"Мати – берегиня роду”

Виховна година

Мета. Ознайомлення з народною творчістю, кращими творами літературного мистецтва, присвяченими материнству, сім’ї".

Інтер’єр. Рушники, квіти, столи, прикрашені вишитими серветками, на чільному місці портрет жінки з немовлям. У кімнаті також плакати з висловлюванням видатних людей про матір.

Хід заходу

Вступне слово вчителя.

         Мати... Це перше слово, яка з радісною усмішкою вимовляє дитина. Мама – це те слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя. Матерів мільйони і кожна несе в собі любов. Жінки усіх рас – сестри одна одній. Вони особливо прекрасні, коли підносять дитину до грудей. Кожен скаже: "Найкраща мама – моя мама”, бо безмежна її ніжність. Хто б вона не була, де б не жила... Якби стільки доброти, скільки випромінює серце матері, випромінювалось би на всіх оточуючих, зло загинуло б. Саме їм, найріднішим, найдорожчим присвячуємо цей захід.

         1-й учень.

         Стежина до маминої хати в’ється через город. Усе тут до болю знайоме: он дбайливо висаджені кущики квасолі, а між ними поважно розплелося гарбузове гудиння, на видолинку буяє морква, сизію тугими голівками капуста, густими листочками пішли у ріст буряки, антенять стрілки кропу, тендітять покрапини маку-самосію, і немов сторожа, гордо вартують на окраїнах городу бур’яни.

         2-й учень.

         Усе довкола живе неньчиною присутністю. Ось і сапа залишена нею, одне – грабельки, певно, що тільки закінчила працю і пішла припорати хатнє господарство. Крізь причинене вікно доноситься тиха мелодія, яка, знаю, завше бентежила її чутливу душу.

         У виконанні учнів звучить пісня "Про рушник” на сл. А.Малишка.

         У цей час ведуча звертається до присутніх і називає прізвище тієї мами, яка напередодні цю пісню назвала улюбленою, а донька чи син підходить, цілує і дарує їй живі квіти.

         3-й учень.

         Колискова пісня. Скільки їх створив народний геній, цей особливий фольклорний жанр, позначений високим поетичним сприйняттям, глибиною мелодійного звучання, багатством образів! Лагідний материн наспів засівав дитячу душу любов’ю до людей, до природи, до всього живого. Під спів неньчиної пісні виростали поети і композитори, хлібороби й захисники рідної землі, філософи та мудреці...

         Звучить колискова пісня у виконанні мами.

         4-й учень.

         Вслухаюся в поетичні образи колискових і уявляю немовлятко... Дрімота-сон ходить біля вікон, заглядає у шибки, а там, на воротях, стоїть кіт у червоних чоботях...

         А над усіма образами – величний образ жінки-матері, ніжне серце якої переповнене безмежно любов’ю до дитини.

         Учениця декламує "Колискову” Лесі Українки.

         5-й учень.

         Споконвіку у народі існував звичай: колиску, що вийшла з ужитку, ніколи не викидали, а берегли доти, доки люди жили в оселі. А з якого дерева робили їх? Із клена, калини або ясена, щоб діти були дужими та співучими.

         6-й учень.

         Калина, верба, тополя, мальви... Одвічні символи, якими опредметнювалося найсвященніше, найдорожче, найсокровенніше – любов до рідної землі, до свого народу. Не було села, а в ньому хати, де б не палахкотіли під вікнами мальви – ці незрадливі обереги нашої духовної спадщини. Всім, хто вирушав у далеку дорогу, вони нагадували – там земля мила, де мати народила.

         Виконується пісня "Калина”.

         7-й учень.

         Яка мати не співала цих легких як сон пісень над колискою дорогих дітей своїх? І мовби продовження цього – уривок з листа О.Довженка до неньки: "Я дуже щасливий, мамо, що Ви в мене є десь, що Ви живі, що у Вас ще ясна пам’ять і ви співаєте з внуком "Соловушка”. Дай Вам Бог здоров’я ще поспівати довше, щоб осталась пам’ять про Вас у онуках на все життя...”.

         Звучать українські народні пісні в родинному виконанні (співають бабуся, мама, тато, діти).

         Прозвучали пісні "Ой, чий то кінь стоїть”, "На городі буркун”, "А я все дивлюся”, "Ой на горі та женці жнуть”, "Ой на горі два дубки”...

         Ведучі підходять до родин і вручають їм пам’ятні подарунки.

         8-й учень.

         Віки мужності і звитяги, віки з шаблею в боях і за плугом, віки мук на невільницьких торговцях трьох материків і віки боротьби проти татарських, турецьких та інших орд, віки надії, віки журби, віки жіночого чекання і дівочої вірності – все увібрала народна пісня.

         Звучить українська народна пісня.

         9-й учень.

         Мамо, дивлюсь у теплі неньчині очі, в яких, здається, одсвічує вся блакить рідної землі. І запитую: "А що означає "Берегиня”? "Берегиня”, любий мій синочку, - відказує вона, - це наша оселя. Усе, що в ній є, що ми нажили, що приберегли од своїх батьків та дідусів, чим збагатилася й освітилася – хатнім пожитком, дітьми, піснею, злагодою чи суперечкою, добрим словом, спогадом у цій хати – все це і є Берегиня.

         Звучить українська пісня "Смерекова хата”, яку також напередодні замовили мами. Учениця декламує вірш В.Симоненка "Матері”. А тим часом дівчатка в українському одязі підносять до столиків улюблені страви мам, які самі приготували. Вареники з сиром, картоплею, капустою, гарбузова каша, голубці, пироги, тістечка та ін.

         Лунає народний гумор, проводяться ігри "Хто швидше з’їсть вареники”, "Смішні вареники”, "Зайчик-чибирайчик”, щоб не переривалася пісня. В іграх беруть учать діти разом з батьками. Переможцям вручаються призи. Упродовж заходу прозвучали улюблені пісні всіх мам.

         Захід закінчується поезією М.Сингаївського "Мати”.