До основних вимог особистої гігієни відноситься насамперед дотримання чистоти тіла.

Відомо, що клітини зовнішнього шару шкіри (епідермісу) постійно роговіють, а потім відмирають і злущуються. Сальні зало­зи шкіри, виробляючи жир, виділяють його на поверхню тіла. Сюди ж потрапляє піт, у якому міститься близько 1 % мінеральних солей, летких жирних кислот, сечовина, молочна кислота та інші органічні речовини. Шкіра виділяє до 2 % вуглекислого газу (СО2), а під час фізичної праці — до 5%.

Підраховано, що упродовж тижня з усієї поверхні шкіри виділяється від 1 00 до 300 г шкірного сала, від 3,5 до 7 л поту (в жар­кому кліматі — до 4 л) і від 40 до 90, злущеного епітелію.

Шкіра людини постійно забруднюється секретом сальних і по­тових залоз, омертвілими лусками епідермісу, а під час зіткнення з предметами навколишнього середовища — мікроорганізмами, пи­лом, гельмінтами. Тому для підтримки чистоти тіла необхідно 1 — 2 рази на день митися у ванні гарячою водою з милом, мочал­кою з наступною зміною натільної і постільної білизни.

Частіше забруднюється шкіра верхніх кінцівок. Звідси бруд потрапляє на інші ділянки тіла і в їжу. Щоб цього не трапилося, руки слід мити перед кожним прийомом їжі, після відвідування убиральні, а також після кожного забруднення. Треба коротко підстригати нігті, щоб не допустити накопичення бруду під ними. Під час бактеріологічного дослідження бруду з-під нігтів знаходи­ли збудників кишкових інфекцій, яйця гельмінтів, гноєрідні мікро­організми, різноманітні гриби, коростяного кліща тощо.

Вибираючи сорт мила, слід ураховувати вміст у ньому вільно­го лугу, який знезаражує шкіру і сушить її. Туалетне мило може містити не більше ніж 0^05 % вільного лугу (господарче мило містить до 2 % лугу). Для миття тіла застосовують й інші миючі за­соби: різні сорти рідкого мила, шампуні тощо.

Догляд за порожниною рота має велике значення, проводиться для запобігання захворюванню зубів і зниженню бактеріального обсіменіння порожнини рота. У порожнині рота містяться різні види мікроорганізмів, які потрапляють туди з навколишнього середовища під час вдихання повітря, з водою та їжею. Серед цих мікроорганізмів зустрічаються і патогенні, які можуть бути причиною не тільки захворю­вань зубів і порожнини рота, але Й Інших органів і організму в цілому. У разі поганого догляду за порожниною рота спостерігається збільшення кількості мікроорганізм. Залишки їжі у проміжках між зубами розкла­даються, утворюючи ринг органічні кислоти, що призводять до руйну­вання зубів, з'яви неприємного запаху з рота.

Догляд за порожниною рота складається насамперед з полоскан­ня рота після кожного прийому їжі з метою вилучення залишків її і в чистці зубів щіткою з зубною пастою або порошком. Для чистки зубів доцільно застосовувати пасту, оскільки тривале використання порошку сприяє стонченню зубної емалі. Зуби треба чистити із зовнішнього і внутрішнього боку, посуваючи щічку вгору і униз, а та­кож поперек зубів. Пропонується чистити зуби вечері перед сном і вранці. Щітка для чистки зубів має бути індивідуальною.

Поганий догляд за шкірою сприяє забрудненню натільної білизни і одягу, внаслідок чого різко змінюються їх властивості. Білизна покриває 80 % усієї шкіри. Звідси видно, яке велике значен­ня має білизна для її нормального функціонування.

Білизна повинна сприяти звільненню шкіри від твердих і рідких виділень, а також захищати від забруднення верхній одяг цими виділеннями. Вона не повинна подразнювати шкіру і утруднювати рухи. Тому її треба шити з еластичної, гнучкої, м якої тканини. Цими властивостями володіє льняна білизна. Льняні тканини рекомендую­ться для натільної і постільної білизни. Вони добре вбирають вологу. Можна використовувати білизну з м'якого вовняного трикотажу.

Вночі рекомендується спати в білизні, що не використо­вується в денний час, оскільки у порах білизні:, яку носили вдень, накопичуються виділення із шкіри. У разі забруднення білизни підвищується   її  теплопровідність   і   зменшується   повітропро­никність, що, в свою чергу, погіршує теплообмін і призводить до підвищення втрат тепла. Затримується також випаровування поту з поверхні шкіри, що призводить до погіршена Ія самопочуття лю­дини. Крім того, у забрудненій білизні тривалий час зберігають життєздатність патогенні мікроорганізми.

Тому натільну і постільну білизну слід міняти не менше ніж 1 раз на тиждень. Установлено, що натільна білизна через 6 днів вико­ристання містить А—5 % бруду, а на 10-й день—до 11 % від її маси.

Велика кількість уроків упродовж навчального дня не дозволяє дітям і підліткам достатньо часу перебувати на свіжому повітрі, займатися іграми і спортом, що так необхідно для їх здоров'я і роз­витку. У зв'язку з цим кількість уроків кожного дня має бути обме­жена для школярів різного віку.

Складаючи розклад занять, треба ураховувати умови у даній школі (можливість праці в кабінетах, розклад учителів тощо), на­самперед гігієнічні моменти. По-перше, це чергування важких уроків з легкими. Розподіл предметів за важкістю дуже відносний і залежить від змісту уроку, методики викладання, ступеня зацікав­леності і активності учнів, особистості вчителя, його підходу до учнів і до навчального матеріалу, що він викладає.

Під час складання розкладу уроків слід ураховувати зміну пра­цездатності учнів упродовж навчального дня і навчального тижня.

На першому уроці школярі втягуються в роботу і працез­датність їх незначна; на другому і третьому уроках вона підви­щується, а на четвертому з'являються перші ознаки стомлення. Тому важкі предмети, що потребують найбільшого напруження діяльності кори великого мозку, слід ставити на другі і треті уроки, а в останні часи занять проводити легкі уроки. Змінюється працездатність і впро­довж тижня. Починаючи з четверга працездатність школярів зни­жується. Тому доцільно призначати на четвер уроки, що потребують меншого напруження і мають характер переключення.

Плануючи навчальні заняття, необхідно тим предметам або ви­дам занять, що потребують певного напруження зору, відводити час найкращого денного освітлення класів з урахуванням напрям­ку сонячних променів.

Взимку, коли природне освітлення класів знижене, не слід при­значати заняття, що потребують великого напруження зору, на пер­ший і останній уроки. Також треба стежити за тим, щоб не було підряд кілька уроків, на яких в основному пишуть або записують, оскільки в такому разі можуть стомитися очі і м'язи рук, а також увесь зоровий аналізатор, включаючи і відповідні ділянки кори ве­ликого мозку.

Щоб забезпечити нормальну діяльність нервової системи і відпочинок її вищого відділу — кори великого мозку, треба правиль­но планувати перерви упродовж усього навчального дня після кож­ного уроку.

Вплив перерв на стан організму і на нервову систему учня уста­новлено багатьма дослідженнями. Під час перерв учні мають мож­ливість дати м'язам розслабитися і нейтралізувати наслідки трива­лого сидіння на одному місці, глибоко і вільно дихати свіжим повітрям. Головне ж значення перерв полягає у тому, що вони за­безпечують відпочинок кори великого мозку.

Тривалість перерв упродовж навчального дня різна. Три­валість першої, третьої і четвертої перерв становить 10 хв., а другої (великої) перерви — ЗО хв. У даному разі враховані насамперед інтереси учнів перших чотирьох класів, оскільки велика перерва розділяє навчальний день у цих класах на дві половини.

Необхідно дбати про гігієнічну організацію перерв з тим, щоб учні могли подихати свіжим повітрям, побігати і по-справжньому відпочити.

Головним змістом перерв між окремим і уроками для учнів мо­лодших класів мають бути рухливі ігри,  прогулянки на шкільній ділянці і вільні рухи. Під час перерв слід заборонити дітям готува­тися до наступного уроку, а також повторювати пройдений ма­теріал, оскільки у такому разі перерва перетвориться на додатко­вий урок і тим самим учні залишаться без необхідного відпочинку.

Шкільний режим повинен тісно пов'язуватися з цілодобо­вим режимом учнів, оскільки порушення останнього часто відби­ваються на шкільному режимі: збільшується стомлення учнів, виникає несприятливий вплив на діяльність головного мозку, зни­жується успішність навчання, погіршується здоров'я дітей і підлітків.

Треба турбуватися про те, щоб і режим учнів у сім'ї відповідав вимогам шкільної гігієни.