Що таке девіантна поведінка - Превентивна робота - Заступник з виховної роботи
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
 
Меню сайту
Наше опитування
Відвідувач сайту - хто Ви?
Всього відповідей: 9496
Статистика

Онлайн всього: 5
Гостей: 5
Користувачів: 0


Сьогодні нас відвідали:

Головна » Статті » Превентивна робота

Що таке девіантна поведінка

ЩО ТАКЕ ДЕВІАНТНА ПОВЕДІНКА ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ: ПРОБЛЕМИ Й ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ

Під девіантною поведінкою (лат. deviatіo – відхилення) розуміють систему вчинків чи окремі вчинки, які суперечать прийнятим у суспільстві нормам і виявляються у вигляді незбалансованих психічних процесів, неадаптованості, порушенні процесів самоактуалізації та ухиленні від морального й етичного контролю особистості над власною поведінкою Як зазначено, серед українських та закордонних дослідників немає єдиного погляду на термін "девіантна поведінка”. Одні вважають, що йдеться про всі відхилення від схвалюваних суспільством соціальних норм, другі пропонують охоплювати цим поняттям тільки порушення правових норм, треті – різні види соціальної патології (алкоголізм, наркотизм, убивства). Зважаючи на це, в науковому обігу, крім "девіантна поведінка особистості”, вживають й інші терміни, зокрема, аморальна поведінка, протиправна поведінка, поведінка хворої людини та ін. Дітей, за якими спостерігають певні прояви девіації, у практиці соціально-педагогічної діяльності характеризують як "важковиховуваних”,"педагогічно занедбаних”, непристосованих до школи, фрустрованих,"незручних”, "важких”, "безнаглядних”, "дискомфортних” тощо. До порушень поведінки й виникнення шкідливих звичок у дітей і підлітківможуть призвести несприятливі мікросоціальні, соціально-психологічні й індивідуально-біологічні чинники (особливо в періоди вікових криз). Здебільшого девіації виявляються саме у підлітковому віці. Першопричиною, яка призводить до відхилень у поведінці, є ігнорування особливостей цього вікового періоду, недооцінка дорослими глибоких вікових суперечностей у розвитку підлітка. Порушення взаємин учня з класом, ізолювання його в колективі, неприйняття вчителем, труднощі у навчальному навантаженні, спілкуванні, самовизначенні, – все це спонукає дитину шукати іншої спільноти однолітків, чи старших за віком школярів, у якій би зникало емоційне напруження, знову з’явилась можливість самоствердитися й самореалізовуватися як особистість. Занепокоєння викликає той факт, що те (інше) середовище не завжди матиме адекватну соціальну спрямованість. Водночас, девіації у поведінці школярів зумовлені не лише віковими особливостями. Значне місце відводиться сім’ї, як основному осередку формування особистості. Досвід, який дитина набуває у сім’ї, визначатиме її індивідуальну поведінку. Якщо дитина у родині має можливість спостерігати й перебувати в середовищі емоційно позитивних зв’язків, то асоціальні впливи інших середовищ не матимуть на неї деформуючих впливів. А у сім’ях, де немає гармонійності у стосунках, впливи асоціальних елементів на розвиток дитини будуть значимими. Соціально-економічні зміни в Україні призвели до того, що сім’я, як важливий соціальний інститут, не в змозі реалізувати належною мірою свої можливості життєзабезпечення та виховання дітей, їх оздоровлення і лікування, здобуття освіти і спеціальності, духовного і культурного розвитку. У психолого-педагогічній літературі дедалі частіше трапляються поняття проблемної сім’ї щодо становища дітей. Під ним розуміють родини, котрі з огляду на різні причини повністю або частково втратили свої виховні можливості, у результаті чого в них склалися несприятливі умови для виховання дитини . Категорія проблемних сімей стала суспільним явищем. Як наслідок, за різними даними , в Україні налічується від 40 до 50 тис. дітей, котрі тимчасово або епізодично змушені жити на вулиці. Як зазначають науковці, недоліками сімейного виховання зумовлено 60–80% випадків протиправної поведінки неповнолітніх та молоді. Більша частина дітей, що вчинили злочини, виросли у проблемних сім’ях, кожний третій підліток-правопорушник має неповну сім’ю, у 10% підлітків, які вчинили злочин, родичі були позбавлені волі. З року в рік збільшується кількість дітей, які відібрані у батьків внаслідок соціальної неспроможності сім’ї. Ще однією з причин дитячих девіацій нашого часу можемо назвати і виїзд батьків за кордон на роботу. Як засвідчують наведені статистичні дані, зростає дитяча бездоглядність, злочинність, алкоголізм, наркоманія, проституція та соціальне сирітство. З огляду на це важливого значення набуває профілактична та корекційна робота соціально-психологічної служби загальноосвітньої школи; соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді; неприбуткових організацій, які здійснюють соціально-педагогічну діяльність. З метою соціально-правового захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, та застосування ефективних форм їхньої соціальної підтримки Кабінет Міністрів України затвердив Державну програму подолання дитячої безпритульності і бездоглядності на 2006–2010 роки. Головні завдання програми: • розробка та впровадження ефективних форм роботи з профілактики дитячої безпритульності й бездоглядності, виявлення на ранніх стадіях сімей, які неспроможні або не бажають виконувати виховні функції, та забезпечення захисту прав дітей, які виховуються в таких сім’ях; • застосування ефективних форм соціальної підтримки дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах; • створення єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з наступним впровадженням системи їх обліку; • запровадження ефективних форм і методів роботи з дітьми, які перебувають у закладах соціального захисту; • завершення роботи з формування мережі закладів соціального захисту дітей та удосконалення їхньої діяльності; • забезпечення підготовки та перепідготовки фахівців закладів соціального захисту дітей. Як варіант вирішення проблеми є пропагування й залучення молоді до фізичного виховання й спорту, до участі в гуртках, різних виховних заходах, екскурсіях та походах по рідному краю. Водночас педагогічні працівники і психологічна служба школи повинні тісно співпрацювати із родинами, де знаходяться діти, поведінка яких підлягає корекції (відвідувати таких учнів вдома, проводити бесіди з батьками, надавати консультації у вихованні „важких підлітків”, залучати батьків і учнів до участі у позакласних заходах ). Отже, девіації у поведінці дітей та підлітків є результатом складної взаємодії соціальних й біологічних чинників. Зміни, які відбуваються із девіантною особою на різних рівнях, потребують фахового втручання спеціалістів із соціально-педагогічної роботи. Наслідок такої роботи – здійснення й закріплення позитивних змін у поведінці, які сприятимуть гармонізації розвитку особистості молодої людини.

Шукати схоже:
Категорія: Превентивна робота | Додав: хотина (10.01.2010)
Переглядів: 13119 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 3.5/19
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
пошук на сайті
Годинник
Друзі сайту
Друзі сайту
Презентації для дітей
http://grushkivka.at.ua
Вчитель-вчителю
Я - Вихователь!
talschool-music Сервер поздоровлень, побажань та привітань МамаТато  З думкою про учня... �������-���� Вязание спицами и крючком музыка, '); Сценарии школьных мероприятий Васильківський РМК< Великовільшанська ЗОШ< поурочные, гдз, учебники
Моя кнопка
 Заступник з виховної роботи



Copyright MyCorp © 2016
Конструктор сайтів - uCoz