«Творіть добро для тих хто поруч йде» - Виховні години та позакласні заходи - Заступник з виховної роботи
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
 
Меню сайту
Наше опитування
Відвідувач сайту - хто Ви?
Всього відповідей: 9497
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0


Сьогодні нас відвідали:

Головна » Статті » Виховні години та позакласні заходи

«Творіть добро для тих хто поруч йде»
Сценарій «Творіть добро для тих хто поруч йде» підготувала ЗДНВР Срібна Вікторія
 
 
Мета. Допомогти учням зрозуміти сенс людського життя, визначити своє місце в ньому, сприяти вихованню в них людяності, великодушності, самопожертви, чесності, працьовитості, відповідальності, любові до людей, до рідної землі. Навчати оволодівати мистецтвом спілкування, та навичками взаємодопомоги, пробуджувати у дітей щирий інтерес до всього корисного, морального; бажання назавжди зберегти людську гідність.
 Обладнання. Диск із піснями Р. Кириченко, плакати з висловами видатних людей , прислів’я:
                         „Живи не як хочеться, а як можеться”
                        
 „Найпрекрасніші і в той час найщасливіші люди ті, хто прожив своє життя, піклуючись про щастя інших”
                                                                                          (В. Сухомлинський).
 
„Людина, яка думає тільки про себе і шукає в усьому свою вигоду, не може бути щасливою”
                                                                                                (Сенека).
 
„На світанні , побачивши сонце, з радістю прославте день новий і скажіть: Господи, додай мені літа до літа, щоб я честю й добром виправдав життя своє”
                                                                                            (В. Мономах)
  
Питання до дітей
-         для чого людина живе на землі?
-         що зробити для того, щоб життя наше було прекрасним?
                         (відповіді дітей)
                         Звучить пісня Р. Кириченко „Сонечко любові”
 
Вчитель: 
       Людське життя... Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед і гірке , як полин.
      Люди, їх мільйони... всі вони зовсім різні і чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом.
      Так життя кожної людини – це стежина, встелена жовтогарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з червоними і чорними тонами, як у пісні „червоне – то любов, а чорне то журба”...
                                      Звучить пісня „Два кольори”
    Бо й справді, кожне життя дається нам якоюсь дивовижною квіткою, яка вранці вмивається росою, зустрічаючи новий день, ніжно простягає руки – пелюстки до сонця щоб захистило її від усього злого й недоброго, а ввечері тихо й сумовито складає свою голівку до матері – землі, сподіваючись наступного дня побачити цей світ кращим.
     Стежина життя... Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде? І хочеться гукнути: „Життя! Ну зупинись хоч трішки. Почекай хоч одну мить!”
     Підлітковий вік – особлива пора людського життя, коли ти вже торкнувся притягальної сили землі, а легенькі крила дитинства ще піднімають тебе у небо де живе казка, де панує мрія.
    Юність – це пік вашого життя. Зараз ви робите найвеличніше свої відкриття – відкриваєте самих себе. А відкриття самого себе – найпрекрасніше, що може відчути людина. У цих пошуках глибокий зміст: кожен може розкрити свої реальні, досі незнані можливості. Щоб виявити і використати їх, щоб знайти себе, треба себе пізнати, тобто вивчити і зуміти оцінити. А це і дасть можливість будувати , творити своє „Я”.
     Вдумаймося в слова Леонардо да Вінчі: „Пам’ятай! Життя є дар, великий дар, І той хто його не цінує, цього дарунка не заслуговує”.
     А щоб цінувати життя – треба знати і розуміти своє місце у ньому. Звичайно нікому не дано з цілковитою точністю визначити своє майбутнє. Та все ж кожному під силу намітити власний шлях самотворення, кожному слід знати, що він спроможний підсилити в собі , а що відкинути чи хоча б пом’якшити
     Щодня перед кожним з вас постають запитання: Хто я? Навіщо я прийшов у цей світ? Куди іде моє життя? Що залишу після себе? Чи хтось колись про мене згадає? Здається це прості запитання, але дати відповідь на них все важче і важче.
   Життя – це ваша таємниця, проте ви повинні реалізувати себе, свої можливості, свю суть, пройшовши всі етапи, запрограмовані його віковими особливостями: людина повинна пройти молодість, зрілість, залишити спадщину, тобто посадити дерево, збудувати дім, виростити дитину.
   - а як ви думаєте, чи може кожна людина жити так, як вона хоче, і що для цього потрібно?           (відповіді дітей)
 Так людина може запланувати своє життя, визначивши мету існування, вибрати шлях реалізації мети. Все залежить від  характеру людини, вольових зусиль. Для того, щоб жити так , як хочеш, потрібно вміти долати перешкоди, труднощі. Мало одного тільки бажання хотіти, потрібна ще й праця, боротьба, щоб чогось досягти.
-         а що складніше і важливіше – будувати життя чи пристосовуватися до нього?
 ( відповіді дітей )
 Звичайно, складніше і важливіше будувати життя, а пристосовуватися – легше і простіше, але не цікаво.
-         чи хочеться вам стати „видатною людиною”, „зіркою”, „жити щасливо”?
-         а який зміст ви вкладаєте в поняття „жити щасливо”?
Жити щасливо – це бути здоровим, мати улюблену справу, це коли тебе поважають люди, коли у тебе є вірні друзі, коли на землі панує любов і злагода між людьми...
   Пізнати щастя можна і в праці, і в боротьбі, і в дружбі, і в коханні... Важливо тільки, щоб праця була корисною не тільки для тебе, а й для людей, країни, щоб боротьба переслідувала гуманну ідею, а любов і дружба не були егоїстичними.
 
 
 
 1 учень
На світі можна жить без еталонів,
По-різному дивитися на світ:
Широкими очима, з-під долоні,
Крізь пальці,
У кватирку,
З-за воріт.
Від цього світ не зменшиться нітрохи,
А все залежить від людських зіниць –
В широких відіб’ється вся епоха,
У звужених – збіговисько дрібниць.                 
 
2 учень
Ти яви себе людиною,
Хоч на мить себе яви,
Не безумною, а єдиною
Сонцесяйність прояви.
Є багато людей на світі
(Швидше просто їх так зовуть),
Та чи в кожній душі є квіти,
Що пустоцвіту не оминуть?
Чи назвем ми того людиною,
Що не знає: хто брат, хто сусід?
Чи назвемо істоту єдиною, Що запльовує матері слід?
Що про злагоду й добро не відає,
І не знає ціни життя,
Що забула дідів і прадідів
Й справжнє щастя на блискіт міня.
Вчитель
Вважають , що найціннішим, вічним людським скарбом є доброта.
 
3 учень
Для краси народжується квітка,
Для родин народжується рід,
Для польоту – лебідь і лебідка,
А людина для добра і щастя...
4 учень
Сказав мудрець:
„Живи, добро звершай!
Та нагород за це не вимагай.
Лише в добро і вищу правду віра
Людину відрізня від мавпи й звіра.
Хай оживає істина стара –
Людина починається з добра!”
 
Учитель
Милосердя, доброта... Ще з давньогрецьких часів благодійність була великою чеснотою. Цілком природним і закономірним вважалося допомогти знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися за беззахисного і скривдженого.
 
5 учень
Не говори про доброту,
Коли ти  нею сам не сяєш,
Коли на радощах витаєш,
Забувши про чужу біду.
Бо доброта не тільки те,
Що обіймає тепле слово,
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині.
Немає вищої святині,
 Ніж чисте сяйво доброти!
Вчитель
Доброта і милосердя – багатоликі. Потреба в них є повсякчас. Навіть тоді, коли немає біди. Навіть там, де гори спокійні й земна твердь не хитається під ногами.
Милосердя й доброта – як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині? Невже для того, щоб ви іскрити доброту із наших сердець, потрібні землетрус чи Чорнобильська трагедія?  Хіба без них не можна бути милосердними?  Хіба у звичайному плині  днів немає людей, які потребують допомоги? Важко уявити собі, що люди страждають не через голод, а чере те, що не чують украй необхідного „Добрий день!”.
 
6 учень
Кажімо більше ніжних слів
Знайомим, друзям і коханим,
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи наших почуттів.
Нехай тих слів солодкий мед
Чиюсь загоїть рану.
Чи перший біль, чи то останній –
Коли б то знати наперед!
Кажімо більше ніжних слів,
Комусь всміхаймось ненароком.
То не життя людське коротке –
Короткі в нас слова черстві.
Кажімо більше ніжних слів...
 
Вчитель
Лікування добротою потребують не тільки хворі й самотні, а й цілком благополучні і здорові люди, у яких душа черства й глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібно і тим, хто не бачить і не чує кривди й болю, несправедливості, горя. Із такими „сліпими” та „глухими” слід терпеливо говорити, будити їх життєлюбним і проникливим словом.
„Треба, щоб за дверима кожної задоволеної щасливої людини стояв хто – небудь із молотком і постійно нагадував би стуком, що є нещасні...” – так писав письменник – гуманіст А. Чехов.
 
7 учень
Не нарікай на глухість душ людських
І не гостри в злобі на них зубів...
А ти , що людям доброго зробив,
Що вимагаєш доброти від них?
Чого мовчиш, подумай і збагни,
Але уже з низької висоти,
І зваж, і переваж , а хто є ти?
І зваживши, нікого не вини,
А сам в своє більмо душі заглянь,
Чи там хоч раз добром світила рать
І променем зорилася святим?
І ти збагнеш, що до твоїх страждань
Не відгукнеться власна глухомань,
А ти шукаєш в людях доброти...
 
Вчитель
Людське життя коротке і дається воно тільки раз. А кожному потрібно старатися прожити його так, щоб не було соромно за марно прожиті роки. Ви – молоді громадяни України. І саме від вас залежатиме майбутнє, від вашої освіченості, активної життєвої позиції. І як не буде вас, розумних, досвідчених, добрих, людяних, то не буде майбутнього у нашої держави. А якщо вам буде важко, якщо на серці неспокій, якщо нема чим зайнятися, якщо те, до чого прагнете, не вдається, то можливо, потрібно шукати допомогу.
 
8 учень
Для зла й неправди
Планета замала!
Творіть добро, добро плекайте, люди!
Садіть сади, нехай для внуків буде
В плодах частинка вашого тепла
 
 
 
9 учень
Ростіть дітей,
Бо то однині – ти!
В обличчі іншім – ми, у іншій долі.
Хай не зболять їм наші з вами болі,
Хай діти будуть справжніми людьми.
 
10 учень
Творіть добро для тих хто поруч йде,
Хто ділить хліб із вами чесно – навпіл,
Єдиного навчіться – віддавати,
Не бійтеся – ніщо не пропаде,
Ніщо не піде в тлін, в траву -     
Повернеться, умножене стократно.
На те воно й добро, щоб проростати,
Тому й людське, що люди ним живуть.
І може, тому розквітають квіти,
Перед якими відступає зло.
Творіть добро! Творіть, творіть добро!
На те ми й люди, щоб добро творити!
 
11 учень
Нам би про душу хоч не забути,
Нам би хоч трохи добрішими бути!
Ми лише раз – так уже повелося, -
Живемо на цій грішній землі...
 
12 учень
Нам милосердя, Господи, подай,
До всіх страждущих і незахищених,
Ми ще від страху і злі, і сліпі,
В душах у нас ще багато що знищено.
Благослови рід людський на Добро!
Душі відкрий нам до злагоди й миру!
Щоб на Вкраїні незгод не було,
Нас сохрани! І спаси! І помилуй!
 
                 Діти виконують пісню „Нам не багато для щастя треба”
http://zemlynki-school.ucoz.ua


Джерело: http://zemlynki-school.ucoz.ua
Категорія: Виховні години та позакласні заходи | Додав: хотина (21.09.2011)
Переглядів: 4393 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
пошук на сайті
Годинник
Друзі сайту
Друзі сайту
Презентації для дітей
http://grushkivka.at.ua
Вчитель-вчителю
Я - Вихователь!
talschool-music Сервер поздоровлень, побажань та привітань МамаТато  З думкою про учня... �������-���� Вязание спицами и крючком музыка, '); Сценарии школьных мероприятий Васильківський РМК< Великовільшанська ЗОШ< поурочные, гдз, учебники
Моя кнопка
 Заступник з виховної роботи



Copyright MyCorp © 2016
Конструктор сайтів - uCoz