Що таке Форум-театр?

Форум-театр - методика інтерактивної роботи серед різних шарів суспільства, направлена на вирішення соціальних проблем.

Суть методики форуму-театру – це пошук в рамках запропонованого спектаклю разом з учасниками і учасницями шляхівг вирішення проблеми або виходу із складної життєвої ситуації.

Ведучий/ведуча форуму-театру перед початком спектаклю знайомить учасників-глядачів з проблемою, яку освітлюватиме спектакль. Після спектаклю ведучий/ведуча шляхом інтерактивного опиту аудиторії з'ясовує рівень усвідомлення групою учасників-глядачів проблеми і її наслідків для всього суспільства і для конкретної людини. При необхідності вичленяє декілька проблем, промовляючи їх. З'ясовується, хто саме страждає від пригноблення в змальованій ситуації, а хто свідомо чи ні стає таким, що пригноблює. Глядачам пропонується ще раз поглянути спектакль і, якщо у них виникає корисна пропозиція, припинити дію.

Можливі дороги поліпшення ситуації пропонують самі глядачі – учасники і учасниці форуму-театру. В мить, коли при повторному програванні спектаклю з'являється шанс поліпшити ситуацію і у учасників і учасниць є ідея, як саме це зробити, він або вона говорить "Стоп!”, виходить на сцену, змінює протагоніста (персонажа, пострадавшего від пригноблення) і показує, як, на его/єє думку, слід поводитися і що говорити для зміни ситуації на кращий

Ведучого/ведучу форуму-театру ми називаємо джокером.

Ця методика використовує придбаний нами досвід тренінгів і інтерактивного театру. Об'єднуючи техніку надання інформації і навиків через тренінги і вплив на підсвідомість через відчуття, що викликаються створеними в інтерактивному театрі художніми образами, форум-театр впливає на емоційний інтелект людини, формуючи творчий підхід до позитивного вирішення проблеми.

Форум-театр – методика, ще мало поширена в Україні, хоча вона давно і ефективно використовується в половині країн світу як засіб зробити суспільство щасливішим; як спосіб відкриття самого себе і інших, визначення і висловлювання наших бажань; як засіб зміни обставин, які заподіюють нещастя і біль, і засіб посилення того, що приносить світ. Форум-театр є мовою, яка допомагає зрозуміти і розвинути емоційні сфери свідомості (емоційний розум) і виробити креативний підхід до позитивного вирішення проблем (дивитеся "Коментарі”).

Існує Декларація принципів форуму-театру. Ця Декларація, прийнята організацією "Міжнародний театр пригноблюваних”, вважає основною метою Театру пригноблюваних – зробити суспільство гуманнішим і людянішим. Театр пригноблюваних є потужним і гнучким комунікативним інструментом. Він визначається як система вправ, ігор і методів, які грунтуються на "сутнісному театрі”, щоб допомогти чоловікам і жінкам розвинути в собі основоположний початок – те, що властиво ним як людським істотам: театр (дивитеся "Коментарі”).

Головною темою спектаклів форуму-театру є ситуація пригноблення і насильства в його всіляких проявах, тому і сам театр так і називається – "Театр пригноблюваних”.

Головна мета форуму-театру – надання інформації і отримання навиків дозволу існуючої проблеми певною людиною з використанням досвіду інших людей і з підключенням можливостей власного емоційного інтелекту.

Темами спектаклів форуму-театру можуть бути самі різні проблеми суспільства: відношення між членами сім'ї, співробітниками, представниками різних націй, культур, релігій, проблеми ВІЧ-інфікованіх, людей з обмеженими можливостями, питання, що стосуються здорового способу життя, наркоманії, алкоголізму, торгівлі людьми і тому подібне.

Таким чином, сценічний спектакль пропонує для розгляду соціальну проблему, а кожен персонаж виконує певну соціальну роль. Головний герой – жертва ситуації, інші персонажі – його оточення: сім'я, школа, члени суспільства. Можлива участь лікарки, міліціонера, психолога, вчителя. Кількість персонажів обумовлена сценарієм і іншими обставинами.

Під час участі у форумі-театрі глядачі мають можливість не лише ознайомитися з важкою ситуацією, як в інтерактивному театрі, або отримати інформацію, як під час тренінгу, а і РОЗРОБИТИ АЛГОРИТМ, СТВОРИТИ МОДЕЛЬ успішної поведінки в складній, на перший погляд, безвихідною, ситуації.

Виконавці головних ролей при взаємодії з глядачами повинні дотримуватися особливостей характеру своїх персонажів, але також повинні враховувати і адекватно реагувати на вплив (або реакцію) глядача.

Кожен спектакль форуму-театру унікальний, оскільки в нім беруть участь не лише актори, але і глядачі. В ході спектаклю актори розігрують добре знайому глядачам проблемну ситуацію з реального життя, а глядачі протягом декількох годинників "проживають” цю ситуацію, пропускаючи її крізь себе, представляючи себе на місці головного героя і прагнучи направити розвиток подій до кращого.

Виконуючи роль замість актора, глядач глибше занурюється в емоційні переживання головного персонажа, відчуваючи результати свого втручання. Спроба власної участі може привести глядача до іншого погляду на проблему, і вірогідна можливість знаходження іншого виходу із складної ситуації.

Аудиторія залучена в процес співпереживання, драма, розіграна акторами, стає драмою глядачів.

Глядачі, спостерігаючи за подіями, що розвертаються на сцені, взнаючи ситуацію, мають можливість оцінити поведінку людини з боку і висловити своє бачення того, як можна ізмененіть поведінка головного героя, щоб змінити хід подій на кращий. Таких способів поліпшення ситуації може бути багато, адже в кожного з глядачів – свій власний досвід вирішення проблеми, і він готовий поділитися цим досвідом з іншими.

Однією з особливостей форуму-театру є відсутність рекомендацій глядачам, як необхідно поводитися, адже кожна людина робить свій вибір сам, і ніхто не може йому сказати, як треба поступати в конкретній ситуації. В ході постановки кожна людина може припинити хід спектаклю, щоб власним прикладом показати, як, на його думку, протагоніст міг би виправити ситуацію.

Техніка форуму-театру може бути застосована в різних ситуаціях з різною метою: або допомогти одній конкретній людині – ВІЧ-інфікованому, людині з обмеженими можливостями, наркоманові, або змінити погляд суспільства на проблему, поведінку членів суспільства по відношенню до пригноблюваної людини, або вплинути (лобіювання інтересів певних членів суспільства) на органи влади з метою удосконалення законодавства і ухвалення конкретних необхідних рішень на місцевому рівні.

Форум-театр застосовний в роботі з групами впливових осіб – людей, які в своїй повсякденній роботі з пригноблюваними повинні допомагати їм у вирішенні проблем. Це працівники сфери освіти, правоохоронних органів, медики, соціальні працівники, держслужбовці.

Техніка форуму-театру полягає в творчості, але існують певні принципи, закладені ще засновником форуму-театру Аугусто Боалем, які необхідно дотримувати.

Принципи форуму-театру Аугусто Боаля
Ясність у викладі сюжету. 
Чітко виражений протагоніст. 
У ЦЕ повинно віритися. 
ЦЕ повинно мати можливість змінюватися. 
У ідеалі, чіткі місця для втручання.
Форум-театр це театр пригноблюваних, а не депресивних.

Форум-театр – не терапія, але може надавати терапевтичну дію.
У ідеалі, спектакль форуму-театру повинен викликати емоційну реакцію і ініціювати дискусію відносно доріг дозволу ситуації.

Історія форуму-театру

Засновником форуму-театру є бразилець Аугусто Боаль. Він створив перший вуличний "Театр пригноблюваних”.

В'язень, який пройшов через тортури за опозицію диктаторству в Бразилії, Боаль добре розумів дві речі: пригноблювані страждають від соціального, економічного, психологічного насильства і допомогти їм, в першу чергу, можна через зміну їх власної поведінки і їх власного відношення до проблеми.

Суть форуму-театру – спільний з глядачами спектаклю пошук вирішення проблеми і виходу із складної життєвої ситуації. В ході спектаклю глядачі взнають добре відому їм життєву ситуацію, яка приводить людину до стану пригноблення. Сценарій спектаклю і сам спектакль можуть бути підготовлені заздалегідь трупою театру, а можуть готуватися і програватися самими учасниками і учасницями в ході практичного тренінгу, залежно від бажаного результату.

Акторська підготовка учасників/учасниць не обов'язкова, але бажано провести підготовчі вправи і ознайомити присутніх з деякою технікою в тих випадках, коли постановка здійснюється учасниками і учасницями тренінгового заходу, у тому числі потерпілими від насильства, жертвами торгівлі людьми і ін.

Аугусто Боаль розділяв техніку і вправи на категорії.

Техніка:

·  - зображення людського тіла;

·  - зображення об'єкту – пам'ять відчуттів;

·  - створення епізоду "минуле – майбутнє”.

Вправи і ігри:

·  - тренування тактильних відчуттів;

·  - тренування слухових аналізаторів;

·  - тренування зорових аналізаторів;

·  - тренування декількох аналізаторів разом;

·  - власне постановка спектаклю.

Аугусто Боаль писав:

"Театр не має нічого спільного з приміщенням або якими-небудь іншими фізичними спорудами. Театр або театральність – це здатність, це людська властивість, що дає людині можливість спостерігати за собою у дії, в діяльності. Придбане таким чином самопізнання дозволяє людині стати суб'єктом (тим, хто спостерігає) іншого суб'єкта (того, хто грає роль). Це дає можливість людині представити різні можливості своїх дій і вивчити альтернативи. Людина може споглядати себе у момент бачення і у момент дії, у момент відчуття і у момент мислення. Відчути себе тим, хто чує, і подумати про себе том, хто мислить”.

Цільові групи форуму-театру

"Це театр – мистецтво споглядання самі себе”.

Аугусто Боаль

Цільові групи, з якими працює форум-театр, включають:

·  - саме пригноблюваних осіб, які попали в складну ситуацію і страждають від різних форм насильства або власної залежності, – ВІЧ-інфіковані, наркомани, жертви торгівлі людьми або сексуальною експлуатаци;

·  - звичайних членів суспільства, які можуть виявитися в складних життєвих ситуаціях через необізнаність і в яких не вистачає інформації або власного досвіду для запобігання виникненню проблеми, – підлітки з проблемних сімей, вихованці дитячих будинків, увязнені колоній;

·  - не менш важливою є робота з впливовими особами, які повинні поліпшити ситуацію в суспільстві шляхом проведення превентивних заходів і надання допомоги людям, страждаючим від пригноблення, – соціальні працівники, медики, правоохранітелі, члени неурядових організацій.

Форум-театр личить для будь-якої особи або групи осіб, які могли б ідентифікувати себе із страждаючими від пригноблення.

Цілі, завдання і техніка форуму-театру визначаються залежно від цільової групи учасників заходу.

Цілі і завдання форуму-театру

У ідеалі, ця техніка може бути використана як превентивний засіб – запобігання попаданню людини в проблемні ситуації і моделювання можливих доріг виходу з ситуації, в якій виявилася пригноблювана людина ? через надання йому інформації і отримання навиків вирішення проблеми конкретної людини з використанням досвіду інших людей і з підключенням можливостей власного емоційного інтелекту.

Цілі форуму-театру пригноблюваних викладені в Декларації принципів організації "Міжнародний театр пригноблюваних” (дивитеся "Коментарі”).

Завдання форуму-театру залежать від цільової групи учасників, з якою ми працюємо в даний момент. Залежно від завдання, поставленого перед конкретним заходом, обирається техніка проведення форуму-театру.

Працюючи з групою пригноблюваних людей, ми ставимо за мету допомогти пригноблюваній людині знайти вихід з важкого положення, побачити нові дороги вирішення проблеми. Це ? робота в дитячих будинках, організаціях інвалідів, кризисних центрах з жертвами насильства. Кожна пригноблювана людина має свій визначений, хай і обмежений, досвід; спілкуючись з такими ж як він сам, але що мають інший досвід виходу з важкої ситуації, він отримує досвід інших людей.Спілкування проходіт в невимушеній обстановці, ніхто нікому не нав'язує своєї думки, ніхто не змушує поступати саме так, і тому ця інформація не викликає внутрішнього протесту і сприймається органічно. Робота з пригноблюваною людиною проводиться таким чином, що ми змінюємо на сцені лінію поведінки лише пригноблюваної людини – головного героя.

Якщо ми працюємо з групою звичайних членів суспільства з метою запобігання негативним проявам в суспільстві – насильства, наркоманії, торгівлі людьми і тому подібне, – слід діяти за тим же принципом: саме головний герой – людина, яка позначена як страждаючий від пригноблення, – є тим, кого замінюють, для кого виробляються ці стратегії і пропозиції в ході форуму. Бо ідея форуму-театру грунтується на істині, що незалежно від того, ким ми є і яку роль виконуємо в суспільстві, ми завжди можемо змінити лише себе.

Інколи в ході спектаклю виникає потреба введення нового персонажа – подруги, працівника громадської організації, медика, представника правоохоронних органів, за допомогою яких ми покращуємо ситуацію довкола пригноблюваної людини (дивитеся сценарій на тему торгівлі людьми – звернення в кризисний центр). Це робиться лише за бажанням глядачів, а не як «легке вирішення» проблеми – введення нових персонажів може як поліпшити, так і посилити хід справи, і для глядачів це також є частиною "учбового процесу”.

Метою проведення форуму-театру для осіб, які можуть впливати на ситуацію в суспільстві, – держслужбовців, правоохранітелей, медиків, працівників сфери освіти, – є спільний пошук найбільш дієвих доріг запобігання негативним явищам в суспільстві і надання різноплановій допомозі пригноблюваним. Існує багато варіантів виходу пригноблюваного із складної ситуації, і який з них буде найбільш вдалим, можна визначити, лише об'єднавши зусилля фахівців різного профілю, адже сама пригноблювана людина не володіє всією професійною медичною, правовою, психологічною інформацією, яку мають фахівці.

Законодавчий театр як різновид Театру пригноблюваних, тісно пов'язаного з форумом-театром, набирає чинності в сценаріях, коли глядачі спектаклю усвідомлюють, що будь-які спроби виправити ситуацію не мають шансу на позитивне вирішення проблеми без зміни законодавства і дій політиків.

В Україні законодавчий театр може бути інструментом "напрацювання” навиків лобіювання інтересів пригноблюваних членів суспільства перед органами державної і місцевої влади.

Як і в кожному розвиненому суспільстві, законодавчий форум-театр, для участі в якому запрошуються представники виконавчої і законодавчої влади, допомагає їм зрозуміти наслідки законодавчих рішень і проникнутися бажанням змінити існуючу ситуацію.