Запобігання злочинності серед неповнолітніх 
Людина не народжується злочинцем, а стає ним через певні життєві обставини. Часто діти і підлітки думають, що за скоєний ними злочин ні¬якої відповідальності не буде, бо вони ще неповнолітні. Проте гуманне ставлення до дітей у суспільстві аж ніяк не означає, що треба потурати їм у всьому. Навпаки, слід перевиховувати. Адже багато дорослих злочинців починали свою «кар'єру» ще в підлітковому віці. 
Постійно зростає кількість молодих людей, які не вчаться й не працюють, що призводить до зростання числа молоді, чия поведінка виходить за межі моральних і правових норм. Усе виразніше проявляється омолодження злочинності: дедалі зростає частка правопорушників, які не досягли 16 років. 
Неблагополучне побутове оточення, важке матеріальне становище сі-мей, не контрольованість з боку дорослих, педагогічна непідготовленість батьків до виховання, професійна непридатність педагогів як вихователів, байдужість до дітей - усе це сприяє активізації кримінальної ситуації. Діти вимушені йти на вулицю, вступати в неформальні об'єднання, переважно негативного спрямування, злочинні групи, зокрема групи вимагачів, що набувають усе більшого поширення в навчальних закладах. 
Найпоширенішими злочинами серед учнівської молоді є крадіжки особистого, державного або колективного майна, транспортних засобів. Звертає на себе увагу той факт, що кількість крадіжок особистого майна більш як у півтора раза перевищує кількість державного чи колективного. Певною мі¬рою це можна пояснити тим, що вкрасти особисте майно громадян легше, ніж державне чи колективне, бо для його захисту значно рідше застосовують охоронні засоби й доступ до матеріальних цінностей більш вільний. 
До групи насильницьких злочинів слід віднести хуліганство. Бажання самоствердитися штовхає декотрих молодих людей до конфліктних ситуа¬цій, скоєння зовні безпричинних, а іноді незрозумілих злочинних проявів: побити людей, з якими не порозумілися, випадкових перехожих. Під час вивчення кримінальних справ молодих людей, притягнених до відповіда¬льності за хуліганство, доводилося зустрічати такі формулювання, як «без¬причинно вдарив», «безпричинно завдав ножового удару». Проте, зважив¬ши на психологію молодих злочинців, все ж можна знайти причину «безпричинності», а саме бажання довести свою «силу», «сміливість» тощо. Останнє нерідко знаходить свій вияв у примушуванні ровесників чи моло-дших за віком неповнолітніх виконувати принизливі доручення, відвертому глумленні над ними. Особливо насторожує те, що для значної частини під-літків конфлікти є бажаною ситуацією. 
Особливо небезпечним злочином проти особи є зґвалтування. Певною мірою це пов'язано з особливостями біологічного розвитку. Через брак статевого виховання в школах і родинах сексуальні знання молодь нерідко здобуває з порнографічних відеофільмів, журналів, цинічних розповідей «досвідчених» ровесників чи старших осіб. У юнаків виробляється зневаж-ливе ставлення до жінок за підкресленої агресивності й грубості, форму¬ється переконання, що чоловік завжди має бути сексуально активним, а статевий зв'язок обов'язково повинен супроводжуватися насиллям. Непра¬вильні уявлення про статеві зносини почасти призводять до патології в поведінці, спалахів сексуальної агресивності. Причому їх вияв зазвичай має груповий характер. 
У певних випадках злочинній поведінці молодих людей сприяє пасивність потерпілого, наприклад, коли він перебуває в стані сильного алкоголь¬ного сп'яніння або відмовився від опору через почуття страху. Саме з цієї причини доступними об'єктами для досягнення злочинних задумів є діти. 
Переважну більшість злочинів скоєно в групах. Суспільна небезпеч-ність цих груп пояснюється тим, що в них активну роль відіграють дорослі, які вже встигли побувати в місцях позбавлення волі й мають достатній злочинний досвід. 
Злочинність молоді щороку зростає на 15-20%. І не останнє місце в ній належить молодим людям, що вживають наркотики і алкоголь. 
Дуже складні креміногенні наслідки може мати втягнення молоді в групові злочинні акти із застосуванням зброї. Відсоток таких збройних нападів поки що незначний. Але з часом за певної тенденції до зростання наслідки можуть бути дуже серйозними. 
Особливого загострення набуває проблема учнівської бездоглядності та безпритульності. Вдаючись до бродяжництва й жебрацтва, учні юнаць-кого віку нерідко скоюють крадіжки самі, або їх залучають до криміналь¬них груп дорослі. 
Аналіз причин зростання юнацької злочинності свідчить, що послаб-лення виховної ролі сім'ї, кризовий стан освіти, занепад культури за втрати суспільних цінностей призводять до різкого зменшення, а то й утрати зацікавленості до знань і праці, зростання невпевненості в собі, в завтрашньому дні, виникнення почуття роздратування й агресивності. 
Звертаючи основну увагу на виховання в молоді поваги до закону, почуття непримиренності до зла й насильства, важливо перейти від адміністративно-правового впливу до надання учнівській молоді педагогічної допомоги. 
Знання неповнолітніми певних законів, норм поведінки, своїх обов'язків перед суспільством, усвідомлення ними шкоди, відповідальності й вироблення у них правової свідомості зобов'язує поводитись у певних рамках, утримує від порушень правил поведінки. 
Література: 
1. Ковальчук Ю. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх // Право України. - 2003. - №6. 
2. Пономаренко Г.О. Запобігання правопорушенням і злочинам серед учнівської молоді // Педагогіка і психологія. - 1997. - №4. 
3. Токарева A.M. Правове виховання шкільної молоді // Відродження. -1998.-№6.