Насильство в сім’ї та шляхи його попередження: законодавчий аспект - На допомогу класному керівнику - Заступник з виховної роботи
Головна | Реєстрація | Вхід Вітаю Вас Гість | RSS
 
Меню сайту
Наше опитування
Відвідувач сайту - хто Ви?
Всього відповідей: 9495
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Сьогодні нас відвідали:

Головна » Статті » На допомогу класному керівнику

Насильство в сім’ї та шляхи його попередження: законодавчий аспект

Насильство в сім’ї та шляхи його попередження: законодавчий аспект

 

Тривалий час проблема насильства в сім’ї вважалася прерогативою уставлених звичаїв та традицій і залишалася поза сферою правового регулювання. Будь-яке втручання у сімейні стосунки з боку держави та суспільства вважалося порушенням таємниці приватного життя та категорично не припускалося. Таке становище призвело до певного свавілля у сфері сімейних відносин та перетворення їх на область латентних правопорушень, які залишалися поза увагою компетентних органів державної влади. Вперше на світовому рівні проблема сімейного насильства була актуалізована завдяки активним спільним діям міжнародного руху у захист прав жінок, оскільки саме жінки склали найбільш уразливу та незахищену групу, що страждала від насильницьких дій з боку членів своєї родини (батьків, чоловіків, братів тощо). Отже, на початковому етапі запобігання насильству в сім’ї увійшло в поле зору світової спільноти як складова подолання насильства щодо жінок в цілому.

Історія боротьби з насильством щодо жінок як міжнародна проблема - це історія злиття двох напрямків правозахисту: прав людини і прав жінок. Результати активності жіночого руху на міжнародному рівні відобразилися у хронології конференцій, у текстах декларацій і конвенцій ООН, резолюцій регіональних міжнародних організацій, інших міжнародних документів останніх десятиріч, серед яких перш за все слід виділити Конвенцію ООН про ліквідацію усіх форм дискримінації стосовно жінок (Жіночу Конвенцію).

Активність міжнародного руху по боротьбі з насильством щодо жінок, а також міжнародно-правові зобов’язання, які взяли на себе держави, сприяли актуалізації цієї проблеми на національному рівні. Україна стала однією з небагатьох держав колишнього СРСР, що відреагували на рух із захисту прав жінок змінами у своїй державній політиці.

У результаті плідної співпраці парламентарів України з активістами жіночого та молодіжного руху України був прийнятий Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» від 15.11.01 - перший серед країн СНД та Східної Європи комплексний нормативний акт, спрямований на запобігання цьо му соціально негативному явищу. Вищеназваний Закон визначає правові й організаційні основи попередження насильства в сім’ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з по передження насильства в сім’ї. Закон набув чинності з 19.03.02 — через три місяці з моменту його офіційного опублікування.

Особливо слід підкреслити, що Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» зорієнтований саме на попередження цього негативного явища на його початковій стадії, поки конфлікт між сторонами не призвів до непоправних наслідків. У разі, коли насильство в сім’ї мало місце, члени сім’ї, винні в його скоєнні, притягуються до кримінальної, адміністративної або цивільно-правової відповідальності згідно з чинним законодавством. Інноваційний характер Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», необхідність розроблення механізму застосування його положень на практиці зумовили підготовку Науково-практичного коментарю до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї»[1].

Насильством в сім’ї, відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», визнаються будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спря мування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шко ду його фізичному чи психічному здоров’ю. Таким чином, можна виділити наступні обов’язкові ознаки насильства в сім’ї:

1) особами, що страждають від сімейного насильства, можуть бути тільки члени сім’ї (тобто цей Закон не поширюється на сусідів, співмешканців, у тому числі розлучених осіб, що продовжують спільно проживати, осіб, що зустрічаються, але не перебувають у шлюбі тощо);

2) діяння насильника повинне бути протиправним (тобто суперечити нормам чинного законодавства);

3) діяння призвело або могло призвести до порушення прав члена сім’ї як людини та громадянина;

4) вина насильника повинна виявлятися у формі умислу, а не необережності.

В Розділі I Закону «Загальні положення» містяться визначення  термінів, що вживаються в Законі: насильство в сім’ї та його форми; жертва насильства в сім’ї, попередження насильства в сім’ї, реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, захисний припис, віктимна поведінка щодо насильства в сім’ї, під якою розуміється поведінка потенційної жертви насильства в сім’ї, що провокує насильство в сім’ї, тощо. 

За спрямованістю дій Закон виділяє чотири види насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне, — розкриваючи зміст кожного із зазначених видів насильства:

фізичне насильство в сім’ї — умисне нанесення одним чле ном сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності;

сексуальне насильство в сім’ї — протиправне посягання од ного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а та кож дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї;

психологічне насильство в сім’ї — насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом сло весних образ або погроз, переслідування, залякування, якими на­вмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захис тити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю;

економічне насильство в сім’ї - умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.

Законом передбачено, що здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї в межах наданих їм повноважень покладається на:

1) спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї, яким визначено Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, а також відповідні управління місцевих державних адміністрацій;

2) службу дільничних інспекторів міліції та кримінальну міліцію у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;

3) органи опіки і піклування;

4) спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї, тобто кризові центри для жертв насильства в сім’ї та членів сім’ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, а також центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї.

Підставами для вживання заходів з попередження насильства в сім’ї виступають:

- заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї;

- висловлене жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, бажання на вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

- отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї.

Заява та повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення приймаються управліннями у справах сім’ї та молоді місцевих державних адміністрацій, відповідними відділами виконавчих комітетів місцевих рад, а також службою дільничних інспекторів міліції або кримінальною міліцією по справах неповнолітніх органів внутрішніх справ за місцем проживання постраждалого, які в межах своїх повноважень приймають передбачені Законом запобіжні заходи щодо насильства в сім’ї.

Такими заходами виступають:

- офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї;

- офіційне попередження про неприпустимість віктимної поведінки щодо насильства в сім’ї;

- узяття на профілактичний облік і зняття із профілактичного обліку членів сім’ї, що здійснили сімейне насильство;

- захисний припис.

Принципово новим юридичним поняттям для України є захисний припис. Він являє собою запобіжний захід і не є ані видом покарання, ані іншим засобом юридичної відповідальності. Захисним приписом особі, у відношенні якої він винесений, може бути заборонено:

- чинити конкретні акти насильства в сім’ї;

- отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім’ї;

- розшукувати жертву насильства в сім’ї, якщо жертва насильства в сім’ї за власним бажанням перебуває у місці, що невідоме особі, яка вчинила насильство в сім’ї;

- відвідувати жертву насильства в сім’ї, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім’ї;

- вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім’ї.

Зазначені обмеження встановлюються на термін до 30 діб з дня погодження захисного припису з прокурором.

Захисний припис може бути винесений до осудної особи, яка на момент винесення захисного припису досягла 16-річного віку та вчинила насильство в сім’ї, але лише  після отримання офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї. Захисний припис виноситься дільничним інспектором міліції або працівником кримінальної служби у справах неповнолітніх за погодженням з начальником відповідного органу внутрішніх справ і прокурором. Захисний припис не підлягає погодженню у разі наявності в діях особи, яка вчинила насильство в сім’ї, ознак злочину.

Детальніше процедурні моменти застосування заходів з попередження насильства в сім’ї врегульовані на підзаконному рівні, зокрема Указом Президента України «Про Положення про Міністерство України у справах сім’ї, дітей та молоді» від 30.07.04 № 852/2004, Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розгляду заяв та повідомлень про вчинення насильства в сім’ї або реальну його за грозу» від 26.04.03 № 616, Наказом Міністерства України у спра вах сім’ї, дітей та молоді, Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім’ї та молоді, служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді та органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї» від 09.03.04 № 3/235, Наказом Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження заходів щодо виконання Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» та Примірного положення про центр медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї» від 23.01.04 № 38 та ін.

При цьому законодавство України, предметом регулювання якого є попередження насильства в сім’ї та ліквідація його нега тивних наслідків, не обмежується зазначеними вище законодавчи ми актами. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» закріплює заходи превентивного характеру, які застосовуються з метою попередження фактів насильства в майбутньо му. Тому у випадку, коли дії щодо насильства в сім’ї становлять собою злочин чи інше правопорушення, стосовно особи, винної в його скоєнні, повинні застосовуватися заходи юридич ної відповідальності, передбачені законодавством України.

За конодавство України містить тільки одну спеціальну норму, що закріплює адміністративну відповідальність за насильство в сім’ї або невиконання захисного припису. Названі дії кваліфікуються за статтею 173-2 Кодексу України про адміністративні правопо рушення. Стаття передбачає накладення штрафу від од ного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням 20 % заробітку.

Таким чином, законодавство про попередження насильства в сім’ї наділяє нас досить широкими можливостями щодо звернення до вказаних органів та установ за допомогою у ситуації сімейного насильства, що тягне за собою вжиття визначених заходів по його запобіганню. Проте законодавство з питань попередження сімейного насильства стане ефективним  інструментом захисту від насильства в родині лише за умови широкого доступу до інформації із проблеми профілактики насильства в сім’ї, плідного співробітництва громадських організацій та органів влади й місцевого самоврядування, а також активної протидії кожного з нас цьому принизливому для людської гідності явищу.

Ганна Христова, кандидат юридичних наук,
Національна юридична академія України 
ім. Ярослава Мудрого
 

http://www.khpg.org



Джерело: http://www.khpg.org
Категорія: На допомогу класному керівнику | Додав: хотина (08.09.2011)
Переглядів: 1001 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
пошук на сайті
Годинник
Друзі сайту
Друзі сайту
Презентації для дітей
http://grushkivka.at.ua
Вчитель-вчителю
Я - Вихователь!
talschool-music Сервер поздоровлень, побажань та привітань МамаТато  З думкою про учня... �������-���� Вязание спицами и крючком музыка, '); Сценарии школьных мероприятий Васильківський РМК< Великовільшанська ЗОШ< поурочные, гдз, учебники
Моя кнопка
 Заступник з виховної роботи



Copyright MyCorp © 2016
Конструктор сайтів - uCoz