соціалізацію. Соціально-економічне положення родини, освіта і культурний рівень батьків упливають на якість виховання. Проблеми сімейного виховання стають актуальними для будь-якого суспільства, тому що родина — одна з його складових, що постійно відчуває на собі всі зміни, які відбуваються в країні, а отже, відбиваються на розвитку суспільства. І я дозволю собі погодитися з думкою великого англійського філософа й педагога Джона Локка про те, що «від правильного виховання дітей залежить добробут усього народу».

Література

1. Початкова школа.— 2006.— № 3.— С. 52–55.

2. Буянов М. Беседы о детской психиатрии.— М.: Просвещение, 1986.

3. Зинченко С. Н. Почему детям бывает трудно учиться.— К.: Радянський письменник, 1990.

4. Ткачева Р. В. Коррекция и развитие взаимоотношений в системе «ребенок — сверстники — взрослые» // Практична психологія та соціальна робота.— 2003.— № 7.— С. 39–51.

5. Самое высокое чувство: Сборник афоризмов / Сост. П. Я. Жигалов.— Л.: Світ, 1992.

Додаток 1

Матеріал для таблиці «Стилі виховання»

Авторитарний стиль (виховання за типом «Попелюшка»)

Усі рішення приймають батьки.

Дитина в усьому повинна підкорятися волі батьків.

Чітке виконання правил дисципліни й порядку.

Мета батьків — виховання відповідальності, уміння додати труднощі.

Вимагання від дитини в усіх сферах досягати успіху.

Навмисне обмеження свободи.

Наслідки

Дитина всі частіше боїться розчаровувати батьків своїми невдачами й помилками;

виникнення в дитини остраху невдачі;

формування неадекватної самооцінки (заниженої або завищеної);

зміна з віком характеру поводження: може виникнути рабська покірність перед начальством, жорстокість і агресія — щодо більш слабкого.

Гіперопіка

Прагнення батьків усе вирішувати замість дитини.

Перебільшена увага до дитини.

Головне місце в родині — для дитини.

Наслідки

Дитина не привчається до самостійності й відповідальності;

у дитини виникає реакція безініціативності;

постійне очікування невдач і поразок;

підвищується рівень тривожності;

урешті-решт у дитини може виникнути комплекс неповноцінності.

Хаотичний стиль (виховання в родині зі спрогнозованими емоційними реакціями батьків)

Відсутність єдиного підходу до виховання, чітких вимог до дитини.

Постійні зміни в настрої батьків із приводу проблем у дитини й впливу на неї.

Наслідки

Дитина втрачає відчуття стабільності й захисту з боку дорослих;

підвищується рівень тривожності дитини, імпульсивність;

виникає неадекватна самооцінка, агресивність;

дитина усе менше довіряє дорослим, порушує свої обіцянки;

з віком розвивається нестабільність у міжособистісних відносинах.

Демократичний стиль (авторитетний, передбачає співробітництво батьків і дитини)

Батьки розвивають у дитині особисту відповідальність і самостійність.

Дитина бере участь в обговоренні сімейних проблем, прийнятті рішень.

Батьки чуйно ставляться до запитів дитини, поважають її думку.

Виховання чіткої дисципліни й правил поведінки дитини.

Наслідки

У школі дитина має гарний рівень адаптації, не соромиться запитувати про те, що не зрозуміло, комфортно почувається в будь-якому соціумі.

Додаток 2

Анкета для батьків

1.  Чи добре ви знаєте здібності вашої дитини?

ні;

намагаюся дізнатися;

так, знаю.

2.  Чи допомагаєте ви вашій дитині в розв’язанні її особистих проблем?

У дитини немає проблем;

навряд чи;

так.

3.  Що ви можете сказати про темперамент вашої ­дитини?

Нічого;

схожий на мій;

знаю й ураховую його особливості.

4.  Чи звертаєте ви увагу на фізичний стан своєї ­дитини?

Не маю на це часу;

не завжди;

уважаю, що це важливо.

5.  Чи схвалюєте ви заняття музикою, малюванням, читанням художньої літератури?

Це пуста витрата часу;

не знаю;

схвалюю.

6.  Якщо дитина вчинила погано, чи розумієте ви, що це може бути результатом вашого неправильного виховання?

Цього не може бути;

не знаю;

можливо.

7.  Вертаючись із роботи в роздратованому стані, ви часто вихлюпуєте свій гнів на дитину?

Так, часто;

не замислювався над цим;

намагаюся контролювати свої емоції.

8.  Чи часто ви подорожуєте (ходите в похід, на екскурсію) зі своєю дитиною?

Любите відпочивати на самоті;

не доводилося;

обов’язково, якщо є така можливість.

9.  Якщо дитина прийшла додому з поганими оцінками, ви відразу починаєте гніватися?

Відразу;

дивлячись за що;

спочатку поговорю з дитиною.

10. Як ви вважаєте, дитина завжди прислухається до вашої думки?

Ні;

іноді;

думаю, моя думка дуже важлива для дитини.

Додаток 3

Анкета для учнів

1.  Чи знають батьки про ваші здібності та інтереси?

Ні, не знають;

намагаються дізнатися;

так, знають.

2.  Чи допомагають вам батьки в розв’язанні особистих проблем?

У мене немає проблем;

ні, не допомагають, сам справляюся;

так, допомагають.

3.  Чи знають батьки особливості твого темпераменту?

Ні;

я схожий на батьків;

знають.

4.  Чи звертають батьки увагу на твій фізичний стан (поставу, зір тощо)?

У них немає на це часу;

не завжди;

постійно.

5.  Чи схвалюють батьки твої заняття музикою, малюванням, читанням художньої літератури?

Ні;

не знаю;

так.

6.  Коли ти чиниш неправильно, погано, чи розуміють батьки, що вони неправильно тебе виховують?

Я так не чиню;

не знаю;

можливо.

7.  Чи часто батьки, приходячи з роботи в поганому настрої, обрушують свій гнів на тебе?

Так;

іноді;

ніколи.

8.  Чи часто батьки вирушають разом з тобою в подорож (у похід, на прогулянку в парк, у кінотеатр)?

Вони люблять відпочивати без мене;

не доводилося;

завжди.

9.  Чи завжди батьки гніваються на тебе за погані оцінки?

Завжди;

дивлячись за що;

спочатку поговорять зі мною.

10. Чи часто ти прислухаєшся до думки своїх батьків?

Ні;

іноді;

часто.

Додаток 4

1.  Дитина, яка переносить менше образ, виросте людиною, яка краще усвідомлює свою гідність (М. Г. Чернишевський).

2.  Хто не може взяти ласкою, той не візьме й суворістю (А. П. Чехов).

3.  Діти святі й чисті. Навіть у розбійників і крокодилів вони перебувають в ангельському чині. Самі ми можемо лізти в яку завгодно яму, але їх має оповивати атмосфера, пристойна їх чину. Не можна безкарно лихословити в їхній присутності. Не можна перетворювати їх на іграшку свого настрою: то ніжно цілувати, то скажено тупотіти на них ногами (А. П. Чехов).

4.  Якщо ви хочете навчити своїх дітей красти, змусьте їх якнайдовше випрошувати все, що ви їм даєте (Б. Шоу).

5.  Поганий той вихователь, який не пам’ятає свого дитинства (М. Ебнер-Ешенбах).

6.  Секрет успішного виховання полягає в повазі до учня (Р. Емерсон).

7.  Важко дивитися на дітей, які виглядають старими (Р. Емерсон).

8.  Дитинству слід віддавати найбільшу повагу (Ювенал).

9.  Батьки найменше прощають своїм дітям ті пороки, які вони самі їм прищепили (Ф. Шиллер).

10. Батьки часто плутають поняття «виховання» й «освіта» і думають, що вони дали дитині виховання, коли змусили її вивчати певну кількість предметів. Звідси настільки часте розчарування батьків у своїх дітях у подальшому (А. Рубінштейн).

11. Народжуючи й годуючи дітей, батько виконує цим лише третину свого завдання. Він повинен дати роду людському — людей, суспільству — суспільних діячів, державі — громадян. Будь-яка людина, що може платити цей потрійний податок і не робить цього, винна, і, можливо, більш винна, якщо платить його наполовину. Хто не може виконати обов’язок батька, той не має права бути ним (Ж.-Ж. Руссо).

12.Не вчивши дитину, можна виростити цілковитого невігласа; але якщо її не виховувати, то вона виховається власними засобами, і різниця полягатиме в тому, що вона може виховатися погано тоді, коли могла виховатися розумно і правильно (М. Пирогов).

А. В. Танасійчук, Новокаховська ЗОШ № 10, Херсонська обл.