Під час німецької окупації Києва у
1941—1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими
окупантами мирного населення і радянських військовополонених;євреївтациган — за етнічною ознакою, а також
партійних та радянських активістів, підпільників, членівОрганізації
Українських Націоналістів(переважно членів
ОУН-м), заручників, «саботажників», порушників комендантської години та інших.
Лише за два дні 29 та 30 вересня 1941-го року тут розстріляли майже 34 тисячієвреїв[1].
Масові розстріли у Бабиному Ярі та розташованому поруч
із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до звільнення Києва від
окупації. Зокрема, 10 січня 1942 року було страчено близько 100 матросів і
командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, а 18 лютого 1943 року —
трьох футболістівкиївського «Динамо»:
Миколу Трусевича, Івана Кузьменка та Олексія Клименка (за деякими даними частина
з футболістів були членамиНКВД, що і стало причиною
розстрілу), що дало привід для створення після війни легенди про так званий«матч
смерті». У 1941—1943 роках у Бабиному Ярі розстріляно 621 членаОУН, серед них і відома
українська поетесаОлена Телігаразом із чоловіком.
У різних публікаціях даються різні цифри загальної
кількості знищених у Бабиному Ярі — приблизно від 70 тисяч до 200 тисяч
осіб. У 1946 році наНюрнберзькому процесінаводилася оцінка близько 100 тисяч осіб, згідно з висновками спеціальної
державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації
Києва.
Заповнення яру ґрунтом і
катастрофа 1961 року
1950 було прийнято рішення заповнити Бабин Яр
відходами виробництва Петровських цегляних заводів для прокладення через яр
транспортних шляхів і влаштування тут парку. Після перекриття яру земляною
дамбою почалася закачка до нього пульпи. Дамба не відповідала проектним
параметрам і нормам безпеки, а пропускна спроможність дренажної системи була
недостатньою для відведення надлишків води.13
березня1961дамба не витримала навантаження, і селевий
потік висотою приблизно до 14 м ринув наКуренівку(«Куренівська
трагедія»). Офіційні джерела применшували масштаби катастрофи, повідомляючи про
загибель лише 145 чоловік, але насправді, за оцінками сучасних істориків, кількість
загиблих сягала приблизно 1,5 тис.
Після катастрофи у відрогах Бабиного Яру ще залишалося
понад три мільйони кубічних метрів пульпи. Для продовження робіт із заповнення
яру було споруджено капітальну бетонну дамбу, прокладено новий потужний водогін
для відводу води та вжито інших заходів безпеки. Частина пульпи, що
вихлюпнулася на Куренівку, вже у затверділому стані поверталася самоскидами
назад і використовувалася для засипки яру.
Згодом через заповнену частину яру було прокладено
дорогу з Сирця на Куренівку (частина нинишньої вул. Олени Теліги), влаштовано
парк.