Добрі вісті, як кажуть їсти. 

Батька й матір забудеш, а їсти — ніколи. 

Треба думать і гадать, чим би кишки свої напхать. 

У робочого чоловіка в животі й долото згорить. 

На ласий кусок знайдеться куток. 

Рот болить, а живіт їсти велить. 

Черево не дерево — роздається. 

Дома їж, що хочеш, а в гостях, що дадуть. 

їж, поки рот свіж, а то як зав'яне, то ніхто й не загляне. 

Не вечерявши легше, а повечерявши — краще. 

Млин меле водою, а чоловік живе їдою. 

Який за столом, такий і за роботою. 

Скоро їсть, скоро й робить. 

Хліб — над усею їжею пан. 

Риба — вода, ягода — трава, а хліб — усьому голова. 

Паляниця — хлібова сестриця. 

Житній хліб — пирогів дід. 

Хліб — батько; вода — мати. 

Без солі, без хліба — немає обіда. 

Пироги — не вороги. 

Не гарна хата вуглами, а гарна пирогами. 

У нас, по-вашому, пироги з кашею. 

Де пиріг із грибами, там і ми з руками. 

Борщ та каша — їжа наша. 

Борщ — усьому голова. 

Що до чого, а борщ до хліба. 

Борщ без каші — удівець; каша без борщу — вдова. 

Цей суп тільки надме пуп. 

Суп — хоч голову мий. 

У цьому супові циган купався (чорний). 

Від кулішу й ніг не поколишу. 

Воду вари, вода буде; пшоно вари — каша буде. 

Вівсяна каша сама себе хвалить, а гречану люди хвалять. 

Заварив кашу — не жалій масла. 

До борщу пан, а до м'яса сам. 

Дешеве м'ясо — поганий борщ. 

Перше м'ясо — свинина; перша риба — линина. 

Теляче м'ясо — півм'яса. 

Як ковбаса та чарка, то минеться і сварка. 

Якби ковбасі крила, то найкращою птицею була б. 

За хляки нема подяки. 

М'ясо недовари, а рибу — перевари. 

Рибка без хліба — бридка. 

Риба не хліб, ситий нею не будеш. 

Поїси рибки, нап'єшся водички, а їсти попросиш. 

Стільки смаку, як у печеному раку. 

Спасибі за рибу, а за раки нема подяки. 

Не розбивши крашанки, не спечеш яєчні. 

Де кисіль, там я й сів. 

Кисіль зубів не псує. 

Кисілю завжди місце буде. 

Вареники — Божі хваленики: всякий хвалить, та не всякий  варить. 

Благодареники за вареники: каші не їв, борщу не бачив. 

Сало не велика слава, а все ж ласощі. 

Де сало шкварчить, там людей кишить. 

Гірка редька, та їдять; погано замужем, та йдуть. 

У піст редьку за хвіст. 

Редьчин хвіст на Великий піст. 

Редьку можна їсти з панами, а спати йти із свинями. 

Не радий хрін тертушці, а проте на кожній танцює. 

Чорний мак, та смачний, а редька біла, та гірка. 

Не вродив мак — перебудем так. 

Сім років мак не родив і голоду не зробив. 

Лущать оріхи для потіхи. 

Оріхи — дівчачі втіхи. 

Із медом і чобіт добрий. 

Із медом і долото згризеш. 

Однієї ягоди не наїсися. 

Калина сама себе хвалить, що з медом добра. 

Гриби ростуть у лісі, а в місті їх знають. 

Гриби — не хліб; ягоди — не трава. 

Гарний ананас, та не для нас. 

Сливка — слинка. 

Ягода винна — їда дивна. 

Із посту не мруть, а від обжорства дохнуть. 

Смачного потрошку, щоб животик не болів. 

Солодка їда (їжа) — животу біда. 

Щось за лихо стало, чи від крупів, чи від сала. 

Ріж, їж, ламай і нам давай. 

Від гарного обіду й вечеря буде. 

Поїмо, подякуємо, як що, то й завтра прийдемо.