КОНЦЕПЦІЯ Загальнодержавної програми "Здоров’я 2020: український вимір" на 2012-2020 рр. - Нормативно-правові документи - Заступник з виховної роботи
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
 
Меню сайту
Наше опитування
Відвідувач сайту - хто Ви?
Всього відповідей: 9495
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Сьогодні нас відвідали:

Головна » Статті » Нормативно-правові документи

КОНЦЕПЦІЯ Загальнодержавної програми "Здоров’я 2020: український вимір" на 2012-2020 рр.

Проект

КОНЦЕПЦІЯ

Загальнодержавної програми "Здоров’я 2020: український вимір" на

 2012-2020 рр.

 

Визначення проблеми, на розв'язання якої спрямована програма

 

Відношення до охорони здоров’я в світі кардинально змінюється. Минув той час, коли охорона здоров’я визначалася тільки медико-санітарною допомогою планувати та організовувати, яку було важко та затратно. На сьогодні охорона здоров’я  являє собою досить складну систему з багатьма нюансами та чисельними детермінантами здоров’я, які охоплюють все суспільство. Здоров’я також розглядається як головний чинник і результат розвитку суспільства та складовою людського благополуччя. В світі визнано, що інвестиції в охорону здоров’я мають важливе значення для успішного політичного, соціального та економічного розвитку сучасного суспільства.

Медико-демографічна ситуація, яка склалась останнім часом в Україні, свідчить про незадовільний стан здоров’я населення, що проявляється у низький народжуваності, порівняно з високим  рівнем смертності, насамперед чоловіків працездатного віку, від’ємному природному прирості населення, скороченні середньої очікуваної тривалості життя, а також   високому рівні поширеності   хронічних неінфекційних захворювань (ХНІЗ). На останні страждає до 60% дорослого та майже 20% дитячого населення, вони значно впливають на тривалість життя, визначають інвалідизацію та передчасну смертність населення.  Очікувана тривалість життя при народженні в 26 країнах Європейського регіону за даними ВООЗ складає більше 75 років, тоді як в 7 країнах (в т.ч. Україні) вона не доходить до 70 років. За даними Держкомстату очікувана тривалість життя в Україні становить 69,85 років.

Демографічна криза створює реальну загрозу виникнення глибоких незворотних наслідків у соціально-економічному та духовному розвитку української нації, прогнозуючи зумовлену нею небезпеку національним інтересам України. Однією з особливостей сучасної демографічної ситуації в Україні є набагато вищий, порівняно з розвинутими країнами світу, рівень передчасної смертності (за критерієм ВООЗ передчасною вважається смертність у віці до 65 років), на чому в останні роки акцентують увагу як вітчизняні, так і зарубіжні дослідники. Найбільш високі рівні передчасної смертності в Україні спостерігаються серед трудоактивного населення. Порівняно з країнами ЄС перевищення смертності чоловіків України у вікових групах 30-44 роки становить 4,9 разів, а жінок – 3,2 рази, що створює загрозу трудовому та репродуктивному потенціалу нації.

Особливого занепокоєння викликає проблема передчасної смертності чоловіків, тривалість життя яких за роки незалежності скоротилась більш ніж на 4 роки (у жінок - більш ніж на 1,5 року). Сьогодні за тривалістю життя жінок ми відстаємо від провідних європейських країн на 8-9 років, а за середньою тривалістю життя чоловіків – на 12-13 років.

Серед зовнішніх причин смертності молодих людей слід підкреслити значну кількість самогубств, убивств та випадкових отруєнь алкоголем. Упродовж останнього десятиліття серед молоді відбулося підвищення рівня захворюваності і поширеності хвороб за всіма класами, включаючи й соціально зумовлені хвороби. 

Соціально-економічними наслідками передчасної смертності є не тільки зменшення років потенційного життя та збільшення величини безповоротних втрат унаслідок смерті, а й значні економічних збитки. Недожиті роки обертаються недовиробленим національним продуктом. Через передчасну смертність населення України лише за один рік (2006 р.) було втрачено 4 млн років потенційного життя, відповідно обсяг недовиробленого   національного продукту становив від 47,9 до 89,1 млрд грн., причому левова частка втрат була зумовлена смертями українських чоловіків.

У суспільстві зберігається споживче ставлення населення до власного здоров’я, не формується відповідальність і мотивація щодо його збереження та зміцнення.

Особливою загрозою майбутньому країни є нинішній стан здоров’я і спосіб життя найбільш перспективних у віковому аспекті категорій населення – дітей і молоді. Нині кожне п’ята дитина народжується з відхиленнями в стані здоров’я.

З’явилася виразна  тенденція до погіршення психічного й духовного здоров’я молодих людей. Кожна третя дитина народжується з відхиленням у розвитку нервової системи. Чимало школярів почувають себе самотніми, перебувають у стані психічної напруги внаслідок конфліктів з однолітками, вчителями та батьками.

Аналіз показників захворюваності та поширеності хвороб протягом ряду років свідчить про стійкі тенденції до їх зростання. серед всього населення України. За останні п’ять років (2006–2010 рр.) рівень первинної захворюваності серед всього населення зріс з 68 962,8 в 2006 р. до 72 255,4 на 100 тис. населення в 2010 р. (на 4,78%). Ще більшими темпами зросла поширеність хвороб, а саме з 174 577,5 в 2006 р. до 186 786,5 на 100 тис. населення у 2010 р. (на 7,0%), що вказує на їх хронізацію та зростання потреби в медичній допомозі.

Провідну роль у формуванні показників захворюваності відіграють хронічні неінфекційні хвороби, рівень яких за останні роки значно зріс: хвороб системи кровообігу (+10,48%), ендокринної системи (+9,11%), сечостатевої системи (+6,19%), органів травлення (+5,76%), новоутворень (+9,98%).

За даними досліджень Світового банку (2009) в Україні можна запобігти 14% смертей, а 17% випадків смертей можна було попередити лікуванням, крім того, 17% смертей, спричинених ішемічною хворобою серця можна уникнути за допомогою профілактичних та лікувальних заходів. Вивчення основних причин смерті від найбільш поширених захворювань свідчить, що 25,11% випадків смертей можна уникнути, зокрема 81,6% від раку молочної залози, 82,3% – раку шийки матки, 79,5% – артеріальної гіпертонії, 47,6% – інсульту, 12,1% – захворювань системи травлення, 31,9% – захворювань сечостатевої системи та ін.

Дані досвіду провідних країн Європи вказують на визначальну роль громадського здоров’я в усуненні факторів негативного впливу соціальних детермінант та зниження потреби населення в медичній допомозі.

Існуюча система охорони здоров’я не забезпечує в повному обсязі потреби населенню в доступній, якісній та ефективній медичній допомозі. Практично не впливає на стан медико-демографічної ситуації в країні. Реформи, які проводилися на цього часу в системі не дали бажаного результату у зв’язку з тим, що носили непослідовний, переважно фрагментарний характер, в цілому не змінюючи застарілу з часів планової економіки систему надання медичної допомоги, що не дало можливості адаптувати її до ринкових відносин в економіці держави.

Розпорошеності ресурсів галузі сприяє одночасне виконання більше 20 загальнодержавних та державних цільових програм в охороні здоров’я. Виконання заходів такої кількості програм не забезпечує їх адекватне фінансування та організацію  ефективного впровадження.

Аналіз причини виникнення проблеми   в Україні та обґрунтування її розв’язання програмним методом

Загальновідомо, що профілактика неінфекційних захворювань у 2,7 разів менш затратна, ніж лікування хворих. При цьому здоровий (оптимальний) спосіб життя населення є більш ефективним у 5 разів, ніж лікувально-діагностична діяльність системи охорони здоров’я в плані збереження та зміцнення здоров’я населення.

Головним засобом збереження і зміцнення здоров’я населення є система громадського здоров’я та мотивація населення до здорового (оптимального) способу життя.

На сьогодні в Україні відсутня система громадського здоров’я та на державному і місцевих рівнях, рівні громад не створюються умови для забезпечення здорового способу життя серед широких верств населення. Відсутній комплексний міжсекторальний підхід та зацікавленість бізнесових структур і керівників місцевих органів влади щодо створення умов в зниженні негативного впливу соціальних детермінант (в Україні з даної проблеми наукові дослідження не проводяться) на стан здоров’я населення та  медико-демографічну ситуацію.

За останні роки практично зруйнована мережа закладів охорони здоров’я, як на центральному, так і регіональному рівнях, що займалися  формуванням здорового способу життя та санітарно-просвітницькою роботою серед населення.

На стан здоров’я населення негативно впливають чинники навколишнього середовища, і в першу чергу, несприятлива екологічна ситуація, низька якість питної води та продуктів харчування; соціальні детермінанти – низький рівень доходів більшості населення, відсутність умов для здорового способу життя.

Система охорони здоров’я в свої діяльності в основному направлена на лікування пацієнтів, а не профілактику захворювань та їх раннє виявлення, що призводить до хронізації хвороб, зростання первинної інвалідизації та запобіжної смертності.

Загальна практика/сімейна медицина, яка формується в державі, і повинна базуватися на профілактичній роботі, в сучасних умовах теж скерована на лікування хворих та надання невідкладної допомоги.

На сьогодні в Україні діє низка загальнодержавних та державних цільових програм і розробляється за дорученнями уряду концепції 7 програм в охороні здоров’я, які скеровані на вирішення вузьких проблем, пов’язаних як класами хвороб, так із окремими нозологічними формами захворювань. Значна кількість програм призводить до розпорошення ресурсів охорони здоров’я, при цьому більшість з них не фінансується в повному обсязі. Велика кількість програм не дозволяє проводити дієвий моніторинг їх виконання та оцінювати їх ефективність.

Система охорони здоров’я нескерована на потреби пацієнтів, не диференційована в залежності від інтенсивності медичної допомоги, а направлена на утримання закладів охорони здоров’я з надзвичайно високим рівнем розвитку високоспеціалізованої та спеціалізованої медичної допомоги, що призводить до неефективного використання ресурсів, одного із найвищих у Європейському регіоні рівнів госпіталізації, в т.ч. необґрунтованої за станом здоров’я пацієнтів, низької якості медичної допомоги.

Пріоритетним напрямком програми є формування міжсектрального підходу в проведенні профілактичних заходів щодо усунення негативного впливу соціальних детермінант здоров’я, створення умов для збереження та зміцнення здоров’я населення на базі державно-приватно-суспільного партнерства, формування відповідального ставлення кожної людини до особистого здоров’я, а також системи громадського здоров’я населення.

Оптимізація системи надання медичної допомоги населенню з пріоритетним розвитком первинної та екстреної медичної допомоги, диференціацією стаціонарної медичної допомоги за  інтенсивністю її надання з розвитком системи відновного лікування, паліативної та медико-соціальної допомоги. В ході оптимізації системи медичної  допомоги передбачається перехід від фінансування утримання закладів охорони здоров’я до надання медичної допомоги населенню.

Для кожного регіону з урахуванням його соціально-економічного стану, культурно-етнічних та історичних традицій, стану медико-демографічної ситуації, розвитку системи охорони здоров’я та інфраструктури громадського здоров’я і визначення впливу соціальних детермінант на стан здоров’я населення повинні бути науково-обґрунтовані та розроблені заходи щодо збереження та зміцнення здоров’я населення шляхом оптимізації системи надання медичної допомоги та розвитку громадського здоров’я.

В цих умовах важливим є потенціал та раціональність в роботі системи охорони здоров’я, який відповідно до політики Здоров’я 2020 в Європейському регіоні полягає в тому, щоб покращити показники її функціонування та знизити витрати шляхом збільшення обсягу інвестицій в зміцнення здоров’я та профілактику захворювань, а також підвищити ефективність лікування та реабілітацію тих, кого вразила хвороба.

Мета Програми

 

Метою Концепції є збереження та зміцнення здоров’я населення шляхом профілактики неінфекційних захворювань, мінімізація факторів (чинників) ризику захворювань та створення сприятливого для здоров’я середовища, формування культури здоров’я, мотивація населення до здорового способу життя, створення системи охорони здоров’я, яка відповідає реальним потребам населення з організацією виконання спеціальних заходів щодо медичного забезпечення хворих  за окремими найбільш значущими в соціально-економічному та медико-демографічному плані окремими класами хвороб та нозологічними формами.

Визначення оптимального варіанта розв'язання проблеми на основі порівняльного аналізу можливих варіантів

І варіант (песимістичний) – збереження існуючої ситуації в охороні здоров’я, яка призведе до погіршення медико-демографічної ситуації в країні, що потребуватиме значного зростання видатків на охорону здоров’я з бюджетів різних рівнів без покращення рівня здоров’я населення та зниження смертності, що негативно вплине на соціально-економічне становище в державі.

ІІ варіант   (малоефективний)   реформування тільки системи надання медичної допомоги забезпечить більш якісне та ефективне надання медичної допомоги за рахунок диференціації медичної допомоги за інтенсивністю лікувального процесу та її розподіл за рівнями, але суттєво не вплине на потребу населення у високоспеціалізованій медичній допомозі та зниження рівнів госпіталізації, що знову таки потребує значних фінансових ресурсів.

ІІІ варіант (оптимальний)   скерований на профілактику та раннє виявлення неінфекційних захворювань, контроль за перебігом захворювань та попередження їх несприятливих наслідків, формування системи громадського здоров’я, залучення та мотивація населення до здорового способу життя, запровадження заходів з реабілітації, організація спеціальних заходів з медичного забезпечення за окремими класами хвороб та нозологічними формами, що спільно з реформою системи надання медичної допомоги забезпечить зниження потреби у медичній допомозі, раціональне використання ресурсів галузі, підвищення якості та ефективності медичної допомоги, що призведе до покращення здоров’я та зниження первинної інвалідизації населення,  загальної смертності та смертності населення в працездатному віці.

Такий підхід дозволить прийняти загальнодержавний підхід до стратегічного керівництва в інтересах здоров’я, підвищення рівня соціальної справедливості по відношенню до здоров’я, укріплення можливостей Міністерства охорони здоров’я керувати процесами розробки та здійснення міжсекторальної політики і відстоювати принципи соціальної справедливості  стосовно здоров’я в діяльності всіх секторів країни на всіх рівнях.

Шляхи і способи розв’язання проблеми, строк виконання програми

Реалізація Концепції потребує дотримання наступних принципів:

– визнання здоров’я населення одним з ключових факторів національної безпеки держави, стабільності та благополуччя суспільства, визначення  здоров’я та життя громадян пріоритетним напрямком політики на всіх рівнях управління;

– міжсекторальне співробітництво усіх сфер суспільства, діяльність яких прямо чи опосередковано впливає на здоров’я населення;

– загальнодоступність наявних ресурсів збереження та зміцнення здоров’я і громадських заходів оздоровлення для всіх верств населення, незалежно від місця проживання, соціально-економічного статусу;

– безперервність здоров’яформуючих заходів протягом всього життя людини;

– пріоритетність заходів з збереження та зміцнення здоров’я у міжсекторальній діяльності на всіх рівнях з формування державно-приватно-суспільного партнерства;

– формування усвідомленої позиції населення щодо відповідального ставлення до власного здоров’я та особистої безпеки з відповідальністю кожної людини за особисте здоров’я та членів родини;

    використання міжнародного досвіду щодо вирішення проблем збереження та зміцнення здоров’я населення;

    об’єднання існуючих та тих, що розробляються, загальнодержавних, державних цільових програм в один національний проект з медичного забезпечення населення за окремими класами хвороб та нозологічними формами захворювань;

    оптимізація організації та механізмів фінансування системи надання медичної допомоги скерованої на реальні потреби населення;

    пріоритетний розвиток первинної та екстреної медичної допомоги;

    посилення профілактичної направленості системи первинної медико-санітарної допомоги;

    проведення наукових досліджень щодо збереження та зміцнення здоров’я населення шляхом формування  громадської системи охорони здоров’я,   первинної профілактики неінфекційних захворювань та вивчення негативного впливу соціальних детермінант на здоров’я та шляхів його мінімізації.

Строк виконання програми  – 2012 –2020 роки

Очікувані результати виконання Програми, визначення її ефективності

Виконання програми дасть змогу:

      знизити негативний  вплив соціальних детермінант на розвиток хронічних неінфекційних захворювань та розширити мережу інфраструктури здоров’я шляхом створення мережі «Здорових міст»;

– впровадити міжсекторальний підход із залученням різних галузей економіки України на підставі прийнятих законодавчих та підзаконних актів стандартів, правил та заходів, спрямованих на зміцнення здоров’я працюючих та формування ЗСЖ;

      підвищити тривалість та якість життя, в першу чергу працездатного населення;

      знизити рівень первинного виходу на інвалідність (насамперед населення працездатного віку) шляхом запобігання ускладнень неінфекційних захворювань (на 10 000 осіб) серед населення працездатного віку з 57 до 53 осіб, дітей – з 22,4 до 21,6 осіб, всього дорослого населення  – з 54 до 50 осіб;

     знизити рівень госпіталізації у заклади охорони здоров’я до 17%;

       стабілізувати епідемію куріння, наркоманії, алкоголізму в Україні;

      підвищити ефективність використання ресурсів;

      покращити доступність,  якість та ефективність надання медичної допомоги;

      сформувати у населення відповідальне відношення до свого здоров’я;

       перетворення  гігієнічного навчання та виховання населення в державну систему безперервного медико-гігієнічного навчання через сферу загальної та професійної освіти, охорони здоров’я, фізичного виховання, інші соціальні інститути та ЗМІ.

В результаті виконання програми будуть закладені основи для створення системи громадського здоров’я, науково-методичний центр та мережа регіональних Центрів здоров’я, розроблені та впроваджені прогресивні методики збереження та зміцнення здоров’я населення.

Оцінка фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів, необхідних для виконання програми

Фінансування Програми здійснюється в межах видатків, передбачених у державному бюджеті органам, відповідальним за виконання Програми, у бюджетах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також за рахунок інших джерел.

Можливо запровадження, за прикладом багатьох розвинених країн, цільових відрахувань з оподаткування та продажу тютюнових виробів та алкоголю на реалізацію заходів загальнодержавної програми.

Обсяг фінансування Програми з державного бюджету визначається щороку, виходячи з конкретних завдань та наявних коштів, і може бути уточнено під час складання проекту Державного бюджету на відповідний рік з урахуванням можливостей дохідної частини бюджету.

            Для виконання заходів Програми також можуть залучатися міжнародні джерела інформаційної, технічної та фінансової допомоги.

 

 

 

 

 

 

Міністр                                                          О.В. Аніщенко

 

Категорія: Нормативно-правові документи | Додав: хотина (17.08.2012)
Переглядів: 1187 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
пошук на сайті
Годинник
Друзі сайту
Друзі сайту
Презентації для дітей
http://grushkivka.at.ua
Вчитель-вчителю
Я - Вихователь!
talschool-music Сервер поздоровлень, побажань та привітань МамаТато  З думкою про учня... �������-���� Вязание спицами и крючком музыка, '); Сценарии школьных мероприятий Васильківський РМК< Великовільшанська ЗОШ< поурочные, гдз, учебники
Моя кнопка
 Заступник з виховної роботи



Copyright MyCorp © 2016
Конструктор сайтів - uCoz