РУКАВИЧКА
Макет Рукавички . Входять казкарі.
1-й казкар. У маленькій рукавичці
Дуже, дуже мало місця.
Та живемо ми у ній,
В рукавичці у своїй.
2-й казкар. Не варто
Назви плутати, громадо!
Це стара народна казка.
Слухайте її, будь ласка.
Звучить музика, входить Ведмідь.
Ведмідь. Десь на стежечці у лісі
Загубив я рукавицю.
Заглядав туди й сюди —
Як її мені знайти?
Ведмідь іде шукати рукавицю. Звучить музика. З'являються мишенята.
Мишенята. —Пі-пі-пі, що тут за дірка?
Ой, яка м'якенька нірка!
Прогриземо тут віконце,
Хай до нас загляне сонце!
Казкарі. —І маленькі сірі мишки
Влаштували собі ліжка.
—І віконце, і комірку,
Схоже щоб було на нірку.
Звучить музика, вбігають зайченята.
Зайченята. Ми веселі зайченята,
Дуже любимо стрибати.
—Ой, який гарненький дім!
Чи живе хтось в домі цім?
Із рукавички визирають мишенята.
Мишенята. Нірка наша! Відійдіть!
Зайченята. Дуже просимо, пустіть!
Ми вам будемо годити,
Можем грядок насадити.
Бульбу, моркву, буряки їстимете залюбки.
Мишенята. Ну, ходіть вже, де вас діти.
Разом веселіше жити.
Зайченята заходять до рукавички.
Казкарі — На галявці день за днем
В рукавичці ми живем.
—Хоч мала вона й тісненька,
Це для нас єдиний дім.
Звучить музика. З'являються лисички.
Казкарі. По доріжці йдуть лисички,
Потомились у них ніжки.
Лисички. В рукавичку нас пустіть!
Хочемо із вами жить!
Казкарі. І руденькі дві сестрички
Теж залізли в рукавичку.
Музика. Ідуть вовки.
Вовки. Ми вовки, вовки, вовки,
Всіх хапаєм за боки.
Гей, а хто у рукавиці?
Хто вовків тут не боїться?
Звірі. Мишенята! І лисички!
Йдіть до нас. у рукавичку!
Вовки. Що ж ми будемо робити?
Звірі. Рукавичку боронити!
Це — єдина наша хата,
Страшно нам її втрачати.
Вовки. Добре, добре, не тужіть,
Будем ми вас боронить! Ідуть у рукавичку.
Казкарі. — В рукавичці стало тісно.
Вже нема де і присісти.
—Та куди ж іти звірятам,
Де новий їм дім шукати?
Звучить музика. Входить кабан.
Кабан. Хрю-хрю-хрю!
Город цвіте — Звірі, що ви там їсте?
Що у вас тут — рукавичка
Чи хатинка невеличка?
Якщо хатка, то пустіть,
Бо мені нема де жить!
Звірі. Так, кабанчику, це хата,
Та нема вже де і стати.
Кабан. Ой, пустіть хоч на поріг,
Бо уже не чую ніг!
Дуже прошу!
Звірі. Що ж робити?
Вже заходь, та й будем жити.
Казкарі—У маленькій рукавичці
Миші, зайці і лисички, —
Два вовки, кабан сидить...
Коли раптом йде Ведмідь.
Ведмідь. Загубив я рукавицю.
Ось вона лежить, дивіться!
Та у ній малі звірята!
Ого-го, як вас багато!
Казкарі. Налякалися малята,
Почали його благати.
Звірі. Не бери її від нас!
Хто хатиночку нам дасть?
Ти великий, сильний, дужий —
Поможи нам, любий друже!
Казкарі. Наш ведмедик слухав, слухав
І потилицю все чухав...
Ведмідь. От халепа! Що ж робити?
Вас не можна тут лишити...
Всім вам я збудую дім,
Вам не тісно буде в нім.
Казкарі. І звіряточка веселі
Стали жить в новій оселі.
| 
