Новорічне свято для старшокласників

«Казка про царя Шахріяра та його чудову подорож»

 Голос за  кулісами (на фоні східної мелодії). Колись давно  у далекій багатій східній країні правив цар Шахріяр. Його скарби були нелічені, і тому ніщо його вже не дивувало і не цікавило.

 (Відкриваються куліси, у палаці в по­душках сидить Шахріяр, охоронці обмахують віялами з нього пилюку, І він плескає у долоні, вибігає дівчина і із фруктами, байдуже глянувши, від­мовляється. Плескає у долоні, виходить ; факір із змією. (Змію можна зробити  з панчохи, приишв їй на носок гудзикц-очі і пащу з язиком, прикріпити до голови нитку, щоб змія рухалась і прив'язати до

флейти.).

 Факір. 0 сонцеликий, незрів­нянний, ааймудріпіий з наймудріших, иайдобріший з найдобріших, ти кликав мене?

Шахріяр. Моя найвеличніща величність бажає свята, дива, розваги. Розваж мене!

Факір. Зараз, о найсправедливіший з найсправедливіших, ми з Манею спробуємо тебе роз­важити!

(Музика з мультфільму «Ну, постри­вай», флейта, під неї з мішка повільно виповзає вгору Маня, факір грає на флейті. Цар нудиться.)

Шахріяр. Відрубайте йому го­лову, і Мані теж. (Плескає в доло­ні, факіра витягають охоронці.) Бажаю насолоди для душі, тан­цівниць сюди. (Виконується схід­ний танок.) Ідіть звідси. Погука­ти до мене мою Шехерезаду.

(Охоронець вклоняється, приходить Шехерезада.)

Шахріяр. О моя прекрасна Шехерезадо, розваж мене своєю казкою.

Шехерезада. О мій сонцели­кий, могутніший від усіх, найсправедливіший і наймудріший, я розвію твій сум.

Шахріяр. Ніщо вже не ди­вує мене у моєму шахстві, сумує душа моя, сумно мені, сумно. Шехерезада. О найпрекрасніший, у багатьох країнах світу люди з нетерпінням чекають свя­та, бо знають, що буде радісно, будуть ігри, розваги, подарунки, несподіванки.

Шахріяр. О, Шехерезада, скільки свят у моєму шахстві, але жодне мене не радує, якого ж це свята можна так чекати?

Шехерезада. О мій повелите­лю, на далекій Півночі, у снігах і льодовиках живе старий, але ве­селий і кумедний чарівник — Дід Мороз. Він править снігами, хур­товинами, морозами, вітрами, він витончений художник, бо вміє малювати шедеври на склі, а ще один раз на рік він вибирається зі свого кришталевого палацу і з'яв­ляється у кожній оселі з пода­рунками. А свято це називається Новий рік. Люди прикрашають свої оселі, готують смачні страви, влаштовують маскаради, наря­джають ялинки.

Шахріяр. О, Шехерезадо, яке ж у цьому диво? Все таке у мене є, це вже набридло моїй велич­ності!

Шехерезада. О найнетерплячіший, почекай! Все диво у то­му, що у Діда Мороза є онучка, якої не знайти більше ніде під Сонцем.

Ш а х р і я р. О, Шехерезадо, в мо­єму гаремі зібрані красуні з усьо­го світу, що особливого в цій онучці?

Шехерезада. О найврівноваженіший, найспокійніший мій повелителю, красу Снігуроньки можна порівняти лише з подихом свіжого вітру, оазисом кохання, очі — з блакиттю неба, вуста — з пелюстками троянди, а стан — з найстрункішою пальмою!

Шахріяр. Та в моєму гаремі така кожна друга!

Шехерезада. 0 мій спокійний удаве, такої, як Снігуронька, дру­гої немає, бо вона з найбілішого і найчистішого снігу!

Шахріяр (плескає у долоні). Наказую: негайно подати Снігу­роньку до палацу! Півшахства за красуню.

Шехерезада. О, мій найнетерплячіший, навіть за все шах-ство неможливо її сюди доста­вити, тому що в той же момент вона перетвориться на прозору воду і зникне.

Шахріяр. Моя величність знає,

що робити! Подати сюди чарівну

лампу!

(Тре лампу, з'являється Джин.)

Джин. Слухаюсь і підкоряюся!

Шахріяр. Моя величність ба­жає негайно перенестися на Пів­ніч і побачити Снігуроньку.

Д ж и н. О, найвигадливіший, найвибагливіший мій повелителю, нещодавно, якщо твоя величність пам'ятає, ти мав необережність сісти на мою лампу і вона дещо прим'ялась під твоєю царською вагою. Я не впевнений, що ви­конаю твоє бажання точно і за наслідки не відповідаю.

 Шахріяр. Хочу, бажаю і не­гайно.

Джин. О харі-крішна, крішна-рама, здається, що помру я рано.

(Лунає космічна музика, світлові ефек­ти, темрява, коли світло вмикається, на сцені декорація Стародавньої Греції. Нарцис дивиться у струмок, музика шуму води.)

Нарцис. О, хто страждав так жорстоко (звертається до свого зображення у воді). Нас роз'єд­нують не гори, не моря, а лише смужка води, а все ж не можемо бути із тобою разом. Благаю, ви­йди з води. О горе, чи не покохав я самого себе? (Музика, влітає цар, на шиї лампа.)

Шахріяр. Як я довго летів, а ось і ти. Снігуронько! (Звертається до Нарциса.)

Нарцис. Ти що, смертний, з не­ба звалився? Хіба не бачиш, що я син бога Кафіса та німфи Лавріони — прекрасний Нарцис?

Ш а х р і я р. Та як ти смієш, я на­місник Аллаха на Землі, цар Шахріяр.

Нарцис. Аллах? Серед наших олімпійських богів такого немає! Як смієш ти порушувати мою самотність?

Шахріяр. Здається, я зовсім не туди потрапив!

Нарцис. Куди ти збирався по­трапити?

Шахріяр. Я летів на свято Но­вого року на Північ, щоб зустріти-

ся там із Снігуронькою, та дізна­тися, як там святкують це зимове свято. А куди потрапив?

Нарцис. Потрапив до Греції, Новий рік ми теж святкуємо, але у березні, і немає у нас ніякої Снігуроньки. Шахріяр. А що є?

Н а р ц и с. Є звичай обдаровувати на Новий рік один одного пода­рунками, а оскільки ти намісник Аллаха, то я великодушно зроблю подарунок і тобі. Можеш вибрати будь-яку з моїх німф. (Танок Сиртакі.)

Шахріяр. Дякую, у мене таких німф повний гарем, але я із задо­воленням візьму одну. (Вибирає.) А тобі, прекрасний Нарцисе, до­зволь подарувати чудове венеці­анське дзеркало, щоб ти міг насо­лоджуватися своєю вродою.

(Нарцис любується дзеркалом, цар тре лампу, лунає музика перельоту, з-за куліси вилітає Джин.)

Джин (тремтить усім тілом). Слухаю і підкоряюся.

Ш а х р і я р. Ти що ж це, знущаєш­ся з моєї величності, ти куди ме­не заніс? Я хотів до Снігуроньки на Північ, а ти, старий бовдур, кинув мене до якогось самозако­ханого Нарциса!

Джин. О, крішна-рама, харі-крішна, жити залишилося тріш­ки! О мій милосердний повелите­лю, нагадую тобі, що твоя пишна величність пом'яла лампу, я не винен. (Шахріяр заносить меч над головою Джина.) Але вже якщо твоя величність так хоче, то можна ще раз попробувати.

Шахріяр. Бажаю і негайно! А подарунок віднеси у палац!

(Музика перельоту, світлові ефекти, гаситься світло.)

(Світло вмикається, на сцені — Клеопатра в оточенні танцівниць-кішок фарбується перед дзеркалом, влітає цар, кішки в різні боки.)

Шахріяр. О, шайтан з твоїм Джином і з його гелікоптером, такі перельоти, але мета досягну­та — ось вона, моя Снігуронька! (Обіймає, підійшовши ззаду, кішки шиплять на нього.)

Клеопатра. Як ти смієш, від­пусти негайно! Варта, швидко сюди!

Шахріяр. О найпрекрасніша, місяцелика Снігуронька, я по­кинув все, шукав тебе по країнах і тисячоліттях, не треба кликати варту!

Клеопатра. Яка Снігуронька? Я — цариця Єгипту Клеопатра, як смів ти заговорити до богині?

Шахріяр. Єгипет? Клеопатра? О Аллах, клятий Джин і його лампа, повернуся додому, зроблю йому секір башка! Заспокойся, царице, я — цар Шахріяр і роз­шукую Снігуроньку, а тебе не скривджу нічим. Клеопатра. Снігуронька? Хто вона така?

Шахріяр. Розповіла мені моя Шехерезада чудову казку про те, як люди Європи святкують Новий рік, а найпрекраснішим дивом цьо­го свята є Снігуронька. Я закохався в неї з першої розповіді й вирішив познайомитися, але клятий Джин затаскав мене шайтан знає куди!

Клеопатра. Новий рік? Снігу­ронька? Ми теж святкуємо, але в Єгипті найвизначніша окраса це — я, Клеопатра. Що у твоїй Снігуроньці особливого?

Ш а х р і я р. Це те, що вона з чи­стого снігу. (Сміх Клеопатри.)

Клеопатра. Ну, розвеселив ти мене, цар Шахріяр, то вона ж зра­зу розтане, як сюди потрапить. Замість Снігуроньки я дарую тобі білу пухнасту кішку — священну тварину мого народу.

(Виконується танок кішок, під Сем Браун.)

Клеопатра. Вибирай! Шахріяр. Дякую тобі за пода­рунок, дозволь піднести і тобі мій скромний дар — ось цю каблучку із діамантом.

(Клеопатра милується, зникає за кулі­сами, Шахріяр тре лампу.)

Джин. Слухаю і підкоряюся, мій повелителю.

(Цар наступає на Джина, той молиться, прощаючись із життям.)

 Ш а х р і я р. 0 сили небесні, о Ал­лах, знову ти, проклятий шайтан, затаскав мене хто зна куди. Я зі­тру тебе на порох. (Кидає Джину лампу, той трясе її, підстукує.)

Джин. Будь проклятий той день, коли я потрапив до цього горшка, загину безславно. О, повелителю, давай спробуємо ще раз.

Шахріяр. Бажаю і негайно, віднеси мій подарунок до палацу, а мене до Снігуроньки, шайтан би тебе побрав. (Переліт.)

 (Запалюється Новорічна ялинка, з-під неї викочується Шах­ріяр.)

Музика перенесення, музика «С Новим годом» (гурт «Дискотека Аварія»), хо­реографічний колектив танцює під неї. Дід Мороз з'являється із рюкзаком за плечима, танцює.)

Шахріяр.О, нарешті, здається, я туди потрапив

 (До нього підходить Дід Мороз.)

Дід Мороз. О, який чудовий костюмчик, це тобі мама пошила, синочку? Мабуть, у конкурсі ко­стюмів ти посядеш перше місце.

Шахріяр. Та як ти смієш, ста­рий дурню, звертатися до мене без дозволу? Я — цар Шахріяр! Дід Мороз. А ти ще й артист неабиякий. А я не дурень, а — Дід Мороз!

Шахріяр. Нарешті, слава Ал­лаху, а де ж Снігуронька? Дід  Мороз. А знайди! Шахріяр (до дівчат на сцені). Ти? Ти? Ти?

Дід Мороз (сміється). Зупини­ся, Снігуроньку треба покликати, вона у мене дуже прохана!

Шахріяр (кричить). Снігу­ронька!

Дід Мороз. Треба, щоб всі діти покликали.

(Всі кличуть, музика гурту «Дискотека Аварія» про Снігурку, танцюючи. Сні­гурка виходить, Шахріяр кидається до неї, танцюють разом.)

Снігуронька. Ох, який га­рячий мужчина, я тану, тану, тану.

Шахріяр. О, не розтавай, моя зіронько, я пролетів через країни і століття, покинув палац, гарем, багатства, скарби, щоб лишень подивитись на тебе. Невже наша зустріч буде такою короткою?

Снігуронька. Чому ж? Зали­шайся з нами і зустрінемо разом Новий рік, потанцюємо, пограє­мо, повеселимося!

(Свято продовжується, Дід Мороз і Шах­ріяр проводять конкурси.)